Постанова № 76014585, 24.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Лозко Ю.П.

Справа № 428/8826/17

Провадження № 22ц/782/887/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.,

суддів Авалян Н.М., Орлова І.В.,

за участю секретаря Перишкіна Т.М.

позивача ОСОБА_2

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 листопада 2017 року (суддя Журавель Т.С.)

по цивільній справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

17 серпня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 45399,82 грн., та заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». 17 травня 2017 року його звільнено з роботи на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю (КЗпП) України за власним бажанням.

Порушуючи вимоги трудового законодавства, відповідач не провів повного розрахунку при звільненні позивача. Затримка у виплаті заробітної плати протягом тривалого часу, призвела до моральних страждань позивача, що виразилось у втраті нормальні життєвих зв’язків. Позивач був змушений економити на харчуванні, одязі, відпочинку. Також моральна шкода виразилась у приниженні честі, гідності, ігноруванні законних прав позивача, втраті престижу та ділової репутації серед співпрацівників, знайомих, друзів та родичів.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 листопада 2017 року позов задоволено частково. З ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45399,82 грн. (сума визначена без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню відповідно до закону), відшкодовано моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов помилкового висновку щодо обчислення заробітної плати позивачу шляхом множення середньогодинного заробітку, а не середньоденного; не вирахував із визначеної суми заробітної плати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів та обов’язкові платежі; не з’ясував дійсні обставини справи, а тому дійшов помилкових висновків щодо часткового задоволення позову в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу своєчасно при звільненні не було виплачено заробітну плату, а тому є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а також порушення трудових прав позивача завдало моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню у визначеному судом розмірі.

При обчисленні розміру середнього заробітку, суд провів розрахунок шляхом множення середньогодинного заробітку на число робочих годин.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.05.2017 року ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю (КЗпП) України за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору .

У визначені статтею 116 КЗпП України строки, розрахунок з позивачем відповідач не провів.

Згідно даних довідки № 35846 від 26.04.2018 року, виданої ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», сума середньомісячної заробітної плати позивача за березень та квітень 2017 року склала 7915,24 грн., сума середньогодинної заробітної плати дорівнює 48,53 грн.

У відповідності до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

П. 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно п. п. 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Суд не погоджується із розрахунком середнього заробітку судом першої інстанції за час затримки розрахунку при звільненні позивача і приходить до наступного.

Згідно довідки №35846 від 26.04.2018 року про середню заробітну плату, нарахована заробітна плата ОСОБА_2 за відпрацьований час складає 10851,00 грн. Кількість робочих днів у березні-квітні 2017 року складає 41 день.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 264,66 грн. (10851 грн.: 41 робочий день). Затримка розрахунку при звільненні - 121 робочий день.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 32023,68 грн. (264,66*121).

Висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні та наявності в нього права на відшкодування моральної шкоди відповідають обставинам справи та вимогам закону, проте виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає справедливим в даному випадку відшкодуванням моральної шкоди грошовий еквівалент, який дорівнює одному розміру мінімальної заробітної плати на час звернення до суду з позовом (3200 гривень).

З урахуванням вказаного вище, на підставі п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної слід змінити, і зменшити стягнутий з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з 45399 грн. 82 коп. до 32023 грн. 68 коп., розмір моральної шкоди з 5000 грн. до 3200 грн. та відповідно суму судового збору з 960 грн. до 844 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 464 грн. 64 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 листопада 2017 року змінити.

Зменшити стягнутий з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ОСОБА_2 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з 45399 грн. 82 коп. до 32023 грн. 68 коп., розмір моральної шкоди з 5000 грн. до 3200 грн. та судовий збір з 960 грн. до 844 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 464 грн. 64 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексту постанови – 30 липня 2018 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: Н.М. Авалян

ОСОБА_3