Постанова № 76001528, 16.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17113/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач : Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Бабенка К. А.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Томак» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2016 року №0019991404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Томак" (замовник) та ТОВ "Буд Камп" (виконавець) укладено договір №ДГ-ВР-192 на виконання будівельних та ремонтно-відновлювальних робіт від 01 лютого 2016 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору роботи по ремонту та технічному переоснащенню об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойко, 15/15.

Згідно із кошторисами на виконання будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, актами виконаних ремонтно-будівельних робіт протягом лютого 2016 року ТОВ "Буд Камп" виконало обумовлені договором роботи, зокрема: демонтажні роботи, роботи інженерних мереж, загально-будівельні роботи, перелік яких вказано у таблиці на стор. 8-9 акта перевірки, та виписало податкові накладні від 16 лютого 2016 року №11, від 17 лютого 2016 року №12 на загальну суму 3 300 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 550 000,00 грн.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі, що встановлено в акті перевірки, та підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Між ПАТ "Томак" (покупець) та ТОВ "Сорсіс" (продавець) укладено договір №2403 купівлі-продажу від 24 березня 2016 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 2.2 договору кількість та асортимент товару, що передається покупцю згідно умов даного договору становить: паливо дизельне - 1 421,0 тонн, та підтверджується актами приймання-передачі товару, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пункти 3.1-3.3 договору передбачають, що товар постачається продавцем по-частково (товарними партіями) на умовах, що узгоджується сторонами додатково в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору; приймання-передача товару здійснюється зі складанням акта приймання-передачі товару, що підписується уповноваженими представниками сторін; право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з пунктом 5.2 договору розрахунки за товар проводяться покупцем у формі 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 24 014 900,00 грн.

На виконання умов договору ПАТ "Томак" перерахувало на рахунок продавця 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 24 014 900,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

ТОВ "Сорсіс" виписало позивачу податкові накладні від 31 березня 2016 року №№120-126 на поставку дизельного палива на загальну суму 24 014 900,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 002 483,00 грн.

Також, між ПАТ "Томак" (покупець) та ТОВ "Каверон Індастріс" (продавець) укладено договір №2403/2 від 24 березня 2016 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти - паливо дизельне, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 2.2 договору кількість та асортимент товару, що передається покупцю згідно умов даного договору становить: паливо дизельне - 1 421,0 тонн, та підтверджується актами приймання-передачі товару, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пункти 3.1-3.3 договору передбачають, що товар постачається продавцем по-частково (товарними партіями) на умовах, що узгоджується сторонами додатково в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору; приймання-передача товару здійснюється зі складанням акта приймання-передачі товару, що підписується уповноваженими представниками сторін; право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з пунктом 5.2 договору розрахунки за товар проводяться покупцем у формі 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 14 905 800,00 грн.

На виконання умов договору ПАТ "Томак" перерахувало на рахунок продавця 100% попередньо оплати загальної вартості договору, а саме 14 905 800,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

ТОВ "Каверон Індастріс" виписало позивачу податкові накладні від 29 березня 2016 року №№140-142 на поставку дизельного палива на загальну суму 14 905 800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 484 300,00 грн.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням; супроводження господарських операцій належним чином оформленими первинним документами та податковими накладними.

При цьому дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту ставиться в залежність від першої події: дата списання коштів з банківського рахунку покупця або дата отримання ним товарів/послуг.

Позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відображав відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості робіт і товарів, придбаних у ТОВ "Буд Камп", ТОВ "Сорсіс" та ТОВ "Каверон Індастріс".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписом пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Буд Камп", ТОВ "Сорсіс" та ТОВ "Каверон Індастріс", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Встановлено, що ПАТ "Томак" зареєстроване та здійснює свою діяльність за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, №15/15, про що також зафіксовано в акті перевірки; зокрема позивач здійснює діяльність по наданню в оренду складських та офісних приміщень, виготовленню різноманітного автоматичного обладнання, наприклад, автомати для приготування газованих напоїв, автоматичних камер схову, автоматичних пропускних пунктів, для метро і вокзалів, автоматів для продажу квитків, про що також можна довідатись в мережі Інтернет за посиланням http://www.tomak.com.ua/ru.

Придбання у ТОВ "Буд Камп" будівельних та ремонтно-відновлювальних робіт зумовлене необхідністю підтримання в належному стані та відновлення приміщень майнового комплексу позивача.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договорів про виконання робіт, актів виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей.

Посилання в акті перевірки на зменшення балансової вартості основних засобів по рахунку 103 бухгалтерського обліку, у зв'язку із чим відповідач дійшов висновку про відсутність документального підтвердження щодо наявності основних засобів, по яким проведено будівельно-ремонтні роботи та інформації щодо використання ремонтованого об'єкта основного засобу в господарській діяльності, є помилковими, оскільки як, зазначив позивач у письмовому поясненні від 23 лютого 2017 року, згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 103 зменшення вартості основних засобів сталася внаслідок передачі основних фондів за договором про задоволення вимог іпотекодержателя Лакресон Сервісез ЛТД в рахунок виконання кредитних зобов'язань.

Щодо висновків акта перевірки про не надання копій банківських виписок на оплату дизельного палива, додатків до договорів купівлі-продажу, укладених із ТОВ "Сорсіс" та ТОВ "Каверон Індастріс", інформацію стосовно того, з якою метою здійснено оплату за дизельне паливо та звернення до контрагентів щодо виконання зобов'язань по поставці вказаного дизельного палива, суд звертає увагу, що факт перерахування ПАТ "Томак" грошових коштів за дизельне паливо відповідачем не спростовується та підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку; у свою чергу надати додатки до договорів купівлі-продажу позивач не мав можливості у зв'язку із тим, що строк поставки ще не настав, а законом прямо передбачено можливість здійснення поставки на умовах передоплати.

ПАТ "Томак" вказало, що укладення із ТОВ "Сорсіс" та ТОВ "Каверон Індастріс" договорів купівлі-продажу дизельного палива мало на меті використання у господарській діяльності, у тому числі можливої його подальшої реалізації.

Доказів на спростування мети вказаних господарських операцій відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ "ТОМАК" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Буд Камп", ТОВ "Сорсіс" та ТОВ "Каверон Індастріс" робіт та товару для цілей провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо посилань в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень щодо можливих ознак фіктивності постачальників колегія суддів зазначає, що вказані обставини не підтверджуються документально та самі по собі не доказами фіктивної діяльності контрагентів.

Доводи апелянта про оформлення позивачем операцій з придбання при відсутності у постачальників відповідних трудових та матеріально-технічних ресурсів також не підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність винесення ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2016 року №0019991404, оскільки позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Буд Камп", ТОВ "Сорсіс" та ТОВ "Каверон Індастріс".

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Томак» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

К. А. Бабенко

Повний текст постанови виготовлено 21.08.2018 року.