Рішення № 76005805, 21.08.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1655/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Гал Л. Л. з участю секретаря Адамчо К.С., перекладача ОСОБА_1, представника позивача за довіреністю ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача за ордером – адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов у терміновій справі Берегівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до ОСОБА_3 про примусове видворення,

встановив:

Берегівський РВ ГУ Державної міграційної служби України в Закарпатській області, який розташований за адресою м. Берегове, вул. Сечені, 4 «А», код ЄДРПОУ 37809328, звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 Федерації, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, б/н, Закарпатської області, про примусове видворення.

Позов мотивований тим, що 29 березня 2018 року у ході проведення цільових профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері працівниками Берегівського РВ ГУДМС України у Закарпатській області на території м. Берегове виявлено громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3 з документом, що посвідчує особу, а саме паспортом громадянина ОСОБА_5 Федерації № 53-03-183333 виданим 28.10.2002 року, який перебуває з порушенням правил перебування іноземців на території України, а саме з перевищенням дозволеного терміну перебування.

Згідно наявного паспорта громадянина ОСОБА_5 Федерації, ОСОБА_3 народився 15.06.1971 року, с. Акбулак, Акбулакського району, Оренбурзької області, ОСОБА_5 Федерації.

Відповідно до наданих ОСОБА_3 пояснень він у 2005 році приїхав в Україну через ПП «Брянськ» з паспортом № 53-03-183333 виданим 28.10.2002 року, та з того часу проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, б/н, Берегівського району, Закарпатської області. До підрозділів міграційної служби із заявою про продовження терміну перебування в Україні або оформлення інших документів для законного перебування на території України ОСОБА_3 не звертався.

За порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме встановленого факту перебування іноземця на території України понад встановленого терміну (перевищення терміну складає 12 років), 29 березня 2018 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Винесеною постановою про накладення адміністративного стягнення на порушника накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 810 гривень. На підставі викладеного вище, та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положення статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 29.03.2018 року начальником Берегівського РВ ГУДМС України в Закарпатській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення за межі України без заборони в’їзду в Україну та роз’яснено йому про зобов’язання покинути територію України у строк до 25.04.2018 року.

Однак, у вказаний термін відповідач територію України не покинув, про що свідчить відсутність відповідних відміток про перетин державного кордону України в його паспорті громадянина ОСОБА_5 Федерації № 53-03-183333. Крім того, такі дії свідчать про свідоме ухилення його від виконання рішення про примусове повернення за межі України.

Отже, у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не виконав рішення про примусове повернення, до органів та підрозділів міграційної служби із заявою та документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування не звертався, позивач просить суд прийняти рішення про примусове видворення відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у ньому. Пояснив, що на громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3 було складено протокол, постанову та надано строк для того, щоб той виїхав в ОСОБА_5 Федерацію, оскілький він знаходився на території України із порушенням правил перебування іноземців.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив при цьому, що дійсно він є громадянином ОСОБА_5 Федерації, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2005 року, та кожен рік усно звертався до посадової особи Берегівського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області, який казав йому, що фіксує його знаходження на території України.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, а в разі його задоволення не застосовувати негайне виконання, надати можливість відповідачу оскаржити судове рішення.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, підтверджених доказами, суд прийшов таких висновків.

Згідно копії паспорта № 53-03-183333 виданого 28.10.2002 року відповідач ОСОБА_3 народився 15 червня 1971 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 Федерації та є громадянином ОСОБА_5 Федерації (а.с. 11).

29 березня 2018 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Винесеною постановою про накладення адміністративного стягнення на порушника накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 810 гривень. (а.с. 7-10).

29 березня 2018 року начальником Берегівського РВ ГУДМС України в Закарпатській області відносно ОСОБА_3 прийнято рішення про примусове повернення за межі України без заборони в’їзду в Україну та роз’яснено йому про зобов’язання покинути територію України у строк до 25.04.2018 року (а.с. 5-6).

02 серпня 2018 року ОСОБА_3 повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Винесеною постановою про накладення адміністративного стягнення на порушника накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 гривень. (а.с. 36-37).

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України № 3773-VI від 22.09.2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За приписами частини 1 статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 5 статті 26 вказаного закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, із змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на території України з 2005 року, за порушення правил перебування іноземців в Україні, тобто факту перебування іноземця на території України понад встановленого терміну (перевищення терміну складає 12 років), 29 березня 2018 року відносно нього Берегівським РВ ГУДМС України в Закарпатській області прийнято рішення про примусове повернення. Рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось. Відповідно до прийнятого Рішення про примусове повернення іноземець повинен був самостійно залишити територію України, тобто виїхати до будь-якої країни світу, в строк зазначений у Рішенні - не пізніше 25 квітня 2018 року. Однак, громадянин ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3 рішення в установлений строк без поважних причин не виконав.

При вирішенні питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судом враховано, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуація міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини, що громадянин ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3, досяг 18-річного віку, порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства і не виконав в установлений строк без поважних причин Рішення про примусове повернення, у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, а також відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні, суд дійшов висновку про наявність підстав для примусового видворення відповідача за межі території України.

Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог, а саме примусового видворення громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3 за межі території України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Оскільки ОСОБА_3 знаходиться на території України вже тривалий час – більше 12 років, хворіє, суд приходить до висновку, що у вимозі звернення рішення до негайного виконання, слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. По справі таких судових витрат не встановлено.

Керуючись ст.ст. 9,15, 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9,72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288 КАС України, суд,

р і ш и в:

Адміністративний позов Берегівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, який розташований за адресою м. Берегове, вул. Сечені, 4 «А», код ЄДРПОУ 37809328, до ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 Федерації, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, б/н, Закарпатської області, про примусове видворення – задовольнити частково.

Примусово видворити за межі території України громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 Федерації, паспорт № 53-03-183333 виданий 28.10.2002 року.

У вимозі про звернення рішення до негайного виконання - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_6