Постанова № 76010093, 21.08.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

21.08.2018

Справа № 337/2761/18

Провадження № 3/337/672/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 cерпня 2018 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Нещеретна Лілія Михайлівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Кирилівського відділення поліції Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1,

за ч. 3 ст. 130 КУпАП України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №019020 від 20.06.2018 року, 20.06.2018 року о 04.30 год. в смт.Кирилівка по вул.Коса Федотова, ОСОБА_1 керував керував транспортним засобом ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5, відповідальність за що передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння встановлений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України, Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2015р. №1452/735 (далі – Інструкція №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ №1103 від 17.12.2008р. (далі – Порядок №1103), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматизованому режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015р. (далі – Інструкція №1395).

Аналіз змісту вказаних нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого сп’яніння.

За п.п. 4,6 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб, тягне за собою накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.3 ст.130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України, не пройшов огляд на стан сп’яніння.

Суд дії ОСОБА_1 кваліфікує за ст. 130 ч.3 КУпАП України.

Згідно Довідки поліцейського Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП від 16.01.2018 року.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини 3 статті 130 КУпАП.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суд -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.3 КУпАП України та призначити йому адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень (одержувач: ГУК у Запорізькій області, 21081300, код ЄДРПОУ: 37941997, код МФО: 899998, рахунок: 31119149008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави у розмірі 352 грн. 40 коп. (Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська 18/5, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, рахунок отримувача: 31211256026001, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

У разі несплати у встановлений законом п’ятнадцятиденний строк, з дня отримання постанови, штрафу, на підставі ст. 308 КУпАП України стягнути у примусовому порядку з правопорушника подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги або протесту прокурора через Хортицький райсуд м. Запоріжжя на протязі 10 днів з дня її оголошення.

Суддя Л.М. Нещеретна