Постанова № 76008433, 16.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2018 рокусправа № 808/919/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасова Ю.В.

судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника позивача: Дяченко Ю.Т.,

представника відповідача: Буйний А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 (суддя Конишева Олена Василівна, дата складання повного тексту 24.05.2018)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ", звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000151202 від 31.01.2018 частково, а саме у розмірі 1 520 248,53 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000171202 від 31.01.2018 частково, а саме у розмірі 574 171,87 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачу були надані всі необхідні документи та пояснення, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ "АУРІС ТРЕЙД", ТОВ "АГРО ФІРМА "ХАРВЕСТ", ТОВ "АПЕКС ЛК", а тому вказані ППР порушують його права, суперечить діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків податкового органу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 позов задоволено.

Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000151202 від 31.01.2018 частково, а саме у розмірі 1520248,53 грн. з яких основна сума 1 216 199,09 грн., штрафна санкція 304 049,53 грн., та податкове повідомлення рішення № 0000171202 від 31.01.2018 частково, а саме у розмірі 574 171,87 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в твердження відповідача, що відповідно до даних АІС Податковий блок, у контрагентів по ланцюгу постачання відсутні необхідні для ведення господарської діяльності кількість працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Крім того, умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, були підтверджені належним та допустимими доказами під час розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що в ході позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2017, встановлені порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки. Порушення податкового законодавства призвели до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2017 року на суму ПДВ 1 228 179грн. (р. 20.2.1); та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного/податкового періоду на суму 672218грн. (переноситься до рядка 16.14 декларації наступного звітного/податкового періоду (р. 21)). Також завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2017 року на суму ПДВ 136 050грн. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на товарно-транспортні накладні, в яких зазначено пункт навантаження, який не відповідає податковій адресі та адресам складських приміщень контрагента; у контрагента недостатньо трудових ресурсів, що ставить під сумнів здійснення господарських операцій.

В відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що висновки контролюючий орган здійснив, опираючись на припущення, що не може слугувати підставою для прийняття ППР. Натомість докази, надані позивачем підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.12.2017 з по 02.01.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, якою встановлено порушення:

1. п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1. п. п. б), п.п. в) п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого:

- завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за жовтень 2017 на суму ПДВ 1 228 179 грн.;

- завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) на суму 672 218 грн.;

2. п.п. б), п.п. в) п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl (із змінами та доповненнями), а саме , завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за жовтень 2017 року на суму ПДВ 136 050 грн., в результаті чого:

- у TOB "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" відсутнє право на врахування суми від'ємного значення 136 050 грн. при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість та отримання даної суми бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року;

- TOB "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" занижено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) на суму 136 050 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 12/08-01-12-02/40921939 від 10.01.2018, на підставі якого Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2018 (ППР):

- "форми "В1" № 0000151202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 1 228 179 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 307 044,75 грн;

- "форми "В4" № 0000171202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 672 218 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, зазначеною нормою ПК України, визначено поняття господарської діяльності.

Надаючи оцінку правомірності формування податкового кредиту платником податків, слід проаналізувати пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Так, відповідно до зазначеної норми, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Визначається податковий кредит у відповідності до п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, а саме, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Слід зазначити, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу, п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Таким чином, вищезазначена норма чітко встановлює обмеження щодо формування податкового кредиту.

Аналізуючи п. 200.1 ст. 200 ПК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в силу вказаної норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

При цьому, доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, без чого неможливо довести або спростувати реальність вчинення господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що у періоді, що перевірявся позивач мав фінансово - господарські операції з ТОВ "АУРІС ТРЕЙД", ТОВ "АГРО ФІРМА "ХАРВЕСТ", ТОВ "АПЕКС ЛК".

Так, Позивачем з TOB "АУРІС ТРЕЙД" укладені договори поставки, згідно з якими TOB АУРІС ТРЕЙД" (Продавець) зобов'язується передати у власність Покупця (TOB "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію, номенклатура, кількість і ціна якої визначені у пунктах 1.2-1.5 Договору. Продукцією є пшениця м'яка не насіннєва врожаю 2017 року, кукурудза врожаю 2017 року. Продавець забезпечує поставку товару: власними силами або найнятим ним перевізником до зернового складу (на базисі поставки: СРТ (Інкотермс 2010) TOB "МСП "НІКА-ТЕРА" м. Миколаїв вул. Айвазовського, 23Б; на базисі поставки: СРТ (Інкотермс 2010) м. Миколаїв вул. Айвазовського, 13/8. Поставка Товару оформлюється видатковою накладною. На кожну партію Товару Продавець повинен забезпечити наявність товаротранспортних документів.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що в наданих товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження - м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1/10. Даний пункт завантаження товару не відповідає податковій адресі та адресам складських приміщень ТОВ "АУРІС ТРЕЙД". Крім того, в наданих товарно-транспортних накладних відсутні відомості про навантажувальні операції (відомості про навантаження маса брутто, час прибуття та вибуття, простою, підписи відповідальних осіб), відомості про довіреність вантажоодержувача, всього відпущено на загальну суму, відомості про супровідні документ вантаж.

Із вищевказаного відповідач робить висновок, що товарно-транспортні накладні із такими недоліками не є документами на перевезення товарів та доказом транспортування вантажу саме від ТОВ "АУРІС ТРЕЙД".

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції логічно аргументував своє не погодження з такими твердженнями відповідача, оскільки разом із вказаними недоліками, у наданих ТТН є усі дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, перевізника, транспортний засіб, водія, пункти навантаження та розвантаження, дату складання документу, підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж (найменування, одиниця виміру, маса нетто, тари, брутто), відмітки про отримання вантажу портовим оператором ТОВ "МСП Ніка-Тера" та його лабораторією із визначенням показників якості на зворотному боці ТТН.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки, не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну, як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснення господарської операції чи документу, що дає чи позбавляє права платника податку на податковий кредит.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Щодо невідповідності місця завантаження товару податковій адресі та адресі складських приміщень вантажовідправника, суд першої інстанції зазначив, що суб'єкти господарської діяльності не позбавлені права використовувати при здійсненні господарських операцій матеріальні ресурси, залучені на підставі господарсько-правових договорів (оренда, позичка, зберігання) чи завантажувати товар зі складу контрагента, у якого постачальник платника податку придбав такий товар на умовах постачання EXW (Інкотермс 2010). При цьому, зазначені обставини при проведенні перевірки відповідачем не досліджувалися, перевірка контрагентів контролюючим органом не здійснювалася.

Водночас, матеріали справи містять договір оренди №22/09-17 від 22 вересня 2017 року складських приміщень у АДРЕСА_1, яка вказана у ТТН як пункт навантаження (які містяться в матеріалах справи). Інформаційною довідкою із Реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2018 року підтверджується, що вказане нерухоме майно належало орендодавцю ОСОБА_5 на праві власності з 24.01.2008 по 26.02.2018, тобто у період здійснення спірних господарських операцій.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо питання невідповідності місця завантаження товару.

Щодо зазначення відповідачем про те, що згідно комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС "Податковий блок", Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, Веб-сайту та інших баз даних Державної фіскальної служби встановлено, що ТОВ "АУРІС ТРЕЙД" в адресу ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" було реалізовано товар, який має джерело невідомого походження так як відсутнє його придбання в ланцюгах постачання або виробництва, колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Використанні відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Матеріали справи містять первинні документи, договори купівлі-продажу, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, що підтверджують здійснення постачання товару по ланцюгам ТОВ "МРІЯ-К" - ТОВ "АУРІС ТРЕЙД" - ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" та ПП "УКРАЇНСЬКЕ ПОЛЕ" - ТОВ "АУРІС ТРЕЙД" - ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ".

Також матеріали справи містять договори суборенди земельних ділянок, довідки про наявність земельних ділянок, звіти про збирання врожаю сільськогосподарських культур № 37-сг, звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів ягід та винограду № 29-сг, звіти про посівні площі сільськогосподарських культур № 4-сг.

Крім тоого, матеріали справи містять довідку №11 від 12.12.2017, згідно якої ТОВ "МРІЯ-К" підтверджує продаж на ТОВ "АУРІС ТРЕЙД" у період з жовтня по листопад 2017 року 170,783 тони кукурудзи та 630,20 тони пшениці, які вирощені на 417,46 га орендованої землі на території Нечаянської сільської ради, Миколаївського району, Миколаївської області. Згідно довідки №17 від 12.12.2017 ПП "УКРАЇНСЬКЕ ПОЛЕ" підтверджує продаж на ТОВ "АУРІС ТРЕЙД" у період з жовтня по листопад 2020 тон кукурудзи та 1100 тон пшениці, які були вирощені на орендованій землі на території Роздоленської сільської ради, Каланчацького району, Херсонської області. За таких підстав ТОВ "МРІЯ-К" та ПП "УКРАЇНСЬКЕ ПОЛЕ" є в розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими товаровиробниками та займаються виробництвом сільськогосподарської продукції на власних чи орендованих потужностях, та здійснюють операції з її постачання.

Щодо посилання відповідача на відсутність реєстрації права суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "МРІЯ-К" та ПП "УКРАЇНСЬКЕ ПОЛЕ" колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.

Таким чином, предметом дослідження відповідача мало бути не наявність придбання такого товару у ланцюгах постачання, а саме наявність у ТОВ "МРІЯ-К" та ПП "УКРАЇНСЬКЕ ПОЛЕ" виробничих можливостей для виробництва реалізованого об'єму сільськогосподарської продукції. Підтвердженням наявності таких потужностей є вищезазначені документи.

За таких обставин у податкових інформаційних базах по ТОВ "МРІЯ-К" та ПП "УКРАЇНСЬКЕ ПОЛЕ" в жодному випадку не може бути відображено придбання реалізованого товару в адресу ТОВ "АУРІС ТРЕЙ", так як даний товар було вирощено, а отже твердження того, що він є товаром з невідомого джерела в зв'язку із відсутністю його по ланцюгу поставки - є не обґрунтованим.

Отже, матеріали справи, такі як договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори суборенди земельних ділянок, довідки про наявність земельних ділянок, звіти про збирання врожаю сільськогосподарських культур № 37-сг, звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів ягід та винограду № 29-сг, звіти про посівні площі сільськогосподарських культур № 4-сг - підтверджують здійснення господарських операцій.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "АГРО ФІРМА "ХАРВЕСТ", колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачем з TOB "АГРО ФІРМА "ХАРВЕСТ" укладені договори поставки, згідно з якими TOB "АГРО ФІРМА "ХАРВЕСТ" (Продавець) зобов'язується передати у власність Покупця (TOB "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію, номенклатура, кількість і ціна якої визначені у пунктах 1.2-1.5 Договору. Продукцією є пшениця м'яка не насіннєва врожаю 2017 року, кукурудза врожаю 2017 року. Продавець забезпечує поставку товару: власними силами або найнятим ним перевізником до зернового складу (на базисі поставки : СРТ (Інкотермс 2010) TOB "МСП "НІКА-ТЕРА" м. Миколаїв вул. Айвазовського, 23Б; на базисі поставки: СРТ (Інкотермс 2010) м. Миколаїв вул. Айвазовського, 13/8. Поставка Товару оформлюється видатковою накладною. На кожну партію Товару Продавець повинен забезпечити наявність товаротранспортних документів.

На підтвердження виконання умов договору позивачем матеріали справи містять: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні.

Щодо того, що в наданих товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження - Херсонська область, Новотроїцький район, с.Воскресіння/ Миколаївська область, с. Семенівка, а даний пункт завантаження товару не відповідає податковій адресі та адресам складських приміщень ТОВ "АГРО ФІРМА "ХАРВЕСТ", та що в наданих товарно- транспортних накладних відсутні відомості про навантажувальні операції (відомості про навантаження маса брутто, час прибуття та вибуття, простою, підписи відповідальних осіб), відомості про довіреність вантажоодержувача, всього відпущено на загальну суму, відомості про супровідні документ вантаж, суд першої інстанції правильно зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки, не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у товарно-транспортні накладні містять усі дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, перевізника, транспортний засіб, водія, пункти навантаження та розвантаження, дату складання документу, підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж (найменування, одиниця виміру, маса нетто, тари, брутто), відмітки про отримання вантажу портовим оператором ТОВ "МСП Ніка-Тера" та його лабораторією із визначенням показників якості на зворотному боці ТТН.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "АПЕКС ЛК", слід зазначити наступне.

Відповідно до матеріалів справи, основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

При здійснені Позивачем операцій з придбання сільськогосподарської продукції, використовуються послуги автоперевізників (експедиторів). В період, що перевірявся Позивачем для перевезення придбаного у сільськогосподарського товаровиробника товару були придбані транспортно-експедиційні послуги у ТОВ "АПЕКС ЛК" згідно умов Договору 03-04/17-09 від 03.04.2017.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідач зазначає, що в наданих товарно-транспортних накладних відсутні відомості про навантажувальні операції, з цього приводу слід зазначити наступне.

Разом із вказаними недоліками, у наданих ТТН є усі дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, перевізника, транспортний засіб, водія, пункти навантаження та розвантаження, дату складання документу, підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж (найменування, одиниця виміру, маса нетто, тари, брутто), відмітки про отримання вантажу портовим оператором ТОВ "МСП Ніка-Тера" та його лабораторією із визначенням показників якості на зворотному боці ТТН.

Крім того, податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну, як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснення господарської операції чи документу, що дає чи позбавляє права платника податку на податковий кредит. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність потужностей чи підтвердження по ланцюгу постачання товарів/послуг у постачальників платника податку не свідчить про те, що платник податку отримав такі товари/послуги не від постачальників за первинними документами, а із невідомого джерела з огляду на наступне.

Платник податків не може відповідати за недобросовісні дії своїх контрагентів. Так, певні, недобросовісні постачальники можуть вести свій бухгалтерський та податковий облік із порушеннями та не відображають свої потужності (трудові ресурси, відносини оренди майна, в т.ч. автотранспортних засобів). При цьому платник податків не може нести відповідальність своїм правом на податковий кредит за можливу недобросовісну поведінку його контрагента, що неодноразово зазначалося адміністративними судами України, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Яка саме із вищевказаних обставин мала місце насправді, можливо встановити лише шляхом зустрічної перевірки таких постачальників. Однак посилання у Акті на такі перевірки відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне зазначити, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

При цьому, в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Щодо твердження про відсутність у контрагентів-постачальників ТОВ "АПЕКС ЛК" трудових ресурсів, то вони не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Адже контролюючим органом в Акті не наведено, які саме ресурси необхідні для надання спірних послуг, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати послуги із залученням інших осіб та орендованого майна. Суд першої інстанції правильно зазначив, що такі сторонні трудові ресурси часто залучаються за цивільними договорами, крім того використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено. До того ж непоодинокими є факти залучення працівників та придбання певних послуг в посередників взагалі без документального оформлення. Крім того жодним нормативним актом не встановлено обов'язок Позивача перевіряти наявність трудового чи будь-якого іншого ресурсу у контрагента. Така сама позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.02.2018 року по справі К/9901/2030/17.

Також, жодним нормативним актом не визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання послуг зобов'язаний та має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій до перевірки були надані наступні документи: договір про надання транспортних послуг, акти надання послуг, реєстрі, додаткові угоди до договору про надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, твердження відповідача, що відповідно до даних АІС Податковий блок, у контрагентів по ланцюгу постачання відсутні необхідні для ведення господарської діяльності кількість працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Крім того, умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджені належним та допустимими доказами. Всі податкові накладні за здійсненими господарськими операціями по вище зазначеним ланцюгам пройшли моніторинг та були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 16.08.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 16 .08.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 21.08.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова