Постанова № 76001078, 21.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4654/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», як Банком, та Позивачем, як Клієнтом, укладено Договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-032-000001411 від 10.09.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.13), відповідно до п. 1. якого, Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в Гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

Також між Позивачем, як Стороною-1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», як Стороною-2, укладено Договір «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) № 980-032-000235490 від 10 травня 2016 року (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. ст. 1 якого, Сторона-1 передає Стороні-2 у власність грошові кошти (надалі - Кошти), в розмірі, порядку та на строк, передбачений цим Договором, а Сторона-2 зобов'язується повернути Кошти Стороні-1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

10 травня 2016 року з вкладного (депозитного) рахунку Позивача на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» внесено 77005,16 грн., що підтверджується Платіжним дорученням №1362846 від 10 травня 2016 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 17).

Відповідно до підпункту 6 пункту 1.2. ст. 1. Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 відсотки у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно з підпунктом 7 пункту 1.2 ст. 1. Договору, Сторона-2 повертає Стороні-1 Кошти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський».

19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок Позивача кошти в сумі 77343,41 грн., що підтверджується Довідками про стан рахунків Позивача, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 15-15а).

Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» №14/БТ від 23 травня 2016 року, зокрема зазначений банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» №812 від 23 травня 2016 року, зокрема запроваджено тимчасову адміністрацію строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» №124-рш від 12 липня 2016 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Банк Михайлівський».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» №1213 від 12 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року, повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 05 вересня 2016 року.

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою ст. 26 Закону № 4452-VI, зокрема Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої ст. 26 Закону № 4452-VI, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною першою ст. 46 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до частини першої ст. 37 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Згідно з частиною другою ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Отже, Відповідачем доказів на підтвердження факту, що отримання Позивачем на його банківський рахунок грошових коштів суперечить вимогам чинного законодавства не надано.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Постанові від 12 січня 2016 року К/800/46158/15 у справі № 826/12161/15 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Згідно зі ст. 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства; протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до п. 6 розділу 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860 (надалі - Положення №14), протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Отже, Уповноважена особа Фонду має надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Проте, щодо задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання переказу коштів (транзакції) на загальну суму 77434,41 грн., здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що належить позивачу ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) нікчемним, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до частини п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А як зазначено у Постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року у справі №910/23036/16 за позовом Дочірнього підприємства «Ямниця» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у формі повідомлення, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав й обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила, а для інших осіб - лише у випадках, установлених законом, або за домовленістю з цими особами (стаття 202 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів банку, зокрема, забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами цієї перевірки виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не повідомлення Банку, надісланого уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий наказ чи вказане рішення. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ чи повідомлення Банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків ані у Банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом чи повідомленням до нікчемних. Такі накази та повідомлення є внутрішніми розпорядчими документами Банку як суб'єкта господарювання, що видаються керівниками Банків в межах своїх повноважень.

Враховуючи наведене, Накази (рішення, повідомлення), тобто внутрішні розпорядчі документи Банку про нікчемність правочинів, не можуть створювати зобов'язання для третіх осіб, зокрема, контрагентів Банку. Тому сам факт направлення повідомлення (видання наказу тощо) про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину, проте, Банк не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12294/16 від 11.04.2018 року.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання переказу коштів (транзакції) на загальну суму 77434,41 грн., здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що належить позивачу ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) нікчемним задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи в частині, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року скасовується та ухвалюється нове Рішення, яким адміністративний позов задовольняється частково.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову однієї з двох позовних вимог, стягненню підлягає 1600,00 грн. ((1600,00 грн. х 0,4) + (1600,00 грн. х 0,4 х 150 %)).

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 (ідентифікаційний код 38619024) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на суму 77434,41 грн.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 (ідентифікаційний код 38619024) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1600,00 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Квитанціями від 27 березня 2017 року № 24_12 та від 14 травня 2018 року №2Р1429.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 21.08.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.