Постанова № 76013748, 22.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2088/17 22.08.2018

Провадження №22-ц/784/1299/18

Єдиний унікальний номер судової справи № 489/2088/17

Провадження № 22-ц/784/1299/18

Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

22 серпня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Лептугою С.С.,

без участі учасників справи, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Хліб України» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Тихонової Н.С., в приміщені цього суду, дата складення повного тексту рішення відсутня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Хліб України» (далі - ДАК «Хліб України» або Компанія) про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановила:

28 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДАК «Хліб України» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 51 611 грн. 61 коп.

Позивач зазначав, що на підставі наказу голови правління ДАК «Хліб України» від 22 серпня 2013 року № 101-к, з 22 серпня 2013 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду директора Миколаївського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України». 22 грудня 2016 року його звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Позивач зазначав, що на день звільнення відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі в сумі 51 611 грн. 61 коп., яка йому так і не була виплачена.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України та розрахунок заборгованості розрахований ним виходячи з розміру однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість по заробітній платі.

Заперечуючи проти задоволення позову, ДАК «Хліб України» вказувало, що є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з його дочірнім підприємством - Миколаївське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України». Крім того, відповідачем було подане клопотання про закриття провадження у справі, оскільки на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 26 листопада 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ДАК «Хліб України».

-2-

У відповіді на заперечення (відзив) позивач посилався на те, що саме відповідач приймав та звільняв його з роботи, тому наполягав, що трудовий договір було укладено з відповідачем. Крім того, зазначав, що згідно Статуту Миколаївського ОДП ДАК «Хліб України» саме голова правління компанії визначає умови оплати праці керівника Підприємства.

У запереченнях відповідач посилався на безпідставність позовних вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2018 року позов задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 51 575 грн. 25 коп. Відмовлено в іншій частині позовних вимог. Крім того, з відповідача на користь держави стягнуто 640 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є належним, а тому з нього на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі. При цьому, визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі, суд виходив з того, що заробітна плата відповідачем не виплачувалась, її розмір в будь-яких документах сторонами не обумовлювався через що вважав за необхідне розрахувати її розмір у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати на час трудових відносин між сторонами.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ДАК «Хліб України» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно і неповно оцінив надані докази та дійшов помилкового висновку про те, що відповідач є належним.

До того ж, судом першої інстанції не було надано належної оцінки клопотанню про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 26 листопада 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ДАК «Хліб України», а майнові спори за вимогами до боржника, в тому числі про стягнення заробітної плати є виключною компетенцією господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилався на необґрунтованість її доводів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З матеріалів вбачається, що господарським судом провадження у справі про банкрутство ДАК «Україна Хліб» порушено 25 листопада 2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а. с.97, 165-166).

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтю 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

-3-

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, необхідно враховувати положення пункту 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті 19 ЦПК, статті 20 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 року.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Оскільки господарським судом справу про банкрутство ДАК «Хліб України» порушено 25 листопада 2010 року, тобто до набрання чинності нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і внесення змін до статті 12 ГПК України, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із Статутом ДАК «Хліб України», затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України 03 грудня 2010 року №798, Компанія утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 1000 та є правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Мінсільгосппроду.

Компанія утворена з метою задоволення потреб населення, підприємств, установ і організацій різних форм власності у продовольчому і фуражному зерні, продуктах його переробки, не зерновій сировини, елітному і сортовому насінні, надання послуг із зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і отримання прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності ( п.1, 5 Статуту).

Компанія є юридичною особою з дня її державної реєстрації (п.п.14 Статуту).

Компанія має право в установленому законодавством порядку утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, бути засновником дочірніх підприємств, суб'єктів господарювання як на території України, так і за її межами, наділяючи їх основними засобами та обіговими коштами.

Компанія не відповідає за майновими зобов'язаннями акціонерів та дочірніх підприємств (п.19 Статуту).

Дочірні підприємства діють на підставі статутів, що затверджуються компанією. Керівництво їх діяльністю здійснюють особи, які призначаються головою правління Компанії (п.п.5 п. 20, п.п.8 п. 91 Статуту).

Правління Компанії визначає умови оплати праці керівників їх дочірніх підприємств, філій та представництв, а також приймає рішення про притягнення таких осіб до відповідальності (п.п.6 п. 84 Статуту).

-4-

Судом установлено, що на підставі наказу голови правління ДАК «Хліб України» № 101-к, 22 серпня 2013 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора Миколаївського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України». 22 грудня 2016 року наказом № 184-к/тр позивача звільнено з займаної посади за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначав, що з часу укладання трудового договору протягом його дії він заробітну плату не отримував.

Відповідач посилався на те, що позивач не перебував з Компанією у трудових відносинах, а тому є неналежним відповідачем, у даній справі належним відповідачем є Миколаївське обласне дочірнє підприємство ДАК «Хліб України».

Стаття 115 КЗпП України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п.1.2, 2.1. Статуту Миколаївського обласного підприємства ДАК «Хліб України» (далі - Підприємство), затвердженим рішенням Спостережної ради Компанії від 10 березня 1998 року протокол №3, головною Правління ДАК «Хліб України» 27 травня 1998 року, засновником Підприємства є Державна акціонерна компанія «Хліб України». Підприємство набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації.

Згідно Довідки АА №833995 з ЄДРПОУ, 09 липня 1998 року проведено первинну реєстрацію Підприємства, керівником зазначено Попова В.К.

Відповідно до п. 2.7 Статуту Підприємства за дорученням правління Компанії Підприємство вносить пропозиції по призначенню директорів дочірніх підприємств Компанії в області, притягнення їх до дисциплінарного відповідальності, заохочення, звільнення.

Правом Підприємства є самостійне визначення структури управління, встановлення штату, форми системи і розмірів оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно з законодавством. Обов'язками Підприємства є зокрема забезпечення додержання законодавства про працю, раціональне використання фонду оплати та своєчасні розрахунки з працівниками Підприємства (п.5.1., 5.2 Статуту Підприємства).

Як встановлено позивач, будучи працівником Підприємства, займав посаду директора в структурі управління Підприємства, що також підтверджується наданими ним табелями обліку використання робочого часу за період роботи Миколаївського обласного підприємства ДАК «Хліб України», проте своєчасно розрахунку при звільненні не отримав.

Згідно штатних розписів Компанії за період роботи позивача на посаді директора дочірнього підприємства, його посада не входила до штату працівників Компанії.

-5-

За таких обставин, на думку колегії суддів, покладення обов'язку на Компанію про проведення своєчасного розрахунку при звільненні позивача, згідно положень ст. 116 КЗпП України, є безпідставним, тому відповідач не є належним.

При цьому вирішення питань щодо призначення та звільнення головою правління Компанії керівників Підприємства та визначення Правлінням Компанії умов оплати праці керівників дочірніх підприємств не є беззаперечною та достатньою підставою для покладення на відповідача обов'язку проведення з позивачем розрахунку при звільненні.

За таких обставин, на підставі пунктів 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 367, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Хліб України» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Хліб України» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: С.Ю. Колосовський

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 22 серпня 2018 року.