Ухвала суду № 76014112, 21.08.2018, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/173/18

Провадження №1-кп/503/43/18

УХВАЛА

21 серпня 2018 року Кодимський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Сердюк Б.С., при секретарі Клемпуш Ю.В.,

з участю прокурора Мазур Н,І., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6,

під час проведення в залі суду в м. Кодима судового засідання у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000905 від 21.11.2017 року про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Кодимського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне паровадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Прокурором до суду було подано клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що відносно обвинуваченого раніше вже застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, однак строк його дії закінчився. На даний час ризики, які були підставою для застосування саме цього запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати. До таких ризиків прокурором віднесено те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, а також впливати на свідків та потерпілих.

В судовому засіданні прокурор та потерпілі підтримали клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечувала. Вважає, що прокурором не надано доказів, які б підтверджували наявність зазначених ризиків та неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.

Обвинувачений погодився з думкою свого захисника та просив не задовольняти клопотання прокурора, зазначивши, що на даний час до нього взагалі не застосовано жодного запобіжного заходу, однак він не переховувався від суду та не чинив тиску на свідків чи потерпілих.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім цього, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Прокурором в поданому клопотанні доведені обставини, викладені в п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КК України, однак не доведено жодними матеріалами (доказами), про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів.

За вказаних обставин, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 є особою раніше не судимою, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується, суд не знаходить підстав для застосування відносно ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає, що на момент розгляду клопотання відсутні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам, зазначених прокурором.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5, до якого на даний час взагалі не було застосовано жодного запобіжного заходу з місця мешкання не зник, спроб ухилятися не робив та будь-якого тиску на свідків чи потерпілих не чинив, а тому процесуальна поведінка обвинуваченого може бути дотримана із застосуванням до нього менш суворого запобіжного заходу.

Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, для запобігання існуючим ризикам достатнім буде застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Окрім цього, застосовуючи, щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов’язки: повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими.

Керуючись ст.ст. 110, 369, 371, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – залишити без задоволення.

Застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000905 від 21.11.2017 року, заборонивши ОСОБА_5 цілодобово залишати житло за адресою: м. Березівка, вул. Набережна, буд. 12 Кодимського району Одеської області.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 виконання наступних обов’язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до Кодимського районного суду Одеської області за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими.

Визначити строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 15 години 00 хвилин 20 жовтня 2018 року.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_5 після її проголошення.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області.

Зобов’язати Березівське ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області повідомити суд про виконання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б.С. Сердюк