Ухвала суду № 76003504, 22.08.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6989/17

(1-кп/199/77/18)

УХВАЛА

22.08.2018 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого:судді – ОСОБА_1

при секретарі – Маршуби О.О.

за участю прокурора – Федик О.Р.

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12017040630000467 відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

У свою чергу обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м’які запобіжні заходи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії від 06.04.2000» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості над повагою до особистої свободи.

У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

На думку суду, клопотання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки застосування до обвинуваченого більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, виходячи с того, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні умисного тяжкого корисного кримінального правопорушення, за яке законом у разі визнання винуватості може бути призначено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі.

Матеріали кримінального провадження доводять про наявність обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4, який був раніше судимий за умисний тяжкий злочин, ніде офіційно на працював, переховувався, у зв’язку з чим знаходився у розшуку, може повторно переховуватися від суду, скоювати нові злочини, намагатись незаконно впливати на свідків, які судом ще не допитувались, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_4 провину у обвинуваченні не визнав, на теперішній час не допитаний, оскільки заявив про бажання дати покази після дослідження всіх доказів, тому позиція його з приводу повідомленої підозри у скоєнні кримінального правопорушення, не відома.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до ст.183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, при продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинуваченого від суду або переховування, скоювати злочини, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у з зв’язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст.131,132,199,331,369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Федик О.Р. задовольнити.

Продовжити раніше обраний запобіжний захід тримання під вартою у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 листопада 2018 року включно.

У задоволенні клопотання стороні захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув’язнення для виконання, а потерпілому та його представнику - для відома.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає, а заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя: Воробйов В.Л.