Рішення № 76010483, 21.08.2018, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/738/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої – судді Керекези Я.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу №373/738/18 (2/373/604/18) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,

представник позивача – ОСОБА_4, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом і просять визнати за ними право власності по 1/2 частині за кожним на земельну ділянку №242, загальною площею 2,2407 га, яка складається із ділянок площею 1,9107 га та площею 0,3300 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дівичківської сільської ради ( колишня назва Ковалинська сільська рада) Переяслав-Хмельницького району Київської області, в порядку спадкування за законом після смерті 07 березня 2009 року їх батька ОСОБА_5, якому ці ділянки належали відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії КВ №031013 від 05 жовтня 2004 року.

Посилаються на те, що 07 березня 2009 року помер їх батько ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку № 242 загальною площею 2,2407 га (1,9107 га + 0,3300 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та на квартиру № 1 в житловому будинку № 1 по вул.Центральна в с.Ковалин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом та прийняли спадщину належним чином відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття, та протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Іншим спадкоємцем за законом першої черги є дружина спадкодавця ОСОБА_5 – ОСОБА_6, яка відмовилася від прийняття належної їй частини спадкового майна, в тому числі від частки в спільному майні подружжя, на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, ні тих, які мають право на обов’язкову частку, не має. 27 вересня 2016 року позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частці на вищезазначену квартиру. 27 вересня 2016 року нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва через відсутність витягу з Державного земельного кадастру.

Факт володіння померлим ОСОБА_5 земельною ділянкою № 242 загальною площею 2,2407 га (1,9107 га + 0,3300 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області підтверджується ксерокопією державного акту на право власності на земельну ділянку Серії КВ № 031013 від 05.10.2004 на ім’я ОСОБА_5; ксерокопією листа з управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі № 34-1014-99.2-2940/2-16 від 28.07.2016; звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки № ділянкою № 242 загальною площею 2,2407 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської станом на 03.03.2018; ксерокопією рішення Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 10-І-YII від 09.11.2017 «Про реорганізацію Дівичківської сільської ради шляхом приєднання та припинення Стовп’язької, Ковалинської, Єрковецької сільських рад в результаті приєднання».

Своє право на спадщину позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ОСОБА_7 1-ОК № 146183, виданого виконкомом Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області 09.03.2009; довідкою виконавчого комітету Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 85 від 12.02.2018; ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_3 ОСОБА_8 ІІ-СП № 339513 від 04.11.1980; ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_3 ОСОБА_9 І-ЖА № 342774 від 12.01.1979; постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Київської області № 3178/02-31 від 27.09.2016; ксерокопією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 21153676 від 21.08.2009; копіями своїх паспортів; матеріалами спадкової справи відносно померлого ОСОБА_5

До суду 21.08.2018 позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 не з’явилися, позивачі направили заяви про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити.

Представник відповідача, Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, в підготовче судове засідання не з’явився, направив відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги визнали в повному обсязі та просять їх задовольнити та просять справу розглянути без участі представника Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Розгляд справи здійснюється відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України.

Суд приймає до уваги подані позивачами докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі регулюються нормами глав 84, 86, 87 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року “Про судову практику в справах про спадкування”, особа може звернутися до суду з вимогою про визнання права на спадщину за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформлення права на спадщину.

В силу вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу вимог ч.ч.1, 4 ст. 374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Право власності спадкодавця ОСОБА_5 на земельну ділянку № 242 загальною площею 2,2407 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дівичківської сільської ради (колишня Ковалинська сільська рада) Переяслав-Хмельницького району Київської області підтверджується ксерокопією Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії КВ № 031013 від 05.10.2004, виданого на ім’я ОСОБА_5 і його право власності зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 010433200175 (а.с.22).

Відповідно до п.п.9, 10 Розділу VII „Прикінцевих і перехідних положень” Закону України „Про Державний земельний кадастр” №3613-VI від 07 липня 2011 року „ до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними”.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України та п.10 Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В силу ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі на підставі ч.4 ст. 206 ЦПК України.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 328, 374, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 125 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого 07 березня 2009 батька ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку земельної ділянки № 242, загальною площею 2,2407 га, що складається із ділянок площею 1,9107 га та площею 0,3300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Дівичківської сільської ради (колишня назва Ковалинська сільська рада) Переяслав-Хмельницького району Київської області, які належали ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю Серії КВ № 031013 від 05.10.2004.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після померлого 07 березня 2009 батька ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку земельної ділянки № 242 загальною площею 2,2407 га, що складається із ділянок площею 1,9107 га та площею 0,3300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Дівичківської сільської ради (колишня назва Ковалинська сільська рада) Переяслав-Хмельницького району Київської області, які належали ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю Серії КВ № 031013 від 05.10.2004.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового процесу:

позивач – ОСОБА_2, зареєстрований та проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

позивач – ОСОБА_3, зареєстрований та проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2;

відповідач – Дівичківська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, місцезнаходження: вул.Сонячна, 1а, с.Дівички, Переяслав-Хмельницький район, Київська область 08456, код ЄДРПОУ 04361491.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч.4 ст. 268 ЦПК України.

Суддя Я. І. Керекеза