Ухвала суду № 76009988, 16.08.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9927/18

Провадження № 2/369/3534/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2018 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головучого судді Дубас Т.В.

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного майна подружжя представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову , в якій ОСОБА_4 просить суд накласти арешт та заборону відчудження домоволодіння та земельної ділянки площею 0,1512 га, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрушки,вул. Дзвінкова, 12.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз'яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 6 частини 1 статті 151 ЦПК України чітко передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Так, пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення, яка має бути зазначена у клопотання про забезпечення позову, не може бути зведена лише до вказівки про відсутність підстави для застосування зустрічного забезпечення. Концепцією нової редакції ЦПК України є конкретна пропозиція позивача виражена у клопотанні. При цьому реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов’язком, за виключеннями, передбаченими частиною 3 статті 154 ЦПК України, в якій наведено випадки, коли суд зобов’язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Отже, вид зустрічного забезпечення повинен бути зазначений заявником, проте суд може визнати зустрічне забезпечення неналежним, зокрема, через його неспівмірний характер, якщо воно не є достатньою гарантією відшкодування можливих збитків або його неможливо швидко реалізувати, тощо. Про що суд має зазначити в ухвалі на виконання вимог ч.7 ст. 153 ЦПК України.

Окрім того, пунктами 4,5 ч.1 ст. 151 ЦПК України передбачено, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Всупереч вищенаведеному, у заяві про забезпечення позову відсутня ціна позову, а також пропозиції заявника щодо застосування зустрічного забезпечення відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України. Так, наявність або відсутність підстав для застосування ст. 154 ЦПК України визначається виключно судом на підставі наданих йому пропозицій та доказів.

Водночас, відповідно до ч.9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що подану заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 151, 153, 259-261 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного майна подружжя - повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області, а також через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Дубас Т.В.