Рішення № 76017703, 16.08.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/480/18

провадження №2/619/1045/18

ПОВТОРНЕ ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 серпня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю:секретаря судового засіданняМолотко А.В.

справа №619/480/18

Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_3;

розглянув позов про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача.

07 лютого 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором б/н від 26.03.2010 року. В обґрунтування позову позивач вказав, що 26.03.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір б/н від 26.03.2010 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором за відповідачем станом на 31.12.2017 числиться заборгованість в сумі 116958,79 грн, яка складається з заборгованості по кредиту у сумі - 6646,19 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - 110312,60 грн. Щодо строків позовної давності. Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦК України). Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Відповідачу було видано кредитні картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 остання з яких зі строком дії до останнього дня 05.2017 року. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 05.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 04.02.2018 року - до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

22 лютого 2018 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год. 00 хв. 20 березня 2018 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 09 березня 2018 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 13 березня 2018 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 16 березня 2018 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

12 квітня 2018 року судом ухвалено заочне рішення.

07 травня 2018 року до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення.

23 травня 2018 року ухвалою суду заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення суду від 12.04.2018, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10 год. 00 хв. 21 червня 2018 року, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 11 червня 2018 року. До відзиву додати: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 15 червня 2018 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 20 червня 2018 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідач у запропонований судом строк до 11 червня 2018 року відзив на позов не подала.

21 червня 2018 року справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.

25 червня 2018 року відповідач подала до суду заяву, в якій просила застосувати позовну давність та зменшити розмір заборгованості, оскільки тіло кредиту менше ніж нараховані проценти.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

У судове засідання 14 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила відкласти розгляд справи у зв'язку з врегулюванням спору з банком. При цьому будь-яких доказів на підтвердження обставин, які викладені у заяві, не надала та про причини неявки в судове засідання не повідомила.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 сч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач у судове засідання не з'явилася без поважних причин, у зв'язку з цим суд відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України вважає за можливе розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без поважних причин та не подала відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до договору б/н від 26.03.2010 ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно розрахунку за кредитним договором б/н від 26.03.2010, станом на 31.12.2017 числиться заборгованість в сумі 116958,79 грн, яка складається з заборгованості по кредиту у сумі 6646,19 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 110312,60 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з кредитного договору б/н від 26.03.2010 ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За весь час користування кредитом ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконала та не сплатила суму заборгованості по кредиту у розмірі 6646,19 грн.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 від 26.03.2010 вона приєдналася до «Умов та правил надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 «Умов та правил надання банківських послуг» банк розраховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Як вбачається з листа ПАТ КБ «ПриватБанк» №30.1.0.0/2-20180517/5809 від 21.05.2018, ОСОБА_3 отримала кредитні картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, остання з яких зі строком дії до останнього дня травня 2017 року.

Так як строк дії кредитної картки «Універсальна» НОМЕР_4 до травня 2017 року, то розрахунок заборгованості по процентам повинен бути здійснений по цей строк.

Як вбачається з розрахунку за кредитним договором б/н від 26.03.2010, станом на 31.05.2017 числиться заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 75194,85 грн.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги про стягнення боргу за договором та процентів, оскільки ОСОБА_3 не виконала умови договору та не повернула запозичені нею кошти.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності з наступних мотивів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження пропуску зазначеного строку.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, як вбачається з листа ПАТ КБ «ПриватБанк» №30.1.0.0/2-20180517/5809 від 21.05.2018,ОСОБА_3 отримала кредитні картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, остання з яких зі строком дії до останнього дня травня 2017 року.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом 07 лютого 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Також зазначає, що відсутні правові підстави для зменшення розміру суми заборгованості по процентам.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так як суд задовольняє позов частково, то з відповідача на користь позивача відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у розмірі 704,80 грн. (81841,04/116958,79=0,70; 1762х0,70=1233,40).

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч.3 ст.288 ЦПК України, повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 288, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 березня 2010 року в розмірі 81841,04 грн, яка складається з заборгованості по кредиту у сумі 6646,19 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 75194,85 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1233,40 грн.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м. Київ вул. Грушевського№1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2018 року.

Суддя Є. А. Болибок