Ухвала суду № 76007230, 22.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.08.2018

Справа № 320/5529/18

1-кс/320/2928/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140002241 від «14» липня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працює, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

1) 05.02.1993 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.3 ст.142 КК України до покарання у виді позбавлення волі 7 років з конфіскацією майна. Звільнений 26.10.1999 по відбуттю строку покарання;

2) 13.06.2002 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України - призначено покарання у виді 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 2 роки;

3) 18.12.2017 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст.309 КК України - призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю прокурора – Нагорного В.А.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140002241 від «14» липня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що влітку 2017 року, в денний час, знаходячись в лісопарку в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, незаконно, шляхом обривання гілок та верхівкових частин дикозростаючих кущів рослин коноплі, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – КАНАБІС, який переніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де згодом висушив його та подрібнив, тим самим виготовивши особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - КАНАБІС, який внесено до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів».

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії та маючи умисел на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – КАНАБІСУ, ОСОБА_2 розфасував виготовлений вищевказаний наркотичний засіб до коробків з-під сірників та продовжив зберігати за місцем свого мешкання, до моменту, коли 13 липня 2018 року в період часу з 18 години 34 хвилини до 20 години 04 хвилини, співробітниками поліції, в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2, який в цей час перебував у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено 11 коробків з-під сірників, в яких знаходилась рослинна речовина сіро-зеленого кольору, яка, відповідно до висновку експерта №18-102 від 27.07.2018 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений – канабісом, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину склала – 9,180 грам.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 14.07.2018 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140002241 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

20 серпня 2018 року було проведено контрольовану закупку згідно ст. 271 КПК України, під час проведення якої ОСОБА_2 здійснив збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – КАНАБІС, закупному ОСОБА_4 при проведенні оперативної закупівлі наркотичного засобу.

20 серпня 2018 року о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_2 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

21 серпня 2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України, тобто у кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_2 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: даними протоколів обшуку від 13.07.2018 та від 20.08.2018 року; огляду від 20.08.2018; висновком судової хімічної експертизи наркотичних засобів №18-102 від 27.07.2018; даними протоколів допиту; поясненням ОСОБА_2 від 13.07.2018 року; поясненнями ОСОБА_2 від 21.08.2018 року; повідомленням про підозру від 21.08.2018; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи особу підозрюваного, який перебуваючи на іспитовому терміни знову вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, та враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 офіційно ніде не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходів, за даною адресою не зареєстрований, тому, на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідчий вказує, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_2 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) вчинити інше кримінальне правопорушення; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У зв’язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, скоював зазначені дії оскільки були потрібні гроші для лікування дружини та її доньки.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_3 заперечував щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, зокрема не доведено, що підозрюваний має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв'язку з чим захист просить суд обирати відносно ОСОБА_2 більш м’який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід, а саме: цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, який він вчинив повторно, будучи раніше судимим, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, за даною адресою не зареєстрований, стосовно нього 18.12.2017 року постановлено вирок за ст.. 309 ч. 1 КК України та він перебуває на іспитовому терміні, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі “Смирнов проти Росії” (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, однак підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140002241 від «14» липня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 20 серпня 2018 року з 15 години 10 хвилин до 21 жовтня 2018 року до 15 години 10 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 21 жовтня 2018 року до 15 години 10 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 35240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: 31217205026001, отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030200, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, код класифікації доходів бюджету – 22030200, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна