Постанова № 76001933, 21.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4218/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (суддя - Дерех Н.В., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 21 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0063021302. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем своєчасно нараховувався та сплачувався податок з доходів фізичних осіб, однак контролюючий орган при розрахунку податку на доходи фізичних осіб оплату поточних зобов'язань переносив на погашення заборгованості за минулі періоди, яка встановлена податковими повідомленнями-рішеннями від 06.12.2012 №0000541750 та від 25.02.2013№0000021750, які оскаржувались позивачем у судовому порядку. Зокрема, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 №0000021750 скасоване, а зобов'язання позивача по податковому повідомленні-рішенні від 06.12.2012 №0000541750 вважаються узгодженими з 11.10.2016, тобто з моменту набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від цієї ж дати. Таким чином, на переконання підприємства, податковим органом залишкове сальдо, розмір якого на час проведення перевірки оскаржувався у суді, безпідставно взято як узгоджене податкове зобов'язання, з огляду на що відповідач неправомірно а акті перевірки провів розрахунок заборгованості податку на доходи фізичних осіб шляхом зарахування поточних платежів на погашення неузгодженого податкового боргу, та відповідно неправомірним є нарахування штрафних санкцій та пені.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у справі №819/718/17 в задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 31.10.2016 по 25.11.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено виїзну планову перевірку ДП «Тернопільське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 02.12.2016 №476/14-04/00993024 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: - пп.14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 64137 грн.; - пп.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України, пп.2, 3, 4, 5, 9 розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства від 23.09.2014 №966, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7337 грн.; - пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.171.1 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період з 04.20.2012 по 29.06.2016 та донараховано пеню в сумі 759221,90 грн.;- пп.14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.131.2 ст.131, пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168, пп. «а», «г» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено неперерахування до бюджету нарахованого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 986617,27 грн.; - п.263.9.1 ст.263 ПК України, в результаті чого занижено плати за користування надрами за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на загальну суму 496,94 грн.

15.12.2016 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0063021302, яким ДП «Тернопільське лісове господарство» визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2587494 грн. 45 коп. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 986617 грн. 27 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 841655 грн. 28 коп. Крім того, нараховано пеню в розмірі 759221 грн. 90 коп.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Постанова суду першої інстанції мотивована правомірністю оскаржуваного ППР та відсутністю підстав для його скасування.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

У відповідності до п.п.14.1.156 та п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За змістом п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України передбачено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п.87.1 ст.87 ПК України).

Згідно з п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

На підставі системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства встановлено, що ПК України передбачено право контролюючого органу змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте обов'язковою умовою для цього є наявність у платника податків податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно з п.56.15 ст.56 ПКУкраїни скарга, подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 ст.56 ПК України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні - рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (абзац 2 пп.56.17.5 п.56.17 ст.56 ПК України). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 п.56.18 ст.56 ПК України).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в Акті визначено суму заборгованості ДП «Тернопільське лісове господарство», яка виражена в двох самостійних податкових повідомленнях-рішеннях, а саме ППР від 06.12.2012 №0000541750 та від 25.02.2013 №0000021750.

Що стосується ППР від 06.12.2012 №0000541750, за результатами судового оскарження позивачем, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №876/9088/15 таке визнано протиправним та скасовано в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн.

Щодо ППР від 25.02.2013 №0000021750, таке також було оскаржено позивачем у судовому порядку, в результаті чого постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 у справі №819/1471/13 таке визнано протиправним та скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 84503,10 грн. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суд від 15.11.2017 апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» задоволено, скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 у справі №819/1471/13 та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 №000021750.

Таким чином, з урахуванням абзацу 4 п.56.18 ст.56 ПК України грошове зобов'язання позивача по податковому повідомленню-рішенню від 06.12.2012 №0000541750 вважається узгодженим лише 11.10.2016 (з дати набрання законної сили постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №819/862/13-а) та лише з цієї дати у позивача виникає перед відповідачем податковий борг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ДП «Тернопільське лісове господарство» був відсутній податковий борг, оскільки податкові повідомлення-рішення були оскаржені останнім в судовому порядку та були неузгодженими, з огляду на що, податковим органом безпідставно та з порушенням норм ПК України змінювалось призначення платежу, як наслідок протиправно нараховано заборгованість у розмірі 986617 грн. 27 коп., та відповідно штрафні санкції у розмірі 841655 грн. 28 коп. та пеня у розмірі 759221 грн. 90 коп.

Зважаючи на встановлений факт відсутності у позивача простроченої заборгованості, неправомірним є також нарахування контролюючим органом штрафних санкції та пені.

Оскільки колегією суддів встановлено невідповідність визначеної контролюючим органом суми основного зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб, а також безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій та пені, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.12.2016 №0063021302 - слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача являються підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Окрім цього, відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України). Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на користь Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 97031 грн. 04 коп.

Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 15.12.2016 №0063021302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на користь Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» 97031 (дев'яносто сім тисяч тридцять одну) гривню 04 (чотири) копійки сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року.