Рішення № 76000790, 21.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2790/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов’язання зняти арешт,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 08.08.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області і просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 22.04.2011 б/н, згідно з якою накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1, 14001; зобов'язати Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова зняти арешт з квартири за адресою АДРЕСА_1, 14001, накладений постановою про арешт майна боржника від 22.04.2011 б/н. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що постанова про накладення арешту є протиправною, оскільки під час винесення Новозаводським ВДВС м. Чернігова постанови про арешт майна боржника - ОСОБА_4 мало місце порушення накладення арешту на майно, а саме накладено арешт не на квартиру боржника ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2), а на квартиру, що перебуває в спільній власності позивачів (АДРЕСА_3). Позивачі наполягають на тому, що жодних боргів і виконавчих проваджень щодо них не існує. За наведених обставин позивачі просять задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.08.2018 у справі відкрито провадження, справу призначено до слухання за правилами загального позовного провадження та надано відповідачу термін для подачі відзиву на позовну заяву.

Новозаводським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області Управлінням ДВС було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог. Відповідач зазначив, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.04.2011 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 (АДРЕСА_4). Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (архів) та Автоматизованої системи виконавчого провадження (спец розділ) на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_4 (21.05.1979 року НОМЕР_1, адреса проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) боргів. Виконавче провадження щодо ОСОБА_5 було знищено згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 12.01.2015 року та 11.01.2016 року у зв’язку з закінченням строку зберігання.

Позивачі в письмовому клопотанні просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є по 1/2 частини квартири розташованій за адресою АДРЕСА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25.06.2014 (а.с. 8).

Згідно постанови Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова від 22.04.2011 б/н на майно позивачів – квартиру, яка знаходиться за адресою накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

Про накладення арешту позивачі дізналися з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №133011150 від 02.08.2018.

В зв’язку з наведеним ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою зняти незаконно накладений арешт згідно постанови Новозаводського ВДВС м. Чернігова від 22.04.2011.

Новозаводським ВДВС листом від 06.08.2018 за № 27-45/36713 було надано відповідь, якою відповідач роз’яснив, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.04.2011 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 (АДРЕСА_4).

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (архів) та Автоматизованої системи виконавчого провадження (спец розділ) на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_4 (21.05.1979 року РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання м. Чернігів, вул„ ЦіолковськогоАДРЕСА_6) боргів.

Надати більш детальну інформацію про арешт майна від 22.04.2011 року не має можливості в зв’язку з тим, що інші виконавчі провадження здані до архіву за 2011 рік та 2012 рік були знищені згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 12.01.2015 року та 11.01.2016 року у зв’язку з закінченням строку їх зберігання.

Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні підстави для зняття арешту з майна.

З наведеного вбачається, що постановою державного виконавця накладено арешт на майно позивачі замість майна ОСОБА_4.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд вказує, що відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV, що діяв на момент винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на майно позивачів, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно частин 3 та 4ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Отже, на думку суду, законом визначено такий захід примусового виконання - як арешт майна, орган виконавчої служби має право застосовувати лише відносно майна, яке належить боржнику. Перед накладенням арешту на майно боржника державний виконавець зобов’язаний пересвідчитися в тому, що нерухоме майно дійсно належить боржнику.

З порушенням вказаних вимог державний виконавець наклав арешт на майно – квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 та не належить боржнику за виконавчим провадження, що перебувало на виконанні Новозаводського ВДВС - ОСОБА_4.

В судове засідання представником відповідача не надано суду належних доказів того, що в Новозаводському ВДВС є виконавчі провадження відносно ОСОБА_2, або ОСОБА_3.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що підстави для накладення арешту на майно позивачів, квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», який чинний на час розгляду справи підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що оскільки арешт на майно позивачів накладений без достатніх для того підстав, тому постанова про накладення такого арешту підлягає скасуванню. Крім того, відповідач зобов’язаний зняти арешт з квартири, що належить позивачам, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача не надав доказів на правомірність винесення свого рішення щодо винесення постанови про арешт квартири АДРЕСА_7. Як встановлено судом, арешт на квартиру, яка перебувала та перебуває у власності позивачів, накладений неправомірно, оскільки а ні боргів, а ні виконавчих проваджень, щодо позивача не існує, а тому такий арешт має бути знятим.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачами судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1409,60 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області.

Керуючись статтями 139, 242-246, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції від 22.04.2011 б/н про накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, 14001.

Зобов'язати Новозаводський відділ Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_8, 14001, накладений постановою про арешт майна боржника від 22.04.2011 б/н.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судових витрат на користь ОСОБА_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судових витрат на користь ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (14001, АДРЕСА_9 , індентифікаційний номер НОМЕР_2).

Позивач: ОСОБА_3 (14001, АДРЕСА_9 , індентифікаційний номер НОМЕР_3).

Відповідач: Новозаводський відділ Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції (14030, м. Чернігів, вул. Шевченко, 118 код ЄДРПОУ 35029699)

Повний текст рішення складено 21 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Кашпур