Постанова № 76001978, 20.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4698/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі: секретаря судових засідань Ігнатищ Л.М.,

представника позивача Андріїва М.В.,

представника відповідача Пащинської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гулика А.Г.; місце ухвалення - м. Львів; повне рішення складено 08.05.2018, у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марселл" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марселл" про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу позивача. Відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. З цих підстав позивач вважає, що наявні підстави для накладення арешту на кошти позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області, оскільки вважає його прийнятими без врахування фактичних обставин справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ «Марселл».

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач відмовився від допуску до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, необхідних для проведення перевірки документів не надав. Згідно положень податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Вважає хибним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий є складовою загального арешту майна. Даний висновок суду нівелюється самим Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, де відповідно до пункту 3 для застосування арешту коштів на рахунку, платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Проте, якщо б податковий орган звернувся до суду з таким позовом після закінчення процедури підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, то було б пропущено строк подання такого позову до суду. Також вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних відносин норм пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, оскільки такі регулюються положеннями ст. 94 ПК України з огляду на те, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, їх представників, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Марселл» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 40626381, місцезнаходження: 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93а.

26.09.2017 позивач звернувся до відповідача з запитом №15323/10/13-01-14-14 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» щодо взаємовідносин з ТзОВ «Л.К.О.», ПрАТ «Альдегрест», ТзОВ «Гранд Рів'єра», ПрАТ «Галнафтохім».

Відповідач надав відповідь на вказаний запит листом від 17.10.2017.

09.10.2017 позивач звернувся до відповідача з запитом №16764/10/13-01-14-14 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» щодо взаємовідносин з ТзОВ «Конад Груп», ТзОВ «Лаціо Груп», ТзОВ «Волиньтабак», ТзОВ «Трейдкомюг», ТзОВ «Вальторн», ПП «Торг-Сервіс-2007».

07.12.2017 позивач звернувся до відповідача з запитом №23537/10/13-01-14-14 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» щодо взаємовідносин з ТзОВ «Агромат-Інвест», ТзОВ «Равел», ТзОВ «Скірос», ТзОВ «Карго Солюшин», ТзОА «Енерком Груп», ТзОВ «Мендо», ТзОВ «Баланай», ТзОВ «Інтервел Груп».

Відповідач надав відповідь на вказаний запит листом від 15.01.2018, в якій зазначив, що вважає вказаний запит оформленим з порушенням вимог ПК України, тому відмовився від надання відповіді на вказаний запит.

18.12.2017 позивач звернувся до відповідача з запитом №24615/10/13-01-14-14 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» щодо взаємовідносин з ТзОВ «Мендо», ТзОВ «Інтервел Груп», ТзОВ «Промислова група «МАВ», ТзОВ «Торгівельний альянс «Пекарл», ПП «Нові Долиняни».

Відповідач надав відповідь на вказаний запит листом від 16.01.2018, в якій зазначив, що вважає вказаний запит оформленим з порушенням вимог ПК України, а тому відмовився від надання відповіді на вказаний запит.

З врахуванням ненадання відповідачем відповіді на запити позивача від 07.12.2017 №23537/10/13-01-14-14 та від 18.12.2017 №24615/10/13-01-14-14, на підставі п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України відповідач прийняв наказ від 20.02.2018 №1054 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Марселл».

Згідно з актами від 20.02.2018 №110/13-01-14-12 та від 26.02.2018 №153/13-01-14-12 відповідач не допустив працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

Рішенням від 27.02.2018 №6997/10/13-01-14-12-12 позивач наклав умовний адміністративний арешт на майно відповідача.

Позивач вважає, що не допуск відповідачем працівників позивача до проведення перевірки є підставою для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна. Зазначаючи при тому, що ГУ ДФС у Львівській області, у разі його недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені статті 94 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд, приймаючи постанову у справі № 813/3043/17 від 12 червня 2018 року.

Суд першої інстанцій, роблячи висновок на аналізі підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, пункту 94.2 статті 94 ПК України, встановив відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Товариства з огляду на недоведеність податковим органом наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій, що винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

З врахуванням встановленого колегія суддів приходить до переконання про правильний висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ "Марселл" та відмови у задоволенні адміністративного позову за необґрунтованістю.

Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яка ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 813/889/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 22.08.2018.