Постанова № 76003109, 16.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 125/1961/17

Головуючий у 1-й інстанції: Хитрук В.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

16 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Чубар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міської ради Вінницької області на рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року (повний текст якого складено в м. Бар 16 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Барської міської ради Вінницької області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору - ОСББ "Рубін+", про визнання протиправним та скасування рішення сесії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Барської міської ради Вінницької області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору - ОСББ «Рубін+» в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення 12 сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області від 22 серпня 2017 року;

- зобов'язати Барську міську раду Вінницької області на черговій сесії розглянути питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0024 га для будівництва індивідуального гаражу 02.05., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4.

15 березня 2018 року Барський районний суд Вінницької області прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Непогоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №509 від 31 грудня 1996 року ОСОБА_4 дозволено встановити металевий гараж розміром 6,0 х 4,0 біля будинку АДРЕСА_3.

Рішенням 46 сесії 5 скликання Барської міської ради від 09 лютого 2010 року ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 24 кв. м в дворі будинку АДРЕСА_2 для обслуговування металевого гаража без надання юридичної адреси з подальшим наданням на умовах оренди.

Так, 03 січня 2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір на виконання робіт на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості було виготовлено та внесено відомостей до Державного земельного кадастру.

За таких обставин, 02 серпня 2017 року позивач звернувся з клопотанням до Барської міської ради Барського району Вінницької області про затвердження виготовленої та вже попередньо погодженої технічної документації.

Проте, рішенням 12 сесії 8 скликання Барської міської ради Барського району Вінницької області від 22 серпня 2017 року позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0024 га, в м. Бар, в дворі будинку АДРЕСА_3 для будівництва індивідуальних гаражів та передачі даної земельної ділянки в оренду. Дана відмова мотивована тим, що земельна ділянка виділена в дворі будинку АДРЕСА_2, а металевий гараж розміщений в дворі будинку АДРЕСА_4.

Також, іншим рішенням зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати металевий гараж, що знаходиться на прибудинковій території житлового будинку по пров. Коцюбинського, 10 біля дитячого майданчика в строк до 01 жовтня 2017 року.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Так, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу статей 116, 118 ЗК України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

При цьому, передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (ст. 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, із змісту рішення 46 сесії 5 скликання Барської міської ради від 09 лютого 2010 року встановлено, що позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 24 кв. м в дворі будинку АДРЕСА_2 для обслуговування металевого гаража без надання юридичної адреси з подальшим наданням на умовах оренди.

Тобто, дозвіл на виготовлення технічної документації надано з подальшим наданням даної земельної ділянки на умовах оренди, проте починаючи з 09 лютого 2010 року по 22 серпня 2017 року між позивачем та Барською міською радою договір про оренду земельної ділянки не укладався, що свідчить про користування позивачем земельною ділянкою протягом 7 років без відповідних на це документів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що

Із матеріалів справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №509 від 31 грудня 1996 року ОСОБА_4 дозволено встановити металевий гараж розміром 6,0 х 4,0 біля будинку АДРЕСА_3. Тобто, даним рішенням чітко визначено місце розташування та розміри металевого гаража.

Однак, позивач наданий йому дозвіл реалізував майже через 21 рік і не в установленому міською радою місці біля будинку АДРЕСА_3, а встановив металевий гараж в дворі будинку АДРЕСА_5

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Барської міської ради Вінницької області задовольнити повністю.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Барської міської ради Вінницької області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору - ОСББ "Рубін+", про визнання протиправним та скасування рішення сесії скасувати.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 серпня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.