Постанова № 76007715, 15.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 712/2-7088/2011

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.,

за участі секретаря – Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 жовтня 2017 року (головуючий суддя Бенца К.К.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі: Банк) звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що згідно договору б/н від 11.10.2006 Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 790,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Позивач вказував, що позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого в неї перед Банком утворилася заборгованість станом на 27.09.2011 у розмірі 2513,50 Євро, з яких: 790,00 Євро – по тілу кредиту; 1132,38 Євро – по відсотках; 427,17 Євро – по комісії; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 46,47 Євро – штраф (фіксована частина); 117,48 євро – штраф (процентна складова).

Посилаючись на дані обставини Банк просив стягнути з відповідача, 2513,50 Євро, що за курсом НБУ станом на 06.10.2011 (1 Євро = 10,76 грн.) становить 27045,22 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову Банку відмовлено.

На це рішення подав апеляційну скаргу Банк. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позов Банку задовольнити.

Доводи апеляційної скарги Банку зводяться до того, що договір є укладеним, зобов’язання не виконано належним чином, боржником кошти не повернуті; останній платіж боржником здійснено 09.09.2011, чим перервано позовну давність; із позовом Банк звернувся 28.10.2011 з дотриманням строку позовної давності; заборгованість за кредитом, процентами, комісією слід стягнути станом на 27.09.2011.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії картки встановлено до жовтня 2008 року, позовна давність сплинула 31.10.2011, відтак позов пред’явлено 01.11.2011 з пропуском строку позовної давності, при цьому позивач не довів обставин переривання строку позовної давності.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Встановлено, що згідно договору б/н від 11.10.2006 Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 790,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % на місяць з розрахунку 360 днів в році. Строк дії кредитного ліміту 11.10.2008 (а.с.7-9, 172-173).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 9.12 «Умов і правил надання банківських послуг» договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Згідно п. 3.1 «Умов і правил надання банківських послуг» для надання послуг Банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту карту, їх вид і строк дії визначено у заяві і в пам’ятці клієнта, підписанням яких клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 6.1 «Умов і правил надання банківських послуг» клієнт зобов’язаний протягом 10 днів після закінчення строку дії картки, повернути її для ліквідації.

Відповідно до підписаної заяви, ОСОБА_1 було надано картку із терміном дії 2 роки. Строк дії кредитного ліміту визначено 11.10.2018.

У суді апеляційної інстанції представник Банку ствердив, що нова картка ОСОБА_1 не перевипускалася, надавши додаткову інформацію щодо термін дії картки - до 10/08 (а.с. 210). Отже, такий термін закінчився 31.10.2008.

Таким чином погашення кредиту у повному об’ємі мало відбутися не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці, тобто 31.10.2008, та сторони визначили таким чином строк кредитування.

Посилання ОСОБА_1 на пропуск строку позовної давності є необґрунтованим оскільки, сторони визначили строк кредитування до останнього дня місяця вказаного на платіжній картці, тобто 31.10.2008. Позовну заяву було здано на пошту 28.10.2011 (а.с. 16). Відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК України (в редакції, що діяла на час звернення Банку з даним позовом) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява здана на пошту. Таким чином, Банк звернувся до суду з даним позовом у межах трирічного строку позовної давності.

Крім того, з надано Банком виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 09.09.2011 відповідачем було внесено на рахунок 20,96 Євро (а.с.130,212). Судом першої інстанції не було взяте до уваги здійснення платежу 09.09.2011, оскільки Банком не було надано інших доказів (квитанцій, касових ордерів та ін.) на підтвердження щодо здійснення такого платежу саме ОСОБА_1

Банком було надано апеляційному суду копію квитанції від 09.09.2011 із підписом платника, згідно якої платник ОСОБА_1 внесла на картрахунок 20,96 Євро (а.с.220). Апеляційним судом такий доказ взято до уваги, оскільки його було подано на підтвердження раніше поданих доказів, що містяться у матеріалах справи.

Таким чином, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у позові Банку за спливом позовної давності.

Щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Така правова позиція наведена у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12, провадження N 14-10цс18.

У межах строку кредитування до 31.10.2008 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і щомісячно сплачувати проценти. Починаючи з 01 листопада 2008 року боржник мав обов’язок повернути всю заборгованість за договором.

Відтак, необґрунтованим є нарахування Банком передбачених договором процентів до 27.09.2011 – у позовній заяві сума заборгованості визначена станом на 27.09.2011.

Колегія суддів вважає, що заборгованість за відсотками та комісією підлягає стягненню у межах погодженого сторонами строку - до 31.10.2008.

Оскільки позичальник не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, згідно наданого Банком розрахунку заборгованості (а.с. 3-5) станом на 31.10.2008 в неї утворилася заборгованість у розмірі 1229,84 Євро, з яких: 790,00 Євро – по тілу кредиту; 188,89 Євро – по відсотках; 148,13 Євро – по комісії.

Відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, виходячи з суми, заборгованості, яка підлягає стягненню, з відповідача на користь Банку також слід стягнути штрафи: 46,47 Євро – штраф (фіксована частина); 56,35 євро – штраф (процентна складова).

Відповідачем у встановленому процесуальному порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості перед кредитором є іншою, ніж та, що зазначена у розрахунку позивача; відповідачем не надано контррозрахунку; не надано будь-яких відомостей щодо погашень боргу, у більшому розмірі ніж зазначено позивачем. Відтак відповідачем не наведено доводів і не подано належних і допустимих доказів на спростування обчислень, що містяться у розрахунку заборгованості, зокрема, станом на 31.10.2008.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При пред’явленні позову Банком сплачено 270,45 грн. судового збору та 120,00 грн. ІТЗ, а за подачу апеляційної скарги – 429,50 грн.. Відтак, з відповідача стягненню підлягає 400,95 грн. - пропорційно до розміру задоволених вимог (819,95 *48,9% = 400,95).

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 – 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 жовтня 2017 – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Лисенка, буд. 8, НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 жовтня 2006 року станом на 31 жовтня 2008 року у розмірі 1229,84 Євро, що за курсом НБУ станом на 06.10.2011 (1Євро = 10,76 грн.) становить 13233,08 грн., з яких: 790,00 Євро – по тілу кредиту; 188,89 Євро – по відсотках; 148,13 Євро – по комісії; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 46,47 Євро – штраф (фіксована частина); 56,35 євро – штраф (процентна складова).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 400,95 грн. у відшкодування судових витрат, з яких 190,93 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 210,02 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.

Головуюча: Судді: