Постанова № 76014324, 15.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/1381/18

провадження № 22-ц/781/1466/18

Головуючий у суді І-ї інстанції Коліуш Г.В.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Кіселика С.А.,

секретар судового засідання Кравченко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи - Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Тягнія Р.В. від 16.04.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання від 16 квітня 2018 року.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 25 травня 2016 року по справі № 398/4799/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника. Зазначене рішення перебуває на примусовому виконанні Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Оскаржувані постанови винесені незаконно та підлягають скасуванню, оскільки державний виконавець посилається на положення ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», викладену в редакції Закону № 2234-VІІІ від 07.12.2017р., що передбачає за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, винесення державним виконавцем вмотивованої постанови про тимчасове обмеження боржника у зазначених вище правах - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Як вбачається з п. 1 розліду II вказаного Закону він набирає чинності через місяць з дня його опублікування, крім підпункту 3 пункту 4, пунктів 5-7 розділу І цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та підпунктів 1 і 2 пункту 4 розділу І цього Закону, які набирають чинності через три місяці з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Вперше вказаний Закон було опубліковано у газеті «Голос України» N 9 4 від 06.01.2018 р., з огляду на що він набрав чинності з 06.02.2018р. Частиною 1 ст. 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної л у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2 ст. 5 ЦК України). Таким чином, для винесення постанов, передбачених ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів повинен перевищувати суму відповідних платежів за шість місяців, починаючи з дня набрання чинності Законом України № 2234-VІІІ від 07.12.2017 р., тобто з 06 лютого 2018 року, що наразі об'єктивно неможливо, з огляду на те, що з часу набранням вказаним Законом чинності по день винесення оскаржуваної постанови шість місяців не пройшло.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року скаргу задоволено частково. Скасовано постанову старшого державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Тягнія Романа Віталійовича від 16.04.2018 року у виконавчому провадженні №51444135 про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання. В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну ухвали суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і та задоволення скарги на постанови державного виконавця у повному обсязі, просить визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Тягнія Романа Віталійовича: - про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 16 квітня 2018 року; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 16 квітня 2018 року; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 16 квітня 2018 року; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 16 квітня 2018 року.

Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Не погоджується з позицією суду першої інстанції, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07 грудня 2017 року, який набрав чинності 06 лютого 2018 року, а саме положення ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані при перевищенні суми відповідних платежів за шість місяців, що виникли до 06 лютого 2018 року.

Такий висновок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області вважає безпідставним.

Заявник вважає, що правильним було б винесення постанов, передбачених ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за умов, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів повинен перевищувати суму відповідних платежів за шість місяців, починаючи з дня набрання чинності Законом України № 2234-УІІІ від 07.12.2017р., тобто з 06 лютого 2018 року. Звертає увагу, що з часу набрання чинності вказаним Законом по день винесення оскаржуваних постанов шість місяців не пройшло.

На думку заявника, підстави для обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, а також у використанні інших належних йому прав відсутні, що вказує на протиправність оскаржуваних постанов державного виконавця.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи частково скаргу боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що викладені у скарзі доводи протиправності постанов державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі території України, праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві керування транспортними засобами, є необґрунтованими, а зазначені постанови винесені у повній відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства, тому в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

Оцінюючи законність постанови державного виконавця від 16.04.2018 року щодо тимчасового обмеження боржника ОСОБА_5 у праві полювання, суд зазначив, що відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. ОСОБА_5, якому тимчасово обмежено право полювання, не є боржником відповідно до виконавчого листа від 26.11.2015 року №398/4799/15-ц, тому постанова відносно його у даному виконавчому провадженні є неазконною.

Судом встановлено, що Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області 26.11.2015 року виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дітей: доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25.09.2015 року до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.34).

Постановою державного виконавця від 21.06.2016 року відкрито виконавче провадження (а.с.33).

Постановою державного виконавця від 16.04.2018 року встановлено тимчасово обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі території України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №398/4799/15-ц. Розрахунок зі сплати аліментів складений у порядку ст.195 Сімейного кодексу, виходячи із середньої заробітної плати працівника по м. Олександрії (а.с.5).

Постановою державного виконавця від 16.04.2018 року встановлено тимчасово обмеження боржника ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів. Споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії - до погашення заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №398/4799/15-ц (а.с.6).

Постановою державного виконавця від 16.04.2018 року встановлено тимчасово обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №398/4799/15-ц (а.с.7).

Постановою державного виконавця від 16.04.2018 року встановлено тимчасово обмеження боржника ОСОБА_5 у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №398/4799/15-ц (а.с.8).

За змістом ст.ст. 447, 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, а згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положенням статей 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом наведених положень закону метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов'язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

06 лютого 2018 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, в тому числі і Закон України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Статтю 11 цього Закону було доповнено частиною четвертою, відповідно до якої строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев'ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи із змісту наведеної правової норми, у випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів закон зобов'язує державного виконавця виносити постанови про тимчасові обмеження прав боржника.

Разом з тим, відповідно до п. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Отже, у разі незгоди боржника із застосованим до нього тимчасовим обмеженням у праві керувати транспортними засобами, він має довести в суді наявність хоча б однієї з вищезазначених підстав.

Відповідно до довідки-розрахунку по сплаті аліментів заборгованість боржника ОСОБА_2 станом на 01.04.2018 року становить 40570,96 грн. (а.с.32), що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців виходячи з розміру середньої заробітної плати.

Суд правомірно не прийняв до уваги посилання представника боржника як на підставу незаконності оскаржуваних постанов те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07 грудня 2017 року, який набрав чинності 06 лютого 2018 року не має зворотної дії в часі, а тому положення ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані тільки при перевищенні суми відповідних платежів за шість місяців, які повинні обчислюватися з 06.02.2018 року, оскільки визначення розміру заборгованості, за наявності якої до боржника застосовуються відповідні обмеження, є саме порядком визначення заборгованості, а не встановленням відповідальності боржника.

Частиною 4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк для застосування обмежень, передбачених ч. 9 ст.71 цього Закону обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня набрання чинності Законом від 07 грудня 2017 року № 2234-19.

Врахування заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла у боржника за період до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни в ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», не можна розцінювати як надання цій нормі зворотної сили.

Приймаючи рішення про винесення постанов, передбачених частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування до боржника тимчасових обмежень обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В Прикінцевих положеннях Закону України від 07 грудня 2017 року № 2234-19 відсутні вказівки щодо відкладеного набрання чинності частиною 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а отже вона підлягає застосуванню одразу із набранням чинності даним Законом в цілому, із 06 лютого 2018 року.

Ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до положень ст. 451 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення порушення судом норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскарженої ухвали.

Ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 22 серпня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: Л.М. Дьомич

С.А. Кіселик