Ухвала суду № 76014438, 22.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9429/15-ц

Провадження № 2-з/522/391/18

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

22 серпня 2018 року місто Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності недійсним, знесення самовільно збудованих будівель, усунення перешкод у користуванні власністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, який в подальшому неодноразово уточнювався, та за останніми вимогами просив суд:

- Визнати незаконним та скасувати п.1.2 розпорядження голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.02.2002 року за № 111 – « Про відчуження нежилих приміщень», яким продано власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді підсобного приміщення площею 27,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 65 у зв’язку з чим анулювати і вважати недійсним договір купівлі-продажу від 28.02.2002 р. № 3877 та акт прийому-передачі № 27 від 04.03.2002 р. комунальної власності;

-Визнати свідоцтво на право власності на підсобне приміщення № 23 від 06.03.2002 року загальною площею 27,5 кв.м., яке видане Приморською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради на ім’я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2002 р. № 3877, акту прийому-передачі № 27 від 04.03.2002 р. розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.02.2002 за № 111 – недійсним;

-Усунути перешкоди в здійсненні права власності та користування сантехнічним обладнанням в постачанні води в належній позивачу на праві власності житлової квартири АДРЕСА_2, шляхом зобов’язання відповідача демонтувати мережу водопостачання та водовідведення, яка розміщена в АДРЕСА_3 та провести зазначені мережі шляхом початкового підключення окремої водопровідної труби на другий поверх до квартири № 24 власника ОСОБА_6 у цьому ж будинку згідно геодезичної зйомки 1992 року, проекту розподілу і первісного підключення водопровідної мережі по квартирах будинку 65 по вул. Рішельєвській за власні кошти з залученням спеціалістів УП « ЖКС « Фонтанський»;

-Зобов’язати ОСОБА_4 за свій рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 до первісного стану згідно з технічною документацією на будинок та знести самовільно зведені прибудови: № 6 ( кухню)- загальною площею 12,45 кв.м., № 7 ( вбиральню) загальною площею – 4,4 кв.м., № 8 ( коридор) – загальною площею 6,20 кв.м., № 9- кімнату загальною площею 13,3 кв.м.;

-Судові витрати покласти на відповідча.

Представником позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, якою він просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 та квартиру №22а по вул. Рішельєвській, 65 в м. Одесі загальною площею 35 кв.м., житловою площею 13,2 кв.м., яка зареєстровані за ОСОБА_4.

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову – це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

В заяві про забезпечення позову заявник не навів доказів чому не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також заявник не зазначив доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду.

Крім того позивачем не зазначено, що даний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз’яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов’язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 150 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 – ОСОБА_2,- « про вжиття заходів забезпечення позову»- відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя : Р.Д. Абухін

22.08.2018