Ухвала суду № 76011803, 20.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/341/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Ремеза П.М.,

суддів: Драного В.В., Широкоряд Р.В.,

при секретарі – Волошиній Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересахпідозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2018 року, якою щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, вдівця, на утриманні має двоє малолітніх дітей, раніше судимого:

- 03.06.2010 року Олесандрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі, строком на 2 роки 1 місяць;

- 23.12.2015 року Олесандрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 08 год. 50 хв. 10.08.2018 року до 08 год. 50 хв. 08.10.2018 року з визначенням розміру застави в сумі 35 540 гривень,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Агеєва В.М.,

захисника-адвоката – ОСОБА_3,

підозрюваного – ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ Олександрівського ВП Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 звернувся до Олександрівського районного суду Кіровоградської області із клопотанням, яке погоджено із начальником Олександрівського відділу Знам’янської місцевої прокуратури ОСОБА_6, про застосування до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2018 року задоволено вказане вище клопотання слідчого та стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 08 год 50 хв 10.08.2018 до 08 год 50 хв 08.10.2018 та визначено заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткових мінімумів, що складає 35 540 грн.

Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Водночас, слідчий суддя також врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведеності його винуватості та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв’язку з чим, застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як застосування більш м’яких запобіжних заходів, на його думку, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов’язків.

В апеляційній скарзі на вказане рішення слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не було в повній мірі виконано вимоги ст. 178 КПК України, так як залишились недослідженими численні обставини, як того вимагають положення вказаної статті кримінального процесуального закону. Так, слідчим суддею не було враховано факт наявності на утриманні підозрюваного двох малолітніх дітей, які залишились без матері через її смерть. Підозрюваний ОСОБА_4 має позитивні характеристики за місцем проживання, що підтверджується довідкою Олександрівської селищної ради, відповідно до якої компрометуючими матеріалами на ОСОБА_4 селищна рада не володіє.

Також, захисник вказує на необґрунтованість пред’явленої підозри, адже органом досудового розслідування не доведено факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Так, окрім заяви потерплої про те, що саме ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, інших доказів його причетності надано не було. Також, витяг з ЄРДР, заява потерпілої та протокол її допиту містять вказівку на те, що кримінальне правопорушення вчинено саме ОСОБА_7, а не ОСОБА_4. У заяві та протоколі допиту потерпілої прізвище Іванов виправлене на ОСОБА_4.

З урахуванням наведених обставин, на переконання апелянта, до підозрюваного можливо застосувати інший, не пов’язаний із триманням під вартою, запобіжний захід, який цілком забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_4 та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали подання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з такого.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Слідчим суддям при розгляді клопотань про застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні слід враховувати, що вони обмежують права особи на особисту недоторканість, гарантовані зазначеною статтею Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Зі змісту ст. 178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність судимостей у підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини, тощо.

Так, при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а також те, що матеріали подання містять дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно вплинути на свідків та потерпілу. Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що кримінальне правопорушення в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, так як санкцією ч. 3 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 8 років, що вказує на можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, слід зазначити, що оскільки ОСОБА_4 знайомий із потерпілою ОСОБА_8 та може вчинити тиск на неї щодо зміни наданих останньою показань, а тому наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, колегія суддів не може погодитись із висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, виходячи з такого.

Як слідує із матеріалів клопотання ОСОБА_4 дійсно раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 309 КК України, однак вказані судимості були зняті та погашені в установленому законом порядку. З урахуванням того, що ОСОБА_4 на даний час, в силу ст. 89 КК України, не має судимостей, а тому відсутні підстави вважати, що підозрюваний схильний до вчинення кримінальних правопорушень та у разі застосування до останнього більш м’якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою він продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою вбачається, що останній вдався лише до загальних фраз, чому саме до підозрюваного неможливо застосувати більш м’який запобіжний захід ніж тримання під вартою, при цьому не навів жодних конкретних фактів.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо (компрометуючими матеріалами сільська рада не володіє), є вдівцем та має на утриманні двох малолітніх дітей, які проживають разом із ним, є особою, яка не має судимостей.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, колегія суддів визнає, що хоча матеріали клопотання і містять дані, які вказують на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 України, однак прокурором не доведено підстав, які можуть вказувати на недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, в зв’язку з чим, обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням даним про особу останнього, слід вважати занадто суворим.

За вказаних обставин, колегія суддів визнає за необхідне застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання у період з 19 год 00 хв до 07 год 00 хв.

Надуманими є апеляційні ствердження адвоката щодо необґрунтованості пред’явленої підозри.

Так, термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ), означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що наявні матеріали клопотання свідчать про існування фактів та інформації, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що ОСОБА_4. міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186 КК України.

Доводи апеляційної скарги захисника – адвоката ОСОБА_3 з приводу недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України частково знайшли своє підтвердження, а саме в частині не доведення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а в іншій частині є необґрунтованими, через що колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу сторони захисту задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 376, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересахпідозрюваного ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2018 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 08 год. 50 хв. 10.08.2018 року до 08 год. 50 хв. 08.10.2018 року з визначенням розміру застави в сумі 35 540 гривень - скасувати.

Клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Знамянського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5про обрання до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів – задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 20.08.2018 року до 08.10.2018 року, тобто у межах строку досудового розслідування, який полягає в забороні останньому в період часу з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. залишати житловий будинок по вулиці Пушкіна, 51 у смт. Олександрівка Олександрівського району Кіровоградської області.

Підозрюваного ОСОБА_4 звільнити з під варти негайно.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_10