Постанова № 76013269, 22.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/3469/17 Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/3312/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 22.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Петришин Н.М., ухваленого в м. Бровари 03 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

В червні 2017 року позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 26 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 03-889/08-А-П, та додаткові угоди до даного договору, за умовами яких позивач відкриває ОСОБА_3 на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності відновлювану кредитну лінію в сумі 25025 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами в розмірі відповідно до умов договору. Кінцевий строк повернення кредиту - 25 лютого 2015 року. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед банком 26 лютого 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 03-889/08-А-П, та додаткова угода до нього.

Позичальник допустив прострочення сплати процентів за користування кредитом на не здійснював повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря, чим порушив умови кредитного договору, станом на 01 травня 2017 року загальна сума заборгованості за договором становить 5791,93 доларів США.

Збільшивши позовні вимоги в грудні 2017 року, позивач просив стягнути солідарно із відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 5137,11 доларів США, що еквівалентно 139502,58 грн. - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 2773,91 доларів США, що еквівалентно 75327,88 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам, 214830,46 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам, розмір якої прирівняний до суми боргу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно. на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5137,11 доларів США, що еквівалентно 139502,58 грн. - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 2773,91 доларів США, що еквівалентно 75327,88 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам, 214830,46 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам та із кожного - судові витрати 3222,46 грн.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково, ухваливши в частині стягнення пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам - про стягнення солідарно із відповідачів 50000 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що після отримання кредитних коштів відповідачі виконували взяті на себе зобов'язання та вчасно сплачували кошти у відповідності до графіку платежів. Згодом, у зв'язку з погіршенням економічного стану в країні вони об'єктивно втратили можливість вчасно сплачувати платежі, але визнаючи та розуміючи те, що вони повинні виплатити кредит за будь-яких обставин, позичальником і поручителем було зініційовано та підписано із банком додаткову угоду про реструктуризацію боргу, якою була фактично додаткова угода № 2 від 30 жовтня 2014 року до кредитного договору. 17 грудня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 09 березня 2016 року ним здійснено останній платіж. Під час цієї операції у відділенні банку його повідомили, що банк закривається і позичальника та поручителя в подальшому буде повідомлено в письмовому вигляді про реквізити, на які має здійснюватися перерахування грошових коштів для погашення кредиту, але їх ніхто не повідомляв щодо реквізитів для сплати коштів на погашення кредиту ані в письмовому, ані в усному вигляді. Переконаний, що наведені обставини мають істотне значення, а у зв'язку з тим, що задоволений судом розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, є всі підстави застосувати ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки.

Від позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач вважав, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки в справі відсутні докази звернення боржника до банку з питаннями щодо реквізитів для сплати заборгованості. Банк заявив до стягнення розмір пені в розрахунку, що не перевищує суми боргу, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, що давали б суду першої інстанції зменшити розмір пені від заявлених банком вимог. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2008 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 03-889/08-А, до якого 19 січня 2012 року укладено додаткову угоду, за умовами якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 25025 доларів США з оплатою за процентними ставками, встановленими п. 4.1 цього договору. Позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 25 лютого 2015 року.

Згідно п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.2.1., 3.2.2., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

26 лютого 2008 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 03-889/08-А-Л із додатковою угодою від 13 січня 2009 року, за умовами якого банк відкриває позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом в розмірі 10090 грн. з оплатою процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі процентної ставки 19 % річних. Строк дії відновлювальної кредитної лінії - до 25 лютого 2015 року.

26 лютого 2008 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 03-889/08-А-П, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 03-889/08-А від 26 лютого 2008 року. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором та/або договором про відкриття кредитної лінії, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

30 жовтня 2014 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено із ОСОБА_3 додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою сторони визнали наявність боргу позичальника за кредитним договором, що складається з боргу за виданими позичальнику кредитними ресурсами 9972,22 долари США станом на 30 жовтня 2014 року, боргу за процентами за користування позичальником кредитними ресурсами, що становить 411,61 доларів США станом на 30 жовтня 2014 року. Умовами додаткової угоди сторони домовилися про порядок та умови реструктуризації боргу за кредитом та процентами.

Також 30 жовтня 2014 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткову угоду № 1 до договору поруки, якою виклали п. 1.1 договору поруки в іншій редакції, а саме поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 03-889/08-А від 26 лютого 2008 року, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 25025 доларів США зі сплатою 4 % річних у строк з 30 жовтня 2014 року по 29 жовтня 2015 року, 16,2 % річних з 30 жовтня 2015 року по 29 жовтня 2017 року, 16,2 % річних з 30 жовтня 2017 року у випадку непогашення позичальником заборгованості за кредитними ресурсами у строк до 29 жовтня 2017 року (а. с. 5 - 18).

Наведені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, виконання зобов'язань за яким забезпечено укладенням договору поруки із відповідачем ОСОБА_2, а оскільки матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у відповідачів перед позивачем в заявленому розмірі, така заборгованість підлягає солідарному стягненню із відповідачів на користь банку в межах позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за основним боргом кредиту та простроченої заборгованості за відсотками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону, а також ніким не оскаржуються.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого станом на 01 грудня 2017 року сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 5137,11 доларів США, що еквівалентно 139502,58 грн., сума простроченої заборгованості по відсоткам - 2773,91 долар США, що еквівалентно 75327,88 грн., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам - 544701,21 грн. (а. с. 89 - 101).

Отже, оскільки в зв'язку із невиконанням умов кредитного договору у позичальника утворилася заборгованість, за умовами кредитного договору та відповідно до вимог ЦК України банк набув право солідарного стягнення заборгованості із позичальника та поручителя.

Суд першої інстанції перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із відповідачів солідарно на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 5137,11 доларів США, що еквівалентно 139502,58 грн. - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 2773,91 доларів США, що еквівалентно 75327,88 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до вимог ст. 551 ЦК України, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.

Так, умовами кредитного договору від 26 лютого 2008 року визначено порядок повернення кредитних коштів. Відповідно до п. п. 4.3, 4.5 кредитного договору, позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця шляхом зарахування відповідної суми на рахунок НОМЕР_2. Датою сплати процентів є день зарахування необхідної суми на рахунок, зазначений у п. 4.2 цього договору.

Крім того, відповідно до п. 7.10 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за наданими кредитними ресурсами та нарахованими процентами шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, на рахунок НОМЕР_3, МФО 300937.

Таким чином, для повернення кредитних коштів і сплати відсотків позичальнику відкрито конкретний рахунок, на який останній здійснював погашення кредиту.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначав, а представник позивача під час апеляційного перегляду на заперечувала, що відділення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у якому відповідачем здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором, було закрите в зв'язку із ліквідацією банку, в зв'язку із чим відповідач був позбавлений можливості після 09 березня 2016 року вносити грошові суми на виконання зобов'язань за кредитним договором.

Дані обставини відповідач також вказував у відзиві від 07 лютого 2018 року (а. с. 103 - 105), однак суд першої інстанції не визнав їх поважними і вказав, що ліквідація кредитора не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом із тим, позивачем не доведено, що ним направлялися повідомлення на адресу боржника щодо банківських реквізитів, зокрема рахунку, на який останній має здійснювати внесення платежів за кредитним договором після закриття відділення банку.

Зазначені обставини під час розгляду апеляційної скарги представником позивача не спростовувались.

Суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу, де позивачем зазначалось, що в матеріалах справи відсутні докази про звернення боржника до банку щодо реквізитів для сплати заборгованості, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України позивач мав довести винне ухилення боржників від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Апеляційний суд враховує при цьому, що розрахунок пені позивачем надано, починаючи з грудня 2016 року.

Отже, враховуючи добросовісність дій боржника та поручителя та нездійснення позивачем дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, оскільки конкретний рахунок для виконання грошового зобов'язання було визначено в кредитному договорі, але в подальшому було закрито в зв'язку із ліквідацією банку, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в цій частині є помилковим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а також вважає необхідним зменшити розмір неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, відмовивши в задоволенні позову в цій частині, враховуючи винятковість даного випадку та причини невиконання зобов'язання відповідачами.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову про стягнення пені.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року є законним, обґрунтованим та ніким не оскаржується.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволення позову та скарги в розмірі 4833,69 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року скасувати в частині стягнення пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам в розмірі 214830,46 грн. та судових витрат та ухвалити нову постанову про відмову в позові в частині стягнення пені.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ вул. Січових Стрільців, 60 ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09807856) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 4833,69 грн.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2018 року.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.