Постанова № 76000477, 21.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2018 рокусправа № 804/6273/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання: Троянова С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (суддя Чорна В.В.), ухвалене в порядку письмового провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі № 804/6273/17 за позовом Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0004761320 від 11.08.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 0004761320 від 11.08.2017 року про застосування фінансових санкцій (штрафу) у сумі 72 578,25 грн. та нарахування пені в сумі 14 088,57 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. Протиправність спірного рішення позивач обґрунтовував наявністю порушеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 року провадження у справі про банкрутство Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що виключає можливість застосування фінансових санкцій, як це передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник наполягає на помилковості висновків суду першої інстанції про протиправність спірного рішення, оскільки при його прийнятті відповідач діяв на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування».

Відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року строк, від позивача не надходив.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибули.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ за № 05472525) та перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі, як платник єдиного внеску (а.с. 8). 11 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 0004761320 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Відповідно до вказаного рішення, до позивача застосовано штраф за період з 20.07.2016 року до 21.07.2017 року в сумі 72 578,25 грн., та нарахована пеня в сумі 14 088,57 грн., всього на загальну суму 86 666,82 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення, яке було прийнято відповідачем без врахування обставини перебування позивача в процедурі банкрутства та введенням в дію судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання.

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію. За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства. Із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5240/17 від 01.06.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 10-16).

Зі змісту спірного рішення вбачається, що фінансові санкції та пеня нараховані позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.07.2016 року до 21.07.2017 року.

У запереченні на адміністративний позов відповідач пояснив, що нарахування штрафу та пені за період з 01.06.2017 року по 21.07.2017 року здійснено з тих підстав, що погашення позивачем недоїмки відбулось лише 20.07.2017 року (а.с.23).

Однак, колегія суддів зазначає, що оскільки зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникло до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, нарахування спірним рішенням штрафу та пені відбулось всупереч приписів статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про що також обґрунтовано вказав і суд першої інстанції.

Доводи відповідача, що були викладені у запереченнях на адміністративний позов, і частково відтворені ним в апеляційній скарзі, були розглянуті судом першої інстанції із наведенням в оскарженій постанові належного мотивування їх безпідставності. Про існування інших обставин, які могли вплинути на правильність висновків суду першої інстанції, скаржником апеляційному суду не повідомлено.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 в адміністративній справі № 804/6273/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 серпня 2018 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова підписана складом суду 21 серпня 2018 року

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук