Постанова № 76002331, 22.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/9225/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 18.06.2018 р.)

особи ОСОБА_2 ОСОБА_3

перекладача – Хоанг Тхі Кук

розглянувши в режимі відеоконференції адміністративну справу за за апеляційною скаргою громадянина ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03.07.2018р. по справі № 522/9225/18 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом посилаючись на те, що 23.05.2018 прикордонним нарядом «ПП» КрП «ОСОБА_3» було виявлено особу без документів, яка назвалась громадянином ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив прикордонний режим, а саме знаходився в контрольованому прикордонному районі без документів, які посвідчують особу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує міграційне законодавство України, ухиляється від добровільного виїзду за межі України після закінчення терміну перебування, проживає в Україні без документів на право проживання в Україні, не має постійного місця проживання та законного джерела існування, а тому ДМС звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

У судовому засіданні представник відповідача надав до суду оригінал паспорту відповідача, який був виданий 11.06.2018 року та зазначив, що він за дорученням відповідача звернувся в посольство та отримав паспорт на ім'я ОСОБА_2 ОСОБА_3. Вказав, що даний паспорт він може передати в Чернігів відповідачу або передати через працівників ДМС. Адвокат підтвердив факт ідентифікації відповідача. Вказав, що у відповідача наявні кошти для його існування та для виїзду за кордон, тому просив у задоволені позову відмовити.

Відповідач за допомогою перекладача До Ни Дієн просив свого адвоката передати йому паспорт та зазначив, що він згоден самостійно покинути територію України. Також вказав, що він із заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не звертався.

Представник позивача посилався на те, що він все одно наполягає на видворені громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, оскільки той порушив порядок знаходження на території України. Вказав, що відповідача було затримано, оскільки він повідомив, що в нього немає ніяких документів та гроші для того, щоб виїхати з України у нього відсутні.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року позовні вимоги ГУ ДМС України в Одеській області задоволено. Примусово видворено за межі території України громадянина ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішення суду звернуто до негайного виконання.

На вказане рішення ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

23.05.2018 прикордонним нарядом «ПП» КрП «ОСОБА_3» було виявлено особу без документів, яка назвалась громадянином ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив прикордонний режим – знаходився в контрольованому прикордонному районі без документів, які посвідчують особу, чим порушив вимоги п.8 Положення «Про прикордонний режим» затверджені ПКМУ № 1147 від 27.07.1998.

Того ж дня 23.05.2018 співробітниками Білгород-Дністровського прикордонного загону було складено протокол про адміністративне затримання на 72 години з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні – проживав без документів на право проживання в Україні.

Згідно до пояснень ОСОБА_2 ОСОБА_3, він прибув на територію України у жовтні 2017 через пункт пропуску «Одеса» по національному паспорту з метою працевлаштування.

На даний час громадянин ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України знаходиться незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

23.05.2018 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 24.05.2018.

У визначений термін ОСОБА_2 ОСОБА_3 з території України не виїхав. На даний час паспортний документ у відповідача наявний, проте на момент його затримання паспортного документу виявлено не було.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2018 року (справа №522/9224/18) було задоволено позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина соціалістичної республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України та затримано громадянина соціалістичної республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25.11.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

ОСОБА_6 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно до положень ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону № 3773, нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Положеннями пункту 2 статті 25 вказаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Згідно до вимог частини першої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону №3773-VI).

Статтею 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається зі змісту наведених законодавчих норм, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

- прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення;

- ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, яка викладена у постанові від 07.02.2018 року № 743/432/16-а (К/9901/3819/18 К/9901/3821/18).

У статті 31 Закону № 3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Під час розгляду адміністративної справи колегією суддів не було виявлено обставин, передбачених статтями 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які б забороняли примусове видворення відповідача.

Разом з тим, відсутні підстави вважати, що відповідач підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що громадянин республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3 не виконав у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, при цьому останній не відноситься до осіб, яким надано статус біженця, а також не є особою, яка потребує додаткового захисту, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що апелянт не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» .

Крім того, оскільки на момент затримання та ухвалення рішення ДМС у апелянта був відсутній паспорт громадянина соціалістичної республіки ОСОБА_5 та кошти на придбання квитків для виїзду у добровільному порядку – апелянтом порушено правовий режим його знаходження на території України.

Разом з тим колегія суддів бере до уваги той факт, що апелянтом не було представлено доказів наявності у нього коштів на перебування в Україні та на придбання квитка для добровільного залишення території України (або наявності квитка).

Таким чином, враховуючи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2018 року (справа №522/9224/18), наявним є ризик втечі апелянта та ухиляння його від добровільного залишення території України, у зв’язку з чим вбачаються підстави для примусового видворення громадянина соціалістичної республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3 за межі території України.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження про порушення його прав, свобод чи інтересів. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_3 протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9