Постанова № 76001724, 21.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8148/17 Суддя першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (далі - Позивач, ТОВ «ЕСУ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Відповідач, ЦТД НКЦПФР) про визнання протиправними та скасування постанови від 14.06.2017 року №883-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та розпорядження від 14.06.2017 року №768-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що нездійснення виплати ПАТ «Дельта Банк» відсотків доходу за іменними відсотковими облігаціями серії «С» за 16-тий відсотковий період є правопорушенням, вчиненим ТОВ «ЕСУ» повторно, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови про накладення санкцій відсутні. Крім того, суд підкреслив, що обов'язковою передумовою застосування Відповідачем заходів впливу є виявлення порушення у сфері фінансових послуг, а тому з огляду на встановлений у ході перевірки та підтверджений матеріалами справи факт невиплату ПАТ «Дельта Банк» відсотків доходу за іменними відсотковими облігаціями, немає підстав для скасування спірного розпорядження. Крім іншого, суд відхилив посилання Позивача на відсутність можливості виконати зобов'язання як на поважну причину вчинення правопорушення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому зазначає, що суд не перевірив, чи саме ПАТ «Дельта Банк» є власником облігацій і має право на виплату відсотків доходу, адже Відповідач повинен перевіряти не лише факт невиплати коштів, а й наявність в особи права на їх виплату.

Після усунення визначених в ухвалі від 01.06.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.07.2018 року, яке, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача, було знято з розгляду та відкладено на 21.08.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги апеляційної скарги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що постановою ЦТД НКЦПФР від 04.05.2017 року порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів (а.с. 40-41).

Працівниками ЦТД НКЦПФР на підставі рішення НКЦПФР від 11.09.2012 року №1239 та доручення директора ЦТД НКЦПФР від 17.01.2017 року №21-ЦД-1, службової записки від 28.04.2017 року №168/сл. було складено акт №941-ЦД-1-Е від 30.05.2017 року про правопорушення на ринку цінних паперів (а.с. 38-39). В указаному акті зафіксовано, що ТОВ «ЕСУ» не здійснило за 16-й відсотковий період з 18.01.2017 року по 16.03.2017 року виплату ПАТ «Дельта Банк» відсоткового доходу за облігаціями серії «С» на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу по облігаціям, що є порушенням п. 3.8 Проспекту емісії облігацій товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», зареєстрованого 12.04.2013 року НКЦПФР, зі змінами, зареєстрованими 28.04.2015 року.

Копію даного акту було отримано представником ТОВ «ЕСУ» 30.05.2017 року з відміткою про незгоду (а.с. 39).

Крім того, 30.05.2017 року т.в.о. директора ЦТД НКЦПФР прийнято постанову про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, в якій зазначено, що розгляд справи відбудеться 14.06.2017 року о 11:42 за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 51, кім. 807 (а.с. 37).

За наслідками розгляду матеріалів справи про правопорушення на ринку цінних паперів ЦТД НКЦПФР 14.06.2017 року прийняті:

- постанова №883-ЦД-1-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, якою за невиконання умов проспекту емісії облігацій ТОВ «ЕСУ», зареєстрованого НКЦПФР 12.04.2013 року, накладено на Позивача штрафну санкцію у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн. (а.с. 28-32);

- розпорядження №768-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким приписано у термін до 26.07.2017 року усунути порушення законодавства про цінні папери та до 26.07.2017 року письмово повідомити уповноважену особу комісії про виконання цього розпорядження з наданням підтверджуючих документів (а.с. 33-34).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. ст. 1, 5, 6, 8, 9, 11 Закону України «Про регулювання ринку цінних паперів в Україні», пп. 1 розділу 2 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 16.10.2012 року №1470 та ряду приписів Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням НКЦПФР від 20.11.2012 року №2319, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується повторного вчинення Позивачем правопорушення, що, у свою чергу, свідчить й про правомірність винесення оскаржуваного розпорядження.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон) визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Відповідно до ст. 3 Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у формах, зокрема, реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контролю за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією; контролю за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Приписи ч. 4 ст. 6 Закону визначають, що Національна комісія здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Відповідно до п. п. 10, 14 ч. 1 ст. 8 Закону Національна комісія має право, зокрема, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ЕСУ» всупереч п. 3.8 проспекту емісії облігацій ТОВ «ЕСУ», зареєстрованого НКЦПФР 12.04.2013 року зі змінами (а.с. 42-43), Позивач не забезпечив у період з 17.03.2017 року по 19.03.2017 року виплату відсоткового доходу ПАТ «Дельта Банк» по вказаним облігаціям за відсотковий період з 18.01.2017 року по 16.03.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов'язань, що підтверджуються облігацією.

У контексті наведеного судова колегія вважає помилковим посилання Апелянта на те, що перевірці підлягає не лише факт виконання зобов'язань, що підтверджуються облігацією, а й наявність у власника облігацій права на отримання такого виконання.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.

Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Приписи ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 30 Закону визначають, що у проспекті емісії цінних паперів повинна міститися інформація про емітента, його фінансово-господарський стан, цінні папери, щодо яких прийнято рішення про розміщення.

До інформації про цінні папери належить інформація про порядок і форму виплати доходу за цінними паперами.

За правилами пп. 2 п. 5 розділу І Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням НКЦПФР від 27.12.2013 року № 2998, емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії. При цьому матеріали справи свідчать, що за аналогічне порушення до ТОВ «ЕСУ» були застосовані штрафні санкції, а тому воно вважається повторним.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання умов проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого у встановленому порядку, - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від однієї тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного, оскільки матеріалами справи не спростовано встановлених Відповідачем порушень Позивачем вимог законодавства та проспекту емісії облігацій щодо обов'язку з їх виплату у розмірі та в строк, встановлених у проспекті емісії, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування постанови від 14.06.2017 року №883-ЦД-1-Е.

Судом першої інстанції обґрунтовано критично оцінено твердження Позивача про те, що Відповідачем не враховано фізичну та фактичну можливість виконати розпорядження Національної комісії через відсутність коштів на рахунках останнього, оскільки зазначене не передбачене вимогами чинного законодавства, як поважна причина невиконання законних вимог державного органу, який уповноважений на виконання державного регулювання ринку цінних паперів та здійснення контролю за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень.

Посилання ТОВ «ЕСУ» на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 02.12.2015 року, щодо невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичною відсутністю коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в справі, на яку посилається апелянт, висловлена Верховним Судом України правова позиція про відсутність фінансування Державою бюджетної установи, до якої ТОВ «ЕСУ» не належить.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта на відсутність у матеріалах справи доказів наявності у ПАТ «Дельта Банк» права на отримання відсотків за емітованими ТОВ «ЕСУ» облігаціями, оскільки, зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 року у справі №910/32157/15, яке набрало законної сили, вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» є власником облігацій, емітованих ТОВ «ЕСУ». При цьому судовою колегію враховується, що вирішення питання про наявність чи відсутність у ПАТ «Дельта Банк» права на отримання від ТОВ «ЕСУ» відсотків за облігаціями не охоплюється предметом розгляду даної справи перебуває поза площиною адміністративної юрисдикції.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для скасування оскаржуваного розпорядження, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням НКЦПФР від 20.11.2012 року 2319 (далі - Положення №2319), визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Відповідно до п. 1.5 розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Згідно п. 1.6 розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Приписи п. 1.8 розділу І Положення №2319 визначають, що розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Згідно пп. 1 п. 2.1 розділу ІІ Положення №2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

За правилами п. 3.1 розділу ІІІ Положення №2319 розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу.

Відповідно до п. 1.7 розділу Положення №2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення. Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 4.21 розділу IV Положення №2319 за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу; про закриття справи про правопорушення.

При цьому, приписи п. 4.5 розділу IV Положення №2319 визначають, що Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, обов'язковою передумовою для застосування Відповідачем заходу впливу є встановлення правопорушення у сфері фінансових послуг.

Відповідно до п.п. 1. 2 розділу XIV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням НКЦПФР від 16.10.2012 року № №1470, розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери приймається уповноваженою особою за наслідками розгляду справи про правопорушення одночасно з постановою про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних, паперів у разі, якщо на момент розгляду справи порушення не усунуто.

Як було встановлено зі змісту акту перевірки від 30.05.2017 року №941-ЦД-1-Е, Позивачем, всупереч п.3.8 Проспекту емісії облігацій ТОВ «ЕСУ», зареєстрованого 12.04.2013 року Національною комісією (із змінами, зареєстрованими 28.04.2015 року Національною комісією), не здійснено виплату ПАТ «Дельта Банк» відсоткового доходу за іменними відсотковими облігаціями серії «С» за 16-й відсотковий період (з 18.01.2017 року по 16.03.2017 року), і вказані порушення на момент розгляду справи не усунуті.

Враховуючи вище наведене, підстав для скасування розпорядження №768-ЦД-1-Е від 14.06.2017 року немає, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 21» серпня 2018 року.