Ухвала суду № 76010156, 15.08.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9519/18 1-кс/335/6344/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А.., прокурора Фененко А.В., слідчого Безбородько І.О., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, одружений, має на утримані неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засудженого: 16.01.2007 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст.187 КК України до 4 років позбавлення волі; з іспитовим строком на 2 роки; 21.02.2007 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст.121 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі; 12.06.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 18.05.2018 року звільнений по відбуттю,

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділу Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080060002014 від 13.08.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1, раніше неодноразово судимий за вчинення корисних злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, та знов вчинив корисливий злочин проти власності при наступних обставинах:

Так, 09 серпня 2018 року приблизно о 23 годині 20 хвилин, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу зупинки громадського транспорту «Інтернат» на о. Хортиця в м. Запоріжжі, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, під вигаданим приводом здійснення телефонного дзвінка, попросив у раніше не знайомого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, мобільний телефон марки iPhone модель 5S на 16Gb, вартістю 4 200 гривень 00 копійок, після чого, не повернувши вказаний мобільний телефон в подальшому заволодів ним та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_3, матеріальну шкоду на вказану суму.

14.08.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1, раніше неодноразово судимий за злочини аналогічного складу, на шлях перевиховання та виправлення протягом тривалого часу не став, та на теперішній час знову вчинив корисливий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Орган досудового розслідування приходить до висновку, що ОСОБА_1 залишаючись на волі, усвідомлюючи те, що буде нести відповідальність у вигляді позбавлення волі, стане переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_1 обізнаний про місце мешкання свідка та потерпілого, які своїми показаннями підтверджують причетність до скоєного кримінального правопорушення, з метою уникнути від відповідальності може незаконно впливати на свідка и потерпілого шляхом вмов або залякування, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, що дає підстави вважати на те, що систематичне скоєння корисних кримінальних правопорушень є єдиним його джерелом прибутку. Данні підстави вказують на те, що ОСОБА_1 залишаючись на волі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов’язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв’язків, що заслуговують на довіру, та забезпечать виконання покладених на нього обов’язків, при обранні вказаного запобіжного заходу. Також на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину та єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов’язків.

Спосіб життя ОСОБА_1, а саме систематичне скоєння кримінальних правопорушень, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, неодноразове порушення покладених судом обов’язків при обранні запобіжних заходів не пов’язаних із позбавленням волі, свідчать про те, що у разі обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України останній порушуватиме його, що не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_1 обов’язків.

У зв’язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_1, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просять його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання заперечував, просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080060002014 від 13.08.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

15.08.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, однак раніше засуджений зокрема за корисні злочини. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров’я, міцних соціальних зв’язків та відсутність постійного стабільного джерела доходу, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику вчинення іншого злочину.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання також і у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання підозрюваним не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також наміру вчинення іншого злочину.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовує можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості встановлюється у розмірі від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та з урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2018 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2018 року складає 1762 грн., вважає за необхідне визначити заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов’язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з 15 серпня 2018 року, тобто з дня постановлення ухвали, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 13.10.2018 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.10.2018 року включно, який обчислювати з 15.08.2018 року.

Встановити заставу - 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 17 620 ( сімнадцять тисяч шістсот двадцять ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, відкритий в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 13.10.2018 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: А.В.Воробйов