Рішення № 76004133, 07.08.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9455/17

Провадження № 2-а/185/111/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суду Дніпропетровської області в складі: и головуючого - судді Палюх Т.Д., при секретарі Мінарській О.А., Палюх Т.Д., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, якого в процесі розгляду замінено правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати їй пенсійних виплат з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року включно та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії за вказаний період.

В обгрунтування позову зазначила, що з 05 квітня 2017 року вона перебуває на обліку в Павлоградському управлінні ПФУ Дніпропетровської області, де отримувала пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа, з квітня 2017 року.

З 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року включно пенсія їй не виплачувалась з невідомих їй підстав.

Позивач звернулася до Білокуракинського об’єднаного управління ПФУ із заявою про виплату заборгованості по пенсії.

Листом від 15.06.2017 за № 20/К-14/Т її повідомлено, що там позивач на обліку не перебуває, тому їй рекомендовано звернутися до територіального органу Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання.

29.06.2017 р. вона звернулась до відповідача із заявою про підстави невиплати їй пенсії та виплати заборгованості в повному обсязі.

Листами від 11.07.2017 року № К/171, від 31.07.2017 року № К/204 Павлоградське об’єднане ПФУ повідомило, що виплату пенсії позивачу поновлено лише з 01 квітня 2017 року, посилаючись на рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради від 25.05.2017 року та про те, що рішенням комісії не призначено виплату заборгованості.

Позивач вважає, що відповідач порушив її право на отримання пенсії з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року включно, тому звернулася за захистом свого права до суду.

Сторони та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позивач наполягала на задоволенні позову.

Відповідач у письмовому відзиві просив відмовити в його задоволенні, зазначивши, що відповідач діяв відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з якою питання щодо призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) розглядається Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районним у м. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад. Павлоградським об’єднаним управлінням ПФУ Дніпропетровської області призначено (відновлено) виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради. Рішенням комісії не призначено виплату заборгованості за період з 01.07.2014 року по 31.03.2017 року. Також наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Предметом адміністративного позову є адміністративні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем щодо невиплати позивачу пенсії за віком у період з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року.

Судом встановлено, що з 05 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Павлоградському ОУ ПФУ Дніпропетровської області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України.

З 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року пенсія ОСОБА_1 не виплачувалася.

Позивач звернулася до Білокуракинського об’єднаного управління ПФУ із заявою про виплату заборгованості по пенсії.

Листом від 15.06.2017 за № 20/К-14/Т її повідомлено, що там позивач на обліку не перебуває, тому їй рекомендовано звернутися до територіального органу Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання. (а.с. 15)

29 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського ОУ ПФУ з вимогою виплати пенсії з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року.

На підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради (рішення № 17 від 25.05.2017 року) Павлоградським ОУ ПФУ було прийнято рішення відновити виплату позивачу пенсії з 01 квітня 2017 року.

Відповідно до довідки від 05.04.2017 №0000167695 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 25, кв. 20 і перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м.Павлоград, вул. Західнодонбаська, б. 18 кв. 115. (а.с. 9)

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

(положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009)

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, виплату позивачу не виплачувалася пенсія з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року у зв'язку з тим, що Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради (рішення № 17 від 25.05.2017 року) Павлоградським ОУ ПФУ було прийнято рішення відновити виплату позивачу пенсії з 1 квітня 2017 року, стосовно строку з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року включно виплата заборгованості не була призначена.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведено нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

Припинення виплати позивачу пенсії у строк з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року у зв'язку з відсутністю вирішення Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради (рішення № 17 від 25.05.2017 року) Павлоградським ОУ ПФУ питання виплати вказаної заборгованості суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія по інвалідності, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, пенсіонера не можна безпідставно позбавити конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Відповідно до статті 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ( стаття 3 Конституції України ).

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача.

Позивач отримала письмові відмови відповідача на свої звернення про виплату пенсії з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року 11.07.2017 року та 31.07.2017 року, звернулась до суду у листопаді 2017 року, тому строк звернення до суду з адміністративним позовом не був нею пропущений.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн, тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 371 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року включно пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, належної пенсії за віком з 01 липня 2014 року до 30 березня 2017 року включно.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 витрати по судовому збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з днія проголошення рішення.

Суддя Т. Д. Палюх