Постанова № 76011748, 22.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/359/18 22.08.2018

Провадження №22-ц/784/1287/18

Суддя суду першої інстанції - Франчук О.Д.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року, ухвалене о 12 год.28 хв. під головуванням судді Франчук О.Д. в приміщенні суду в м. Южноукраїнськ, за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк» або Банк), пред'явило до ОСОБА_3 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

26 листопада 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 30 листопада 2017 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 11 252,47 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 1 328,26 грн., заборгованості за відсотками у сумі 6 312,19 грн., заборгованості з пені у сумі 2 600 грн. та штрафів - 500 грн. (фіксована частина) і 512,02 грн. (процентна складова).

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо своєчасного погашення кредиту, то позивач просив стягнути з нього кредитну заборгованість і судові витрати.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 подав заяву, у якій частково визнав позовні вимоги Банку на суму 6 000 грн. та просив застосувати до позовних вимог Банку наслідки пропуску строку позовної давності.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що банк пропустив строк звернення з позовом до суду. Суд вважав, що оскільки останнє погашення кредитної заборгованості відповідачем було здійснено 12 липня 2013 року, строк дії картки закінчився в жовтні 2014 року, що було кінцевим строком повернення кредиту, то звернення Банку з позовом в березні 2018 року свідчить про порушення ним строку позовної давності.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частина 1 статті 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір про надання банківських послуг, який складався з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів.

Відповідач ознайомився з умовами кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна» та отримав платіжну карту, що надає доступ до кредитного рахунку.

01 березня 2012 року відповідач продовжив строк дії кредитного договору, отримавши у Банку нову платіжну карту з кінцевим поверненням кредитних коштів до 30 листопада 2015 року, про що свідчить довідка банку, фотографія відповідача з отриманою картою, виписка з рахунку та витяг з програмного комплексу Банку.

За користування кредитними коштами ОСОБА_3 повинен був сплачувати 30% річних, а у разі несвоєчасного погашення заборгованості пеню у розмірі 1% заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць та штраф у сумі 500 грн. + 5% суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісії.

Остання операція з погашення кредиту ОСОБА_3 була проведена 12 липня 2013 року на суму 659,50 грн.

Згідно з розрахунком АТ КБ «Приватбанк» станом на 30 листопада 2017 року відповідач має перед ним загальну заборгованість за кредитним договором у сумі 11 252,47 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 1 328,26 грн., заборгованості за відсотками у сумі 6 312,19 грн., заборгованості з пені в сумі 2 600 грн. та штрафів -500 грн. (фіксована частина) і 512,02 грн. (процентна складова).

З позовом до суду, виходячи з реєстру відправлення кореспонденції, позивач звернувся 15 березня 2018 року.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову Банку у повному обсязі не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 15 березня 2018 року, то строк позовної давності до платежів по 15 березня 2015 року збіг.

Однак, у АТ КБ «Приватбанк» є право на стягнення платежів з 15 березня 2015 року по 30 листопада 2015 року (закінчення строку кредитування). Зазначений період складає 260 днів.

Приймаючи до уваги, що кредитна заборгованість становить 1328,26 грн., процентна ставка на рік - 30%, то за день відповідач повинен був сплатити позивачу 1,11 грн. процентів ((1328,26 х 30%)/360 = 1,11 грн.). 260 днів х 1,11 грн. = 288,60 грн. заборгованість за відсотками.

Оскільки з позовом до суду Банк звернувся 15.03.2018 р., а строк кредитування закінчився 30.11.2015 р., то строк позовної давності щодо неустойки банком пропущено. А отже, підстав для її стягнення не має.

За такого, загальна заборгованість ОСОБА_3 перед Банком становить 1616,86 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки рішення суду скасоване, а позов Банку задоволений на 14%, то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір у сумі 616,70 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2010 року у сумі 1616,86 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1328,26 грн. та заборгованості за процентами в сумі 288,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 616,70 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова