Рішення № 76002626, 07.08.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9853/18

Провадження № 2/161/2896/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,-

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2018 року заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся в суд в інтересах держави в особі Волинської обласної ради з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину особи.

Свій позов мотивує тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13.09.2017 кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. В ході судового розгляду вказаної справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 03.07.2017 року близько 01.00 год., знаходячись біля будинку №3 по бульвару Дружби Народів в м. Луцьку, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, наніс два удари кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_3, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці 5, 6 зубів зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №843 від 22.08.2017 року за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я, так як для його загоєння необхідний час більше 21-ї доби. У зв’язку з вказаними тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у стоматологічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні з 03.07.2017 по 10.07. 2017 (7 ліжко днів). Сумарно на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 лікувальним закладом було витрачено кошти у сумі 3663,80 грн., що підтверджується відповідною довідкою. Вказані кошти відповідачем відшкодоване не було.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої особи ОСОБА_3 у розмірі 3663, 80 грн.

Прокурор та представник позивача подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву чи будь-яких клопотань, заяв з приводу розгляду справи не подав.

Зі згоди сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України, а судове засідання проводить без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спір між позивачем та відповідачем за позовом виник з приводу того, що відповідачем не відшкодовано витрати на лікування ОСОБА_3, який є потерпілим від неправомірних дій відповідача і в результаті чого той отримував лікування в Волинській обласній клінічній лікарні за рахунок лікувального закладу. Прокурор у справі представляє інтереси держави в особі Волинської обласної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, ОСОБА_4 ОСОБА_2, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до винної фізичної особи у розмірі коштів, витрачених на лікування особи.

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13.09.2017, яка набрала законної сили, кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. В ході судового розгляду вказаної справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 03.07.2017 року близько 01.00 год., знаходячись біля будинку №3 по бульвару Дружби Народів в м. Луцьку, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, наніс два удари кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_3, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці 5, 6 зубів зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №843 від 22.08.2017 року за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я, так як для його загоєння необхідний час більше 21-ї доби (а.с.4).

Суд звертає увагу, що вказана підстава для закриття кримінального провадження відноситься до нереабілітуючих (тобто тих, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності) підстав.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

В п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» зазначено, що обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 2 «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з довідкою наданою Волинською обласною клінічною лікарнею №2828/2-10.17, ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в стоматологічному відділенні з 03.07.2017 по 10.07.2017, протягом 7 ліжко-днів, вартість одного ліжко-дня складає 523,40 грн., розмір витрат на лікування становить 3663,80 грн. (а.с.5).

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що факти викладені прокурором у позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, не викликають сумнів у суду та вважаються судом доведеними, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 999, 1191, 1195, 1206 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, бул. Дружби Народів, 9/60, Волинської області, РНОКПП невідомий, на користь місцевого бюджету обласного на р/р 31418544003001 ГУК у Волинській області/Волинська область/24060300, МФО 899998, ЄДРПОУ 38009371 витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 3663 (три тисячі шістсот шістдесят три) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.08.2018.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій