Ухвала суду № 76013937, 20.08.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4455/17

Провадження № 1-кс/496/1404/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.,

прокурора – Богомолова Г.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисників обвинуваченого – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілих – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представників потерпілих – ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_2 про відвід судді Горяєва І.М. у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2018 року до канцелярії суду надійшла заява про відвід судді Горяєва І.М. в розгляді справи № 496/4455/18.

Заява обґрунтована тим, що з незрозумілих підстав з 20.06.2018 року по 13.08.2018 року з призначених 4 (чотирьох) засідань, відбулося тільки одне.

30.07.2018 року не відбулося судове засідання з невідомих підстав, які не були доведені сторонам процесу. 13 серпня 2018 року не відбулося судове засідання. Суд та прокурор намагалися довести до сторони захисту, що судове засідання не відбудеться у зв'язку з недоставлянням обвинуваченого. Головуючий у судовому засіданні 05.07.2018 року постановив ухвалу, якою продовжив ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 05.07.2018 року по 02.09.2018 року включно. Зазначена ухвала на думку заявника є завідомо неправосудною та незаконною, постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, права обвинуваченого на захист, але головуючий позбавив обвинуваченого права на захист, безпідставно, всупереч Закону вказавши «ухвала оскарженню не підлягає». 13.08.2018 року захисником ОСОБА_2 подано до Біляївського районного суду Одеської області (судді Горяєву І.М.) клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 Суд був зобов'язаний розглянути клопотання протягом 3 днів з дня його одержання, але станом на 10.00 годину 19.08.2018 року вказане клопотання у встановлений Законом термін не розглянуто. Зазначений факт вважає не тільки неприпустимим, але, створює впевненість у зацікавленості судді у результатах розгляду справи по суті і у тому, щоб обвинувачений як можна більше утримався під вартою. Також, 14.07.2018 року суддею Горяєвим І.М. у порушення ст. 322 КПК України, на протязі оголошеної перерви приблизно з 13.00 години до 15.30 години суддею розглядалося інше клопотання про продовження запобіжного заходу у іншому кримінальному провадженні. Вище зазначені дії головуючого не тільки переконують сторону захисту та обвинуваченого в упередженості, необ'єктивності та зацікавленості головуючого у результатах розгляду справи по суті, але є підставою для висловлення йому недовіри.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 просив задовольнити заяву про відвід.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просив задовольнити заяву про відвід.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4. просив задовольнити заяву про відвід.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити заяву про відвід.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8В у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви про відвід.

Представники потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви про відвід.

Прокурор у судовому засіданні просив заяву про відвід залишити без задоволення.

Суддя Горяєв І.М. був повідомлений про час та місце розгляду заяви, але скориставшись своїм правом у судове засідання не з'явився та зазначив у розписці, що не бажає брати участь у судовому засіданні.

Дослідивши заяву про відвід судді, заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. ст. 75, 76 КПК України.

Положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, а саме частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Вирішуючи питання про відвід суд виходить не лише з вимог КПК України, а й враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 року Європейський суд з прав людини зазначає: п. 49 Рішення - Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

У пункті 50 вказаного Рішення ЄСПЛ також зазначається – стосовно суб’єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово постановляв, що «особиста неупередженість судді повинна вважатись присутньою доти, доки не доведено протилежного».

Системний аналіз норм діючого КПК України, дає підстави вважати поняття «неупередженість», в розумінні п. 4 частини 1 ст. 75 КПК України оціночним поняттям, яке різні суб’єкти його тлумачення, розуміють відповідно до власної меті, з урахуванням певних обставин.

Згідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним"

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Заява ОСОБА_2, ґрунтується на пункті 4 частини 1 ст. 75 КПК України – наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Таким чином, на думку суду, заявник заздалегідь припускає, що суддя прийме рішення не на його користь.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що заявлений відвід є необґрунтований, оскільки не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про упередженість судді та наявність інших підстав відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України, крім того з аналізу вищевказаних норм Закону та практики ЄСПЛ, в даному випадку вбачається, що суд не керувався особистими переконаннями в процесі розгляду справи, а слідував загальним засадам кримінального провадження та конкретним нормам національного та міжнародного права для повного та всебічного розгляду справи. Здійснення, відповідно до закону, процесуальної діяльності суддею в ході розгляду будь-якої справи, не може бути підставою для відводу цього судді, оскільки не свідчить про наявність ознак необ'єктивності чи упередженості.

Суд вважає, що відкладення розгляду справу на іншу дату з об’єктивних підстав та винесення рішень не на користь сторони захисту не свідчить про упереджене, необ’єктивне або не доброчинне ставлення до однієї із сторін у процесі і таким чином не може бути підставою для відводу судді. Факт наявності певної особистої заінтересованості судді, певних прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, а також проведення захисту інтересів слідства та прокуратури під час розгляду заяви про відвід не підтверджені жодними доказами.

Викладені обставини у їх сукупності свідчать, що за об’єктивним та суб’єктивним критеріями будь-якої упередженості судді Горяєва І.М. під час розгляду кримінальної справи № 496/4455/18 - не встановлено.

Інших обставин, які б були підставою для відводу, суду не надано та не доведено.

З огляду на викладене, заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Горяєва І.М. у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Буран В.М.

20 серпня 2018 року