Рішення № 76014048, 21.08.2018, Кремінський районний суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/1722/18

Провадження № 2/414/450/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, вказавши третьою особою Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку з будівлями і спорудами, що розташований за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 108, де вона зареєстрована. За вказаною адресою також зареєстрований син позивача ОСОБА_3

На даний час відповідач не є власником зазначеного житлового будинку та з 2015 року, тобто більше трьох років, за вказаною адресою не проживає. Цього ж року відповідач виїхав до Російської Федерації та добровільно не знявся з реєстрації, що перешкоджає позивачу у здійсненні права власності на зазначений житловий будинок. За таких обставин позивач вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надавши аналогічні пояснення по суті позову.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Представник третьої особи в судове засідання також не з’явився, голова Кремінської міської ради Луганської області ОСОБА_4 надав суду письмову заяву, в якій вказав, що проти позову не заперечує та просить розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку із неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки ним не повідомлялися, відзиву на позову він не подав, а представник позивача не заперечував проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що син позивача ОСОБА_3 приблизно у 2014 році виїхав у м. Ростов Російської Федерації та вже багато років не проживає за місцем реєстрації.

Заслухавши позивача та свідка, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.10.1978 набула права власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 108 (а.с. 9). Зазначені обставини також підтверджуються технічним паспортом на зазначений житловий будинок (а.с. 10).

Відповідно до довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої адміністратором відділу адміністративних послуг виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області № 3942 від 03.07.2018, позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. У зазначеному будинку також зареєстрований її син ОСОБА_3 (а.с. 18). Зазначені обставини також підтверджуються домовою книгою на зазначений житловий будинок (а.с. 13-17).

З характеристики обстеження житлово-побутових умов від 03.07.2018 вбачається, що з 2015 року ОСОБА_3 проживає та працює за межами України у м. Ростов-на-Дону та не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Як зазначається у ст. 72 Житлового кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цією особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин. У зв’язку з цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, попередніми членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з будівлями і спорудами за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 108, в якій залишається зареєстрованим її син – відповідач ОСОБА_3, що позбавляє позивача права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй власністю.

Враховуючи зазначені обставини, а також той факт, що ОСОБА_3 не проживає за адресою своєї реєстрації понад три роки, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні характеристикою обстеження житлово-побутових умов від 03.07.2018 та показаннями свідків, суд дійшов висновку, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням за місцем реєстрації, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2; місце реєстрації: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 108), третя особа – Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області (ідентифікаційний номер 37796309; місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, проспект Дружби, 13), про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком, розташованим за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 108.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Безкровний