Рішення № 76008986, 16.08.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4140/17

Провадження № 2/345/192/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючої судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівське автотранспортне підприємство 14610», ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УНІКА», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вищенаведеним позовом, в подальшому подав заяву про збільшення позовних вимог (а.с.134-137). Позов мотивує тим, що 14.10.2015 року на території автостанції м.Рогатин водій маршрутного автобуса «Броди-Івано-Франківськ», марки ВАЗ А070, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вчинив наїзд переднім правим колесом на стопу лівої ноги ОСОБА_1, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів кісток лівої стопи, які висновком судово-медичної експертизи за №120 віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, що у подальшому стало приичною надання йому статусу інваліда першої групи.

На підставі показів ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 встановлено, що водій автобуса ВАЗ А070, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити ДТП, шляхом застосування екстреного гальмування. А відповідно до експертних висновків, проведених на підставі показань ОСОБА_4 та ОСОБА_5Б, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити ДТП. На момент подання позовної заяви триває кримінальне провадження за №12015090210000276 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України щодо описаного факту. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого він став інвалідом першої групи підгрупи «Б», а також тривалий час лікувався у лікувальних закладах.

Лікування ОСОБА_1 протягло за собою чималі витрати, і, відповідно, до поданих чеків та розрахункових документів вартість лікування у період з 14.10.2015 року по 04.12.2015 року становить 24899,86 грн. Крім того, ОСОБА_1 протягом тривалого часу (у період з 07.12.2015 року по 31.01.2016року, з 26.09.2016 року по 13.10.2016 року, з 20.02.2017 року по 03.03.2017 року) перебував у різних медичних закладах, де він провів 45 днів і за цей період в нього відсутні документи, що підтверджують витрати на лікування. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із лікуванням потерпілого у період з 26.09.2016 року по 03.03.2017 року становить 2067 грн. (45 днів *45,93 грн.). Загальний розмір шкоди, пов’язаної з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 складає за період з 14.10.2015 року 31.12.2017 року 59611,76 грн.

Позивач вказує, що відповідно до п.26.2 ст.26 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі встановлення І групи інвалідності мінімальний розмір страхового відшкодування складає 49608,00 грн. Таким чином, позивач зазначає, що загальний розмір матеріальної шкоди складає 136 186,62 грн., із яких: 24899,86 грн. – витрати на лікування, які підтверджені розрахунковими документами; 2067,00 грн. – витрати на лікування без розрахункових документів; 59611,76 грн. – розмір неотриманих доходів за час втрати працездатності; 49608,00 грн. – шкода, пов’язана зі стійкою втратою працездатності.

Відповідно до страхового поліса №АІ/8425934 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, становить 100 000,00 грн. Тому ОСОБА_1 просить стягнути із ПАТ СК «УНІКА» на його користь 100 000,00 грн. матеріальної шкоди, а також 6809,33 грн. моральної шкоди.

Решта розміру матеріальної шкоди у сумі 36 186,62 грн. слід стягнути із ОСОБА_6 «Бродівське автотранспортне підприємство 14610», як власника джерела підвищеної небезпеки та роботодавця ОСОБА_2 Крім того позивачу заподіяна також моральна шкода, як зі сторони ОСОБА_6 «Бродівське автотранспортне підприємство 14610», так і ОСОБА_2 Розмір моральних страждань ОСОБА_1 внаслідок заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень важко оцінити, проте вважає, що стягнення 100 000,00 грн. із ОСОБА_6 «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» та 10 000,00 грн. із ОСОБА_2 хоча б частково компенсує йому моральні страждання. Тому позивач змушений звернутися до суду та просить: стягнути із ПрАТ СК «УНІКА» на його користь 100 000,00 грн. матеріальної та 6809,33 грн. моральної шкоди; стягнути із ОСОБА_6 «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» на його користь 36186,62 грн. матеріальної та 100 000,00 грн. моральної шкоди; стягнути із ОСОБА_2 на його користь 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівське АТП 14610» подав до суду відзив на позов (а.с.60-61). Представник відповідача вказує, що відповідач визнає обставини події, що сталася 14.10.2015 року на території автостанції у м.Рогатині Івано-Франківської області за участю позивача ОСОБА_1 та транспортного засобу ВАЗ А070, р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах із ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610». Відповідач ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610» визнає, що внаслідок ДТП позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв’язку із чим має право на відшкодування понесених витрат на лікування. Водночас, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610» була застрахована у ПрАТ СК «УНІКА», відповідач вважає, що матеріальна та моральна шкода, яку просить стягнути позивач, підлягає стягненню із ПрАТ СК «УНІКА».

Щодо заявленого позивачем розміру моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн., то відповідач зазначає, що такий розмір шкоди не є обґрунтованим, такий розмір є завищеним, не відповідає принципам поміркованості, розумності та справедливості. А тому відповідач просить в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Відповідач ПрАТ СК «УНІКА» подав відзив на позов (а.с.70-72). Вказує, що, проаналізувавши медичні документи та копії фіскальних чеків, доданих до позовної заяви, видно, що позивач купував не тільки ліки для лікування травм, отриманих в результаті ДТП, але й для лікування інших захворювань. Крім того, багато з наданих позивачем копій чеків є нечитабельними та неможливо встановити, які препарати купувалися та які суми чеків. Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що виходячи з диспозиції ст.26-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом буде визнано обґрунтованим розмір витрат на лікування у сумі 24899,86 грн., то моральна шкода, яка може бути відшкодована страховиком у такому випадку, становитиме 1244,99 грн.(24899,86 грн. *5%). Підстав для виплати страховою компанією моральної шкоди у більшому розмірі немає.

Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримав, просить суд позов задоволити, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610» та ОСОБА_2 – ОСОБА_8 просить в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610» відмовити, та заперечує щодо задоволення позову до ОСОБА_2 з підстав, наведених у відзивах.

Представник відповідача ПрАТ СК «УНІКА» в судове засідання не з’явився з невідомих для суду причин. 31.07.2018 року було винесено ухвалу та задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_9 «СК «Уніка» про їхню участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та призначено судове засідання на 16 серпня 2018 року, доручено Шевченківському районному суду м.Києва забезпечення проведення судового засідання у режимі відео конференції. 16.08.2018 року відповідальний працівник Шевченківського районного суду м.Києва доповів про неявку представника ПрАТ «СК «Уніка» з невідомих причин. Окрім того, суд враховує, що представником ПрАТ «СК «Уніка» було подано відзив, в якому зазначено, що просить розглянути справу без його участі (а.с.72).

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.10.2015 року на території автостанції м.Рогатин водій маршрутного автобуса «Броди-Івано-Франківськ», марки ВАЗ А070, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вчинив наїзд переднім правим колесом на стопу лівої ноги ОСОБА_1, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів кісток лівої стопи.

Згідно висновку судово-медичного експерта №122 від 02.12.2016 року (а.с.34-35) внаслідок ДТП у ОСОБА_10 малися тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що викликали стійку втрату працездатності не менше, ніж на одну третину.

14.10.2015 р. вказаний факт внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015090210000276 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.30).

Постановою про закриття кримінального провадження від 31.08.2017 року (а.с.31-33) вказане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015090210000276року було закрито у зв’язку із відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Проте ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2017 року дану постанову про закриття кримінального провадження скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто в Рогатинське відділення поліції Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області для продовження досудового розслідування (а.с.126-127).

Отже, на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження №12015090210000276 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Проте матеріали справи містять достатньо даних про те, що 14.10.2015 року водій маршрутного автобуса «Броди-Івано-Франківськ», марки ВАЗ А070, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження. При цьому в межах розгляду даної справи суд не встановлює вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, а визначає розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Так, відповідно до Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відсутність складу злочину не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).

Встановлено, що під час ДТП водій ОСОБА_2 виконував трудові обов'язки, як працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» (а.с.7,8), що не заперечується сторонами.

За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

Нормою частини першої статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

У частині першій статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частиною другою статті 1187 ЦК України.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Таким чином, ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі. Тому позовні вимоги, заявлені до нього, задоволенню не підлягають.

Отже, оскільки ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень внаслідок ДТП за участю автобуса, яким під час виконання своїх трудових обов'язків керував ОСОБА_2, тому ОСОБА_6 «Бродівське автотранспортне підприємство 14610», з яким ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах, несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану позивачу.

Судом встановлено, що 21.08.2015 року між ОСОБА_6 «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» та ПрАТ СК «УНІКА» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8425934 (а.с.62,73). За умовами даного договору забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ А070, Еталон, р.н. НОМЕР_1. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, становить 100 000,00 грн.

03.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ СК «УНІКА» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.128-130). Відповідно до листа від 18.04.2018 року №2860 (а.с.131) ПрАТ СК «УНІКА» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 15, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з положеннями ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я,

медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1914615 позивач ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.10.2015 року, в період з 14.10.2015 року по 04.12.2015 року перебував на лікуванні в опіковому відділенні Обласної клінічної лікарні (а.с.5, 49). З долучених до матеріалів справи копій товарних та фіскальних чеків (а.с.9-20), а також відповіді Обласної клінічної лікарні щодо переліку медикаментів та ВМП, які були призначені ОСОБА_1, вбачається, що загальна сума документально підтверджених витрат на лікування складає 24899,86 грн. При цьому суд не приймає до уваги заперечення ПрАТ СК «УНІКА» щодо необґрунтованості придбання окремих препаратів, оскільки такі посилання є голослівними, не підтверджені, зокрема, висновком відповідної експертизи щодо неможливості використання відповідних, в тому числі жарознижувальних, препаратів при лікуванні особи, яка отримала травму.

П.24.3 ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. А згідно п.24.2 ст.24 даного закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до медичних виписок ОСОБА_1 вперіод з 07.12.2015 року по 31.01.2016року (а.с.6, 50, 123), з 26.09.2016 року по 13.10.2016 року (а.с.124), з 20.02.2017 року по 03.03.2017 року (а.с.125) перебував на лікуванні у різних медичних закладах внаслідок отриманої травми, де він провів 45 днів і за цей період в нього відсутні документи, що підтверджують витрати на лікування. Мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі, встановленої станом на дату настання страхового випадку, тобто на 14.10.2015 р., становив 1378,00 грн. А тому за вказаний період, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із лікуванням потерпілого становить 2067,00 грн. (45 днів *45,93 грн.), що відповідає нормам п.24.2, 24.3 ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Нормами ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. При цьому доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах, зокрема, для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Суд не бере до уваги покликання ПрАТ СК «УНІКА», що ОСОБА_1 на момент ДТП був особою, яка стійко втратила працездатність. Так, дійсно згідно пенсійного посвідчення ОСОБА_1 був визнаний особою з інвалідністю 3 групи з дитинства. Проте вказане не свідчить, що ОСОБА_1 у зв’язку із тим, що являвся особою з інвалідністю, не міг працювати. Оскільки згідно із «Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Крім того, згідно висновку судово-медичного експерта №122 від 02.12.2016 року (а.с.34-35) тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 внаслідок ДТП, викликали стійку втрату працездатності не менше, ніж на одну третину.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації, на підставі ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв’язку із отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.

Крім того, ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена можливість виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності. Згідно із п. 26.2 ст.26 даного закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

становить: у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних

заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату

настання страхового випадку.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0729337 (а.с.4) ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності з 24.03.2016 року. При цьому у довідці вказано причину інвалідності – захворювання з дитинства по слуху. Проте у направленні на МСЕК від 29.02.2016 року у графі «Діагноз при направленні на МСЕК: а) основне захворювання» окрім діагнозу «Практична глухонімота», вказано також як основне захворювання – «Післяопераційна ампутаційна кукса … внаслідок розчавлення лівої стопи 14.10.2015р.» (а.с.53 зворот). Крім того, згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1914615 (а.с.5, 49) ОСОБА_1 у зв’язку із ДТП було здійснено ампутацію І-ІV пальців лівої стопи.

Отже, суд приходить до висновку, що першу групу інвалідності було встановлено ОСОБА_1 не лише у зв’язку із захворюванням по слуху, а й в тому числі у зв’язку із тілесними ушкодженнями, отриманими 14.10.2015 року внаслідок ДТП. Отже, він має право на отримання виплати страхового відшкодування в порядку ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності позивачем, за період з 14.10.2015 року до 24.03.2016 року повинно здійснюватися відповідно до положень ст.25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а після встановлення позивачу першої групи інвалідності - за правилами ст. 26 даного Закону.

Отже, розмір шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, який підлягає стягненню на користь позивача за період з 14.10.2015 року до 24.03.2016 року має становити 8227,44 грн., а саме:

-за період з 14.10.2015 року по 31.10.2015 року - 1193,76 грн. (18 днів* 66,32 грн. (8 год.*8,29 грн. (мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі));

-за період з 01.11.2015 року по 29.02.2016 року 31.12.2015 року – 5512,00 грн. (4 місяці *1378,00 грн. (розмір мінімальної зарплати);

-за період з 01.03.2016 року по 24.03.2016 року – 1521,68 грн. (24 дні* 66,32 грн. (8 год.* 8,29 грн. (мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності становитиме 49608,00 грн. (36*1378 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 14.10.2015 року)).

Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу, становитиме 84802,30 грн.: (24899,86 грн.(документально підтверджені витрати на лікування) + 2067,00 грн. (витрати на лікування без розрахункових документів) + 8227,44 грн. (шкода, пов’язана із тимчасовою втратою працездатності) + 49608,00 грн. (шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності)).

Отже, з ПрАТ СК «УНІКА» на користь позивача слід стягнути 84802,30 грн. майнової шкоди, яка згідно страхового полісу №АІ/8425934 не перевищує встановленого ліміту відповідальності.

Ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю. Відповідно до даної норми із ПрАТ СК «УНІКА» на користь позивача слід стягнути 4240,11 грн. (84802,30 грн.*5%).

За таких обставин з ПрАТ СК «УНІКА» на користь позивача слід стягнути 84802,30 грн. майнової шкоди та 4240,11 грн. моральної шкоди.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610».

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи, що завдана позивачу майнова шкода не перевищує страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, яка відшкодовується ПрАТ СК «УНІКА», вимоги про стягнення із ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610» майнової шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, спричинених протиправною поведінкою відносно самої особи, членів її сім`ї або близьких родичів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» видно, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Суд враховує, що позивач зазнав глибоких фізичних страждань внаслідок ДТП (розчавлення лівої стопи,ампутація І-ІV пальців лівої стопи). У зв’язку із даною травмою у позивача виникла необхідність змінити звичайний спосіб життя, а саме повністю втратив працездатність, змушений періодично перебувати на лікуванні, купувати дороговартісні ліки.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер, глибину страждань, тяжкість та істотність вимушених змін у житті позивача, те, що визнаний особою з інвалідністю І групи. Тому, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_6 «Бродівське АТП 14610» на користь позивача 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Отже, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.

На підставі викладеного, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1186, 1187, 1194 ЦК України, ст. 15, 22, 26, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 84 802,30 грн. майнової шкоди та 4240,11 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 10 000,00 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ:

Повний текст рішення виготовлено 20.08.2018