Ухвала суду № 76004725, 22.08.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/2712/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2018м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

прокурора Мороз Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015 відносно ОСОБА_1 засуджено вироком Тушінського районного суду м. Москви від 16.04.2015 до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) та частиною першою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, у відповідність з законодавством України,

В С Т А Н О В И В :

15.08.2018 Міністерство юстиції України звернулось до Краснолиманського міського суду Донецької області з клопотанням про приведення вироку Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015 відносно ОСОБА_1 у відповідність з законодавством України.

В обгрунтування клопотання зазначено, що 25.06.2018 наказом Міністерства юстиції України № 1994/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 20.03.2018 за № 06-36110/18. ОСОБА_1 засуджено вироком Тушінського районного суду м. Москви від 16.04.2015 до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) та частиною першою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 6 ГУФСВП Росії по Тверській області»; кінець відбуття строку покарання - 23.09.2025. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1.

Відповідно до вироку Тушінського районного суду м. Москви від 16.04.2015 ОСОБА_1 повинен сплатити судові витрати у вигляді оплати праці адвоката за призначенням в розмірі 12740 рублів в дохід федерального бюджету.

Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Тверській області» в установі знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 12740 рублів. Станом на 13.12.2017 утримано 117,93 рублів, залишок боргу складає 12622,07 рублів.

Згідно із заявою від 13.12.2017 ОСОБА_1 надав гарантії відшкодувати цивільний позов.

Представник за довіреністю заявника - Міністерства юстиції України, заступник директора Департаменту - начальник Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, у клопотанні просить розглянути його без участі представника Міністерства юстиції України, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 610 КПК України його участь не є обов'язковою.

Засуджений ОСОБА_1 який відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 6 ГУФСВП Росії по Тверській області», про дату судового засідання не повідомлявся та в судове засідання не доставлявся, що не передбачено положеннями Кримінального процесуального кодексу України. Як вбачається з поданої ним заяви, він просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні прокурор Мороз Є.В., підтримав клопотання Міністерства юстиції України та вважає за необхідне привести вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_1

Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передачу засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 Конвенції.

Пунктами а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Статтею 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Засуджений ОСОБА_1 є громадянином України, остання відома адреса проживання якого: АДРЕСА_1.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року була визначена зміна територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам, зокрема, для справ, підсудних Петровському районному суду м. Донецька, визначена підсудність Краснолиманського міського суду Донецької області. За таких обставин клопотання підлягає виконанню Краснолиманським міським судом Донецької області.

ОСОБА_1 засуджено вироком Тушінського районного суду м. Москви від 16.04.2015 до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) та частиною першою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації та призначено покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації у виді позбавлення волі строком на 12 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Даний вирок оскаржувався та був залишений без змін апеляційною ухвалою судової колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 21.01.2016.

Як вбачається із довідки засуджений знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 6 ГУФСВП Росії по Тверській області». Початок строку відбування покарання: 24.09.2013, кінець строку відбування покарання - 23.09.2025.

Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Тверській області» в установі знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 12740 рублів. Станом на 13.12.2017 утримано 117,93 рублів, залишок боргу складає 12622,07 рублів.

Згідно із заявою від 13.12.2017 ОСОБА_1 надав гарантії відшкодувати цивільний позов.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його письмовою заявою.

ОСОБА_1 засуджено вироком Тушінського районного суду м. Москви від 16.04.2015 до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) та частиною першою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків: якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Пункт «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України(незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах), за якою передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Частина 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах).

Засудженому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України України слід визначити покарання з врахуванням положень ч. 3 ст. 68 Кримінального кодексу України, згідно з якими за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

За вказаним кримінальним законом ОСОБА_1 слід визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8(вісім) років.

Частина 1 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, вчинений організованою групою, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах).

Засудженому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України України слід визначити покарання з врахуванням положень ч. 2 ст. 68 Кримінального кодексу України, згідно з якими за готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

За вказаним кримінальним законом ОСОБА_1 слід визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6(шість) років.

При цьому, суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженій особі. Тому положення ч. 3 ст. 307 КК України в частині конфіскації майна не можуть бути застосовані, оскільки не передбачені вироком відносно ОСОБА_1 та санкцією ч. 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації.

Частині 2 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України, згідно якої призначається покарання за сукупністю злочинів, коли остаточне покарання призначається шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України

У відповідності до ч. 2 ст. 70 Кримінального кодексу України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Згідно ч. 2 ст. 63 Кримінального кодексу України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Таким чином, за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання призначених покарань слід визначити остаточно покарання засудженому ОСОБА_1 у виді 12 (дванадцяти ) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід обчислювати з 24.09.2013 - відповідно до дати, яка встановлена вироком Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015.

Відповідно до ч. 6 ст. 610 КПК України при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання .

Згідно ч. 8 ст. 602 КПК України вирішення питання про визнання та виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом (далі ЦПК) України

У відповідності до ч. 6 ст. 467 ЦПК України розглянувши подані документи та надані пояснення суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання .

Відповідно до ч. 7ст. 467 ЦПК України якщо рішення виконувалося, то суд визначає в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.

Згідно ч.8 ст. 467 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд який розглядає клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Відповідно до норм Мінської Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної як Україною, так і Російською Федерацією рішення іноземних судів визнаються та виконуються в Україні, так як між вказаними державами досягнуто домовленості з даного питання.

Підстав для відмови в задоволенні клопотання про виконання вироку в частині відшкодування процесуальних витрат суд не вбачає.

Виходячи з викладеного, клопотання про приведення вироку у відповідність із законодавством України та вирішення питання про виконання вироку в частині процесуальних витрат підлягає задоволенню.

Вирок відносно ОСОБА_1 в частині процесуальних витрат виконаний частково, засуджений добровільно процесуальні витрати сплатив у сумі 117,93 рублів, залишок боргу складає 12622,07 рублів.

Відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на 22.08.2018 10 російських рублів складає 4,1248 грн., отже з ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти в розмірі (12622,07х(4,1248 /10) = 5206,35) 5206,35грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9-12 Конвенції про передачу засуджених осіб, ст.ст.372, 606, 610 КПК України, ч. 2 ст. 70 КК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015 відносно ОСОБА_1 у відповідність з законодавством України - задовольнити повністю.

Вирок Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015, відповідно до якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) та частиною першою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, привести у відповідність із законодавством України.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015, визначити покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України 8 (вісім) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015, визначити покарання за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України 6 (шість) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначити остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 у виді 12 (дванадцять ) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 24.09.2013.

Надати дозвіл на виконання вироку Тушінського районого суду м. Москви від 16.04.2015 у відношенні засудженого ОСОБА_1 в частині процесуальних витрат, яким з ОСОБА_1 стягнуто процесуальні витрати, пов’язані з оплатою праці адвоката.

Вважати сумою процесуальних витрат до стягнення з ОСОБА_1 в дохід федерального бюджету у сумі 5206,35 (п'ять тисяч двісті шість гривень 35 копійок) грн.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України та прокурором до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд, в семиденний строк з дня її оголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення - з моменту її вручення.

Суддя-