Постанова № 76002280, 21.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 р. Справа № 821/275/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Час і місце ухвалення: 11.05.2018р., м. Херсон Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов’язання здійснити поновлення та виплату пенсії за віком, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов’язання провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009р. шляхом призначення її знову відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться у її пенсійній справі, з проведення індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позов обґрунтовувала тим, що незважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р. визнано неконституційними положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсій при виїзді громадян на постійне місце проживання за кордон, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на звернення позивача незаконно відмовило їй у поновленні виплати пенсії.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11.05.2018р. позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області провести поновлення нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня звернення із заявою про поновлення виплати пенсії - з 31.07.2017р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 11.05.2018р. з прийняттям нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача, що ОСОБА_2 не було додержано встановлений чинним законодавством порядок звернення за поновленням пенсії, а саме: позивач звернулася за поновленням пенсії не особисто, як це передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005р., а через представника.

Також, апелянт посилається на те, що незважаючи на те, що Рішенням КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009р. визнано неконституційними положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсій при виїзді громадян на постійне місце проживання за кордон, однак законодавча база не приведена у відповідність до норм чинного законодавства, не було прийнято правових норм, які б врегулювали дані правовідносини, зокрема, щодо процедури переказу грошових коштів у вигляді пенсій за кордон.

ОСОБА_2 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу пенсійного органу, в якому просить її залишити без задоволення, оскільки заява про поновлення виплати пенсії відповідає формі, встановленій Порядком №22-1, а також нею дотримано порядок звернення з відповідною заявою.

В свою чергу, ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.05.2018р. в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та зобов’язати ГУ ПФУ у Херсонській області здійснити поновлення та виплату їй пенсії з 07.10.2009р.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що вона має право на поновлення пенсії з 07.10.2009р. – з дати постановлення Рішення КСУ №25-рп/2009, яким скасовано дискримінуючі положення законодавства, що забороняли виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

ГУ ПФУ у Херсонській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначило, що ОСОБА_2 ще у 2009 році була обізнана про наявність підстав для поновлення виплати їй пенсії, однак з заявою про таке поновлення не зверталася.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ у Херсонській області та отримувала пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №157946, виданим Суворовським рай(міськ)соцзабезом м. Херсона від 09.09.1994р.

24.09.2000р. ОСОБА_2 виїхала з України до Ізраїлю на постійне проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Починаючи з 2000 року, у зв’язку із виїздом ОСОБА_3 до країни Ізраїль, виплату пенсії за віком припинено.

31.07.2017р. представник позивача подав до Херсонського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області особисту заяву позивача про поновлення пенсії, яка нотаріально посвідчена та апостильована.

26.09.2017р. представником позивача отримано лист відповідача №203/Х-25 від 28.08.2017р., яким відмовлено ОСОБА_2 у поновленні пенсії. Підставою для відмови зазначено те, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Також зазначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Орган який призначає пенсію, розглядає питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються при наявності в особи всіх необхідних документів. Оскільки гр. ОСОБА_2 не дотримано вищезазначених вимог, підстав для поновлення виплати пенсії за віком немає.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005р. (далі Порядок №22-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Відповідно до пункту 16 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Пунктом 29 Порядку №22-1 визначено, що документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 цього Закону передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, рішенням №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 вищевказаного Закону щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Отже, зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсії страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 12 травня 2015 року у справі № 21-180а15, з дня набрання чинності Рішенням КСУ № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Пунктом 1.5 Порядку №22-1 визначено, що заява про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому, у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію (п.2.23 Порядку № 22-1).

Застосовуючи вказані положення Порядку №22-1, УПФУ зазначає, що заява про поновлення виплати пенсії за віком має бути подана особисто ОСОБА_2 або її законним представником.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки законним представником є не лише особа, яка представляє майнові права та законні інтереси недієздатних та обмежено дієздатних осіб, як це встановлено статтею 242 Цивільного кодексу України, а й особа, яка представляє майнові права та інтереси дієздатних осіб, але таких, що через свій фізичних стан (старість, хвороба) не можуть особисто здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.

Частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено право особи уповноважувати іншу особу на вчинення дій щодо призначення та перерахунку пенсії на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Видана ОСОБА_2 довіреність передбачає вчинення представником всіх необхідних дій в УПФУ для призначення, поновлення, нарахування, перерахунку та виплати, а також одержання належної Довірителю пенсії; довіреність засвідчена у встановленому порядку, недійсною не визнавалася, не відкликалася та в судовому порядку не скасовувалася.

Апеляційний суд враховує, що подання ОСОБА_2 заяви про поновлення виплати пенсії до УПФУ особисто через її вік та постійне проживання за межами України є утрудненим.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач по справі є громадянином України. До моменту виїзду до держави Ізраїль на постійне місце проживання, позивач була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, зазначив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, відповідно до статті 46 Конвенції, слід враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення у справі «Пічкур проти України», як джерело права, відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необґрунтованість вимоги пенсійного органу щодо особистого звернення позивача до територіального органу з документами для поновлення пенсії, у зв'язку з тим що дана вимога не ґрунтується на нормах законодавства України, оскільки неможливість заявника особисто з'явитися до пенсійного органу, не може бути підставою для обмеження конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.

Безпідставними, також, апеляційний суд вважає посилання УПФУ на відсутність міжнародного договору з державою Ізраїль, який би регулював відносини у сфері пенсійного забезпечення, а також не приведення у відповідність норм чинного законодавства, зокрема, щодо встановлення механізму виплати пенсій громадянам, які проживають поза межами території України, оскільки право громадянина на виплату пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

На підставі викладено, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Херсонській області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити з 07.10.2009р. раніше призначену їй пенсію за віком, у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким визнано неконституційними положення пункту 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії за весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном.

Дійсно, з дня прийняття Конституційним Судом України Рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009р. виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Однак, згідно п.4.1, п.4.2 розділу IV Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, для поновлення виплати пенсії передбачено подання відповідною особою заяви за встановленою формою, за результатами розгляду якої орган Пенсійного фонду приймає рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновлення її виплати.

В матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_2 до 31 липня 2017 року з відповідною заявою до УПФУ, у зв’язку з чим поновлення призначеної пенсії позивачу підлягає не з дати ухвалення вищенаведеного рішення Конституційного Суду України, а з дати звернення до відповідача з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії, тобто з 31.07.2017р., про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надана їм належна правова оцінка. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для задоволення скарг та скасування рішення суду від 11.05.2018р. – відсутні.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 серпня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

ОСОБА_1