Постанова № 76000448, 20.08.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. Справа № 920/615/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Клочко О.С. - за довіреністю від 12.07.2018; Пономаренко О.В. - за довіреністю від 15.11.2018;

від 1-го відповідача - не з'явився;

від 2-го відповідача - Кіфа І.О. - за довіреністю від 01.08.2018 №01/08-18;

від 3-го відповідача - не з'явився;

від 3-ої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - за довіреністю від 15.05.2018;

від 3-ї особи ПАТ «Фортуна-банк» - не з'явився;

від 3-ї особи Сумської міської ради - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп», м. Київ,

на рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2018, ухвалене у м. Суми о 13год.00хв., повний текст якого складений 07.05.2018 (суддя Котельницька В.Л.),

у справі №920/615/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927», м. Суми,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант 134», с. Косівщина Сумського району Сумської області,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп», м. Київ,

до 3-го відповідача: Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми», м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4, м. Суми,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:ПАТ «Фортуна-банк» та Сумської міської ради

про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

16.06.2016 ТОВ «Сумське АТП-15927» звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ «Атлант 134», ТОВ «Фактор Енергогруп» та Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у Сумській області про: визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічний корпус, літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S - 1»; трансформаторна підстанція літ. «ТП»; навіс літ. «V» та літ. «W»; бетонна площадка літ. «I»; огорожа № 1-4, та витребування вказаного майна від ТОВ «Фактор Енергогруп», скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Фактор Енергогруп» на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічний корпус, літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S - 1»; трансформаторна підстанція літ. «ТП»; навіс літ. «V» та літ. «W»; бетонна площадка літ. «I»; огорожа № 1-4 (т.1,а.с.4-9).

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у справі №922/615/16 позов задоволено частково; визнано за ТОВ «Сумське АТП-15927» право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічного корпусу, літ. «S», площею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S - 1»; трансформаторна підстанція літ. «ТП»; навіс літ. «V» та літ. «W»; бетонна площадка літ. «I»; огорожа № 1-4, та витребувано вказане майно від ТОВ «Фактор Енергогруп»; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено (т.4,а.с.256-261).

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 388, 392 ЦК України мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача без його волі, а саме на підставі ухвали господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/11, якою затверджено мирову угоду та додаткову угоду до неї від 28.07.2011 №1, які укладені між ТОВ «Атлант 134» та ТОВ «Сумське АТП-15927» на стадії виконання судового рішення від 15.07.2011. Вказана ухвала суду скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2012. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно та витребування його у добросовісного набувача, який придбав це майно за відплатним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Фактор Енергогруп» на нерухоме майно, місцевий господарський суд зазначив, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Атлант 134» за судовим рішенням Сумського окружного адміністративного суду, а також станом на 27.03.2018 відсутній запис щодо третього відповідача - Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми», у зв'язку з чим дійшов висновку, що вони не можуть бути сторонами у судовому процесі в силу положень статей 4, 45 ГПК України, а отже відповідачем є лише ТОВ «Фактор Енергогруп», до компетенції якого не відноситься здійснення державної реєстрації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» (2-й відповідач у справі) з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося та 21.05.2018 звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у справі №920/615/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що: по-перше, за мировою угодою у справі №5021/1394/2011 до ТОВ «Атлант 134» перейшли лише об'єкти окремо визначеного нерухомого майна, а не цілісний майновий комплекс АГНКС як окремий виробничий об'єкт; по-друге, місцевий господарський суд визнав за позивачем право власності на цілісний майновий комплекс АГНКС, у тому числі на об'єкти, що бути продані за договором від 15.09.2011, який не відображений у мотивувальній частині рішення; по-третє, спірне майно належить скаржнику на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2011, як цілісний майновий комплекс, що не було досліджено місцевим господарським судом; по-четверте, майно вибуло із власності позивача за його власною волею, яка спрямована на виконання судового рішення; по-п'яте, місцевим господарським судом в порушення вимог статті 310 ГПК України не враховані висновки Вищого господарського суду, викладені у постанові від 16.08.2017 у даній справі №620/615/11; по-шосте, судом не розглянуто заяву позивача про відмову від позову. ТОВ «Сумське АТП - 15927» (позивач у справі) відзивом від 31.07.2018 заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у справі №920/615/16 залишити без змін, як таке, що прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.01.2017 у справі №6-2776цс16, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому скасовано, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Також вказує на те, що 2-м відповідачем за час володіння спірним об'єктом нерухомості не здійснено нового будівництва чи реконструкції спірного майна, що потягло за собою знищення чи зменшення первісного спірного майна. Також вказує на те, що суд не досліджував долю обладнання, придбаного 2-м відповідачем, та не приймав щодо нього рішення, оскільки воно не було предметом спору. Крім того, вказує на те, що заява директора ТОВ «Сумське АТП -15927» ОСОБА_7 від 13.02.2016 про відмову позивача від позову не є документом, який б зумовлював прийняття рішення про відмову у позові, оскільки ОСОБА_7 позову від імені позивача не подавав та не підписував, повноважень відмовитись від позову не мав та на момент подання заяви був звільнений з посади директора. Також зазначає, що заява про відмову від позову порушує права позивача та права учасника, який володіє 60% статутного капіталу товариства і який є кредитором ТОВ «Сумське АТП-15927», оскільки товариство втрачає майнові активи на загальну суму понад 1 млн. грн.

Відзивом від 31.07.2018 ОСОБА_4 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача) заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Доводи третьої особи за своїм змістом аналогічні доводам позивача, викладеним у відзиві від 31.07.2018.

08.08.2018 до суду апеляційної інстанції надійшла заява від ТОВ «Сумське АТП-1527», яка підписана від імені керівника ОСОБА_7, у якій він відмовляється від позовних вимог та просить господарський суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення місцевого господарського суду і закрити провадження у справі.

У додаткових поясненнях від 20.08.2018, поданих ТОВ «Сумське АТП-15927» та підписаних від імені юридичної особи директором ОСОБА_4, позивач зазначає, що доказами наявності у підприємства права власності на об'єкт нерухомого майна - Автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, що розміщена за адресою: вул. Білопільський шлях, 16/2, до моменту набуття права власності ТОВ «Атлант-134» є: витяг з рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 01.02.2011 №99 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми» та витяг із додатку до цього рішення; довідка ТОВ «Сумське АТП -15927» №106 від 26.07.2011, за якою на балансі товариства перебуває виробничо-технологічний корпус АГНКС вартістю 637535,45грн та об'єкт незавершеного будівництва складського приміщення вартістю 52700,65грн; технічний паспорт, розроблений КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації»; договір оренди земельної ділянки від 03.11.2009, який підтверджує факт законності будівництва. Також зазначає, що згідно витягу з ЄДРПОУ директором ТОВ «Сумське АТП-15927» є ОСОБА_4; відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сумське АТП-15927» від 29.09.2017 та наказу від 19.06.2018 ОСОБА_4 приступив до обов'язків директора з 19.06.2017. Цією ж датою ОСОБА_7 звільнено з посади директора ТОВ «Сумське АТП-15927», що підтверджується наказом від 19.06.2017; наказом директора від 20.06.2018 скасовані всі довіреності, видані колишнім директором. Щодо заяви про відмову від позову, яка підписана від імені позивача ОСОБА_7, зазначив, що: по-перше, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився та заяву про відмову від позову не підтримав; по-друге, при задоволенні такої заяви будуть порушені права самого позивача та ОСОБА_4 як учасника товариства, який володіє 60% частки статутного капіталу товариства, оскільки така відмова призведе до зменшення активів підприємства та позбавить можливості розрахуватися з кредиторами.

Третя особа ОСОБА_4 у додаткових поясненнях від 20.08.2018 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених ТОВ «Сумське АТП-15927» у додаткових поясненнях. При цьому надає до своїх пояснень: довідку ТОВ «Сумське АТП-15927»; витяг з рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 01.02.2011 №99 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми» та витяг із додатку до цього рішення; звіт про незалежну оцінку майна, складений 12.02.2013; технічний паспорт на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Білопільський шлях, буд. 16; договір оренди земельної ділянки від 03.11.2009, укладений між Сумською міською радою та ТОВ «Сумське АТП-15927»; висновок судової будівельно-технічної експертизи №948 у кримінальному провадженні №12013200440002611.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Позивач та третя особа ОСОБА_4 не обґрунтували неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від них. Однак, з урахуванням того, що метою суду апеляційної інстанції є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції та встановлення об'єктивної істини, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів учасників спору та недопущення порушення основних принципів судочинства, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України та ГПК України, таких як верховенство права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про прийняття поданих третьою особою додаткових доказів, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, оскільки не були подані.

20.08.2018 ТОВ «Сумське АТП-15927» подано клопотання про допуск до участі у справі представника позивача, яке підписане від імені товариства директором ОСОБА_7, у якому він просить допустити в судове засідання в якості повноважного представника ОСОБА_8 на підставі довіреності без номера від 15.11.2017 та відмовити в участі в судовому засіданні 20.08.2018 в якості представника ТОВ «Сумське АТП - 15927» будь-яких інших осіб на підставі довіреностей або інших документів, підписаних від імені керівника ТОВ «Сумське АПТ - 15927» ОСОБА_4 Вказане клопотання обґрунтовано тим, що станом на 13.06.2018 учасниками ТОВ «Сумське АТП -15927» були ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з розмірами часток у статутному капіталі по 50% у кожного з учасників, директором товариства був ОСОБА_7 14.06.2018 останній довідався, що його електронно-цифровий підпис заблоковано, а до ЄДР внесені зміни щодо керівника та розміру часток засновників. Також вказує на те, що при проведенні загальних зборів учасників ТОВ «Сумське АТП -15927» участь у зборах приймав лише один з учасників, який володів 50% голосів, а отже, на думку ОСОБА_7, був відсутній кворум, що стало підставою для оскарження рішення загальних зборів, яким здійснено перерозподіл часток, нової редакції Статуту товариства і призначення нового керівника до господарського суду Сумської області. Також вказує на те, що на даний час в Сумському окружному адміністративному суді оскаржений реєстраційний запис «про зміну керівника юридичної особи; запис №16321050031005808 про зміни до установчих документів юридичної особи; зміни складу або інформації про засновників».

З доданих до заяви та клопотання документів вбачається, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №818/2318/18 за позовом ОСОБА_7 до Державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Сумське АТП-15927» та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування реєстраційних записів частково задоволено заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову у справі №818/2318/18; зупинено дію реєстраційного запису №16321070028005808 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміни керівника, вчиненого 12.06.2018 державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачовим В.А.; зупинено дію реєстраційного запису № 16321050031005808 щодо реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а саме: зміни складу або інформації про засновників, вчиненого 13.06.2018 державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачовим В.А.; відмовлено в задоволенні заяви позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «АТП-15927» без довіреності як керівнику товариства та відсторонення його від посади керівника (директора) ТОВ «АТП-15927» (т.5,а.с.141-143).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі №818/2318/18 роз'яснено, що під час дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 18.06.2018, реєстраційні записи №16321070028005808 від 12.06.2018 та №16321050031005808 від 13.06.2018, як певна форма рішень суб'єкта владних повноважень, вчинені державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачовим В. А., не створюють будь-яких правових наслідків, у зв'язку з чим, достовірною є та інформація про керівника ТОВ «АТП-15927» та частки засновників у статутному капіталі, яка містилась у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до моменту внесення оскаржуваних реєстраційних записів відповідачем (т.5,а.с.144).

Головне територіальне управління юстиції у Сумській області листом від 16.08.2018 повідомило, що 19.06.2018 до ЄДР державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг у м. Суми внесено запис (повідомлення) про зупинення реєстраційних записів №16321070028005808 та №16321050031005808 щодо ТОВ «Сумське АТП - 15927».

З веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 відкрито апеляційне провадження на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2018р. у справі № 818/2318/18.

Представник позивача (Клочко О.С. за довіреністю від ОСОБА_4) заперечив проти доводів представника позивача ОСОБА_8 та зазначив, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Сумське АТП-15927» є ОСОБА_4, а отже він є законним представником позивача, наділений необхідним обсягом повноважень для представництва ТОВ «Сумське АТП-15927». При цьому заперечив проти заяви про відмову від позову та вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник 3-ї особи ОСОБА_4 також заперечив проти заяви ТОВ «Сумське АТП-15927» про відмову від позову, яка підписана ОСОБА_7, з тих підстав, що, на його думку: по-перше, ОСОБА_7 не є директором ТОВ «Сумське АТП-15927», а тому не уповноважений на подання відповідних заяв; по-друге, відповідна заява порушує права інших осіб, зокрема учасників товариства, оскільки призводить до зменшення активів товариства. Крім того, заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що між учасниками ТОВ «АТП-15927» ОСОБА_4 та ОСОБА_7 наявні судові спори щодо їх корпоративних прав та розміру часток у статутному капіталі ТОВ «АТП-15927» та посади директора товариства позивача.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з п. 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У справі ТОВ "Фріда" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що надмірний формалізм під час відмови у розгляді скарги, суттєво обмежив право підприємства-заявника на перегляд справи у касаційному порядку та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції .

Таким чином, встановивши наявність спору щодо розміру часток учасників ТОВ «АТП-15927», їх корпоративних прав та посади директора товариства позивача, суд апеляційної інстанції з метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «АТП-15927» дійшов висновку про допуск у судове засідання представників Клочка О.С. та Пономаренко О.В.

Відповідно до статті 274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 6 статті 46 ГПК України).

Відповідно до статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені ТОВ «Сумське АТП -15927» підписана директором ОСОБА_4, який згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 07.06.2016, був керівником товариства та мав права на підписання позовної заяви.

Заява про відмову заявлених у справі позовних вимог від 07.08.2018, яка подана суду апеляційної інстанції, підписана від імені позивача директором ОСОБА_7

При цьому, як зазначалось вище, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №818/2318/18 зупинено дію реєстраційного запису № 16321070028005808 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміни керівника, вчиненого 12.06.2018 державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачовим В.А.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №818/2318/18 оскаржена в апеляційному порядку та станом на момент розгляду справи Харківським апеляційним адміністративним судом не прийнято рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, а отже ухвала Сумського окружного адміністративного суду не набрала законної сили.

Таким чином, враховуючи відсутність будь-якого обґрунтування заяви про відмову від позову та той факт, що рішенням господарського суду Сумської області частково задоволені позовні вимоги ТОВ «АТП-15927»: визнано право власності та витребувано у ТОВ «Фактор Енергогруп» спірне майно на користь позивача, з метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «АТП-15927», за наявності підтримання позовних вимог одним з засновників товариства, який будучи керівником підприємства, підписав позовну заяву, а отже на момент подання позову був уповноваженою особою діяти від імені товариства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про відмову від позовних вимог ТОВ «АТП-15927», оскільки такі дії суперечать інтересам юридичної особи-позивача у справі, та розглянути апеляційну скаргу у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники 2-го відповідача та позивача Пономаренко О.В. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у справі №920/615/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представники позивача Клочко О.С. та третьої особи ОСОБА_10 заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у справі №920/615/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості.

Третій відповідач та інші треті особи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті ухвали суду апеляційної інстанції від 14.08.2018, повідомлення про вручення поштових відправлень та інформація, розміщена на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін та третіх осіб про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, та враховуючи встановлений ст.273 ГПК України строк для розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників інших відповідачів, третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, 2-го відповідача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/2011 затверджено мирову угоду від 15.07.2011 та додаткову угоду №1 від 28.07.2011 до неї, укладену між стягувачем - ТОВ «Атлант 134» в особі представника Короткого Р.М. та боржником - ТОВ «Сумське АТП 15927» в особі представника Турченка С.П., які є сторонами виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем Ковпаківського відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Безуглим І.І., у справі про примусове виконання наказу №5011/1394/2011, виданого 11.07.2011 господарським судом Сумської області. Боржник та стягувач домовились про укладання мирової угоди на стадії виконання судового рішення та про закінчення виконавчого провадження на таких умовах, зокрема:

1. Боржник визнає, що його заборгованість перед стягувачем на момент укладення мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження, і становить 1818236,00грн.

2. Стягувач та боржник дійшли згоди, що частину заборгованості, яка дорівнює 1059693,65грн буде погашено шляхом передання боржником у власність стягувача наступного нерухомого майна, яке належить боржнику на праві приватної власності, а саме:

2.1. Об'єкт незавершеного будівництва - складське приміщення вузлів та агрегатів, що розташовано за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16, літ. «Щ1», вартістю 52700,65грн, ступінь готовності 13%.

2.2. Автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС), що розташована за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, загальною вартістю 1006993,00грн в складі: виробничо-технологічний корпус, літ. «S» площею 172,9 кв.м, в т.ч. навіс«S1»; трансформаторна підстанція , літ. «ТП», загальною площею 5,9 кв.м; навіс, літ. «V»; навіс, літ. «W»; бетонна площадка, літ. « 1»; ворота з хвірткою № 1;огорожа №2; огорожа №3; огорожа №4;

4.3. З моменту затвердження господарським судом Сумської області цієї мирової угоди та підписання акту приймання - передачі стягувач набуває право власності на передане боржником майно.

5.Право власності боржника на майно, що передається за цією мировою угодою підтверджується довідкою від 26.07.2011 №106 та технічним паспортом, розробленими КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації».

6.Боржник гарантує, що майно, яке передається за цією Мировою угодою, не перебуває під арештом, в заставі чи іншим обтяженням.

11.Боржник і стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави (т.1,а.с.24-26).

08.08.2011 на підставі акта приймання-передачі майна ТОВ «Сумське АТП-15927» в особі директора ОСОБА_7 на виконання умов мирової угоди на стадії виконання судового рішення від 15.07.2011, яка затверджена ухвалою господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/2011, передало, а ТОВ «Атлант 134» прийняло у власність наступне майно: 1) Об'єкт незавершеного будівництва - складське приміщення вузлів та агрегатів, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16, літ. «Щ1», вартістю 52700,65грн, ступінь готовності 13%; 2) Автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію (АГНКС), що розташована за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, загальною вартістю 1006993,00грн в складі: виробничо-технологічний корпус, літ. «S», площею 172,9 кв.м, в т.ч. навіс «S1»; трансформаторна підстанція , літ. «ТП», загальною площею 5,9 кв.м; навіс, літ. «V»; навіс, літ. «W»; бетонна площадка, літ. « 1»; ворота з хвірткою №1; огорожа №2; огорожа №3; огорожа №4 (т.1, а.с.34).

15.09.2011 між ТОВ «Сумське АТП-15927» (продавцем) ТОВ «Атлант 134» (покупцем) та АТ «Райффайзен банк Аваль» (заставодержателем) укладений договір купівлі-продажу майна, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно, а саме: АГНКС (заставне майно), до складу якої входить: система автоматизованого управління; акумулятор газу; компресорна установка (в складі: компресор, вхідний сепаратор, установка масловидалення, блок охолодження, газорозподільний блок сушки); колонка однорукавна, АГНКС (обладнання) - регулятор тиску, комплект програмно-технічних засобів; комплектна конденсаторна установка, КТПГС (комплектна трансформаторна підстанція); сигналізатор, лічильник багатотарифний; коректор обсягу газу, ультразвуковий лічильник, у власність і оплатити його вартість (т.3,а.с.195,196).

Згідно довідки КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 16.08.2018 №9438388/1 первинну реєстрацію АНГС: виробничо-технологічний корпус літ «S» пл. 172,9кв.м, трансформаторна підстанція літ. «ТП», навіс літ. «V», «W», бетонна площадка літ. 1, огорожа №1-4, здійснено та записано у реєстрову книгу №26 за реєстровим №2106 10.08.2011 за ТОВ «Атлант 134» (т.5,а.с.181).

26.09.2011 між ТОВ «Атлант 134» (продавцем) та ТОВ «Фактор Енергогруп» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу, п.1.1 якого встановлено, що продавець передає, а покупець за ціною та на умовах, передбачених цим договором, приймає у власність (купує) належну продавцю на праві власності автомобільну газонаповнювальну станцію (АГНКС), що в цілому складається з: виробничо-технологічного корпусу, літ. «S» площею 172,9 кв.м, трансформаторної підстанції, літ. «ТП», навісів, літ. «V», літ. «W»; бетонної площадки, літ. « 1», огорож 1-4, та знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2. АГНКС знаходиться на земельній ділянці територіальної громади міста Суми Сумської міської ради, площею 0,5400га з цільовим призначенням - під розміщеною газовою заправкою, кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:11:008:0013 (т.1, а.с.32,33).

У п.1.2 цього договору встановлено, що вказане у п.1.1 цього договору АГНКС складається з об'єктів нерухомого та іншого майна, яке визначається згідно з додатком №1 та додатком №2 до даного договору, відповідно і є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.3 цього договору встановлено, що визначене у додатку 1 до договору майно, що є предметом цього договору, належить продавцю на підставі ухвали господарського суду Сумської області про затвердження мирової угоди від 01.08.2011 у справі № 5011/1394/2011 (мирова угода від 15.07.2011 та додаткова угода №1 від 28.07.2011, укладені між продавцем та ТОВ «Сумське АТП 15927»). Право власності на вказану будівлю зареєстроване комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 10.08.2011 за номером запису в книзі 26, реєстраційний номер 34359374, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №30926582, виданим КП «Сумське бюро технічної інвентаризації» 10.08.2011.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі №5011/1394/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2012, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4; скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/11; відмовлено в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення (т.1, а.с.27-31).

27.06.2013 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про право власності на АНКС: виробничо-технологічний корпус літ. «S», площею 172,9 кв.м, трансформаторна підстанція, літ. «ТП», навіси, літ. «V», літ. «W»; бетонна площадка, літ. «І», огорож 1-4 за ТОВ «Фактор Енергогруп» (т.1,а.с.46-48).

16.06.2016 ТОВ «Сумське АТП-15927» звернулось з позовом до ТОВ «Атлант 134», ТОВ «Фактор Енергогруп», Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у Сумській області про визнання за ТОВ «Сумське АТП-15927» права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічний корпус, літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S - 1»; трансформаторна підстанція літ. «ТП»; навіси літ. «V» та літ. «W»; бетонна площадка літ. «I»; огорожа № 1-4, та витребування вказаного майна від ТОВ «Фактор Енергогруп»; скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Фактор Енергогруп» на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічний корпус, літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S- 1»; трансформаторна підстанція літ. «ТП»; навіс літ. «V» та літ. «W»; бетонна площадка літ. «I»; огорожа № 1-4 (т.1,а.с.4-9).

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.11.2016 у даній справі припинено провадження у справі №920/615/16 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки даний спір повинен розглядатись у межах справи про банкрутство ТОВ «Сумське АТП-15927», відповідно до частини 9 статті 16 ГПК України (т.2, а.с.78-81).

Постановою суду апеляційної інстанції від 10.01.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Сумське АТП -15927» задоволено; ухвалу місцевого господарського суду від 28.11.2016 у справі №920/615/16 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Сумської області (т.2, а.с.122-127).

15.02.2017 ТОВ «Сумське АТП-15297» в особі ОСОБА_7 подано заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі. Одночасно подано витяг з ЄДРПОУ, сформований станом на 19.04.2017, у якому особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, визначено ОСОБА_7 (т.2, а.с.171-176).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.02.2017 замінено третього відповідача Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у Сумській області на Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (т.2,а.с.204-208).

Ухвалою місцевого господарського суду від 02.03.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 (т.3, а.с. 17-20).

Ухвалою суду першої інстанції від 02.03.2017 припинено провадження у даній справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки відмова від позову підписана уповноваженою особою, яка не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів (т.3, а.с. 26-29).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2017, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4; скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 02.03.2017 у даній справі; справу №920/615/16 передано на розгляд господарському суду Сумської області (т. 3, а.с.141-150, 217-219).

Ухвалою місцевого господарського суду від 02.11.2017 позов ТОВ «Сумське АТП - 1527» залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 ГПК України, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її (т.4,а.с.79-82).

Постановою суду апеляційної інстанції від 05.12.2017 скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 02.11.2017 у справі №920/615/16, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції (т.4,а.с.137-143).

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у даній справі позов задоволено частково з підстав, викладених вище (т.4, а.с. 256-262).

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 скасовано ухвалу місцевого господарського суду від 28.11.2016 №920/615/16, якою припинено провадження у справі №920/615/16 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки даний спір повинен розглядатись у межах справи про банкрутство, відповідно до частини 9 статті 16 ГПК України (т.2, а.с.122-127).

Постанова суду апеляційної інстанції від 10.01.2017 у даній справі набрала законної сили, а отже в силу приписів статті 326 ГПК України є обов'язковою на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009 Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справу "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (див. рішення у справі "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26.07.2005, заява № 39199/98, п. 62).

Таким чином, за наявності судового рішення у даній справи, яке набрало законної сили, яким встановлено, що спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а не в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сумське АТП-15927», враховуючи принцип res judicate та права позивача на доступ до правосуддя і розгляд його справи впродовж розумного строку, суд першої інстанції розглянув даний спір за правилами позовного провадження, що відповідає основним засадам судочинства.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №920/2214/15, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.06.2018, скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2017 у справі №920/2214/13 та припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сумське АТП-15927».

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом даного спору є визнання за ТОВ «Сумське АТП-15927» права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічного корпусу, літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S - 1»; трансформаторної підстанції літ. «ТП»; навісів літ. «V» та літ. «W»; бетонної площадки літ. «I»; огорожа №№ 1-4, витребування його від добросовісного набувача та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ «Фактор Енергогруп» на вказане нерухоме майно.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 та від 24.06.2016 № 6-318 цс15.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин: затвердження мирової угоди судом та первинної реєстрації спірного нерухомого майна -10.08.2011) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на серпень 2011 року) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на серпень 2011 року) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 2 цього Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили;

інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Порядок та підстави реєстрації нерухомого майна на час первинної реєстрації права власності на спірне майно та станом на момент укладання мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/2011, регулювались Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N157/6445 (надалі - Положення), пунктом 1.4. якого встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об'єкта незавершеного будівництва.

У пункті 1.6 цього Положення визначено, що Державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 1.8 Положення встановлено, що реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

Відповідно до п.3.10 Положення одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав. На кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування. У разі переходу права власності та інших речових прав на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або зміни в його описі реєстраційний номер такого об'єкта залишається незмінним.

Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робить відмітку (штамп) про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 8 (3.11 Положення).

Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. У разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням (п.п.4.1, 4.2 Положення).

Позивачем не надано доказів реєстрації за ним права власності як на спірне нерухоме майно, так і на об'єкт незавершеного будівництва, не надано також і первинних правовстановлюючих документів, на підставі яких така реєстрація могла бути проведена.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що первинну реєстрацію на спірний об'єкт нерухомого майна здійснено за ТОВ «Атлант 134» 10.08.2011, що підтверджується довідкою КП «Сумське бюро технічної інвентаризації» від 16.08.2018 №9438388/1 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, отриманою 20.08.2018 судом апеляційної інстанції на запит з реєстру (т.5, а.с.181, т.6,а.с.76-80).

Крім того, представник третьої особи ОСОБА_4 та представник позивача Клочко О.С. в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердили, що право власності на спірний об'єкт нерухомості не було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем. Однак, зазначили, що вказаний об'єкт нерухомості був збудований саме позивачем за кошти власників, які надавались товариству як поворотна фінансова допомога.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує підстав виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно та його наявність, а лише констатує, що станом на 01.08.2011 ТОВ «Сумське АТП-15927» було власником автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, що розташована за адресою: вул. Білопільський шлях 16/2, до складу якої, у тому числі входили об'єкти нерухомого майна, а саме: виробничо-технологічний корпус, літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S - 1»; трансформаторна підстанція літ. «ТП»; навіс літ. «V» та літ. «W»; бетонна площадка літ. «I»; ворота з хвірткою №1, огорожа №№1-4. Також до матеріалів справи протягом часу вирішення спору судом першої інстанції (близько двох років) не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували виникнення у позивача права власності на спірне майно.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 в обґрунтування наявності у позивача права власності на спірне майно надав: довідку ТОВ «Сумське АТП -15927» від 26.07.2011 №106, за змістом якої на балансі товариства перебуває виробничо-технологічний корпус АГНКС вартістю 637535,45грн та об'єкт незавершеного будівництва складського приміщення вартістю 52700,65грн; витяг з рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 01.02.2011 №99 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми» та витяг із додатку до цього рішення; технічний паспорт, розроблений КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» на спірний об'єкт; договір оренди земельної ділянки від 03.11.2009 (т.6,а.с.7-45).

Щодо наданих документів, які на думку позивача, підтверджують наявність у нього права власності на спірне майно, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).

Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Довідка ТОВ «Сумське АТП -15927» від 26.07.2011 №106, за якою на балансі товариства перебуває виробничо-технологічний корпус АГНКС (т.6,а.с.7), не є належним доказом підтвердження права власності, оскільки: по-перше, позивачем не наданий безпосередньо баланс товариства, а лише довідка, яка не відображає відомостей з балансу; по-друге, факт знаходження майна на балансі товариства сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) товариства (організації).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-14цс15, а також відображена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляу цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Також суд апеляційної інстанції вважає неналежним доказом витяг з рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 01.02.2011 №99 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми» та витяг із додатку до цього рішення, оскільки дане рішення не є правовстановлюючим документом в розумінні цивільного законодавства, а лише підтверджує присвоєння нерухомому майну адреси, що надає можливість ідентифікувати цей об'єкт нерухомості (за критеріями його місцезнаходження). Вказане рішення не свідчить про набуття позивачем права власності на цей об'єкт нерухомості, оскільки при здійсненні будівництва спірного об'єкта нерухомості, позивач зобов'язаний був надати принаймні докази, які підтверджують відведення земельної ділянки для АГНКС, документи які підтверджують право виконання будівельних робіт, документи які засвідчують готовність об'єкта до експлуатації, прийняття об'єкта до експлуатації та інші докази на підтвердження будівництва об'єкта нерухомості; при набутті права власності на спірний об'єкт нерухомості за правочином - відповідну цивільно-правову угоду; при набутті права власності іншим способом не забороненим законом - докази такого набуття. Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували будівництво спірного об'єкта, введення його в експлуатацію чи набуття його за правочином, саме лише рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 01.02.2011 №99 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми» не може свідчити про наявність у позивача права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Технічний паспорт на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Білопільській шлях, буд. 16 (т.6,а.с.27-32) також не приймається судом апеляційної інстанції як належний доказ на підтвердження у позивача права власності на спірне нерухоме майно, оскільки він не містить відомостей щодо власника майна, визначеного у ньому, а також підстав набуття права власності.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає неналежним доказом в підтвердження права власності і договір оренди земельної ділянки від 03.11.2009, укладений між Сумською міською радою (орендодавцем) та ТОВ «Сумське АТП-15927» (орендарем), за умовами якого орендодавець передав в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 16, оскільки цей договір засвідчує лише правомірне користування позивачем земельною ділянкою під розміщеною газовою заправкою, без ідентифікації цього майна та його власника.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.12.2014 у справі №3-191гс14 та від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження у позивача права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, які були б надані суду, та визнання неналежними доказами документів, які надані позивачем суду апеляційної інстанції, зважаючи на відсутність будь-яких цивільно-правових угод щодо цього майна за участю позивача та доказів будівництва спірного об'єкта саме позивачем і введення його в експлуатацію, а також документів, що посвідчують право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості та його державну реєстрацію саме за позивачем, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання права власності на автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, що розташована за адресою: вул. Білопільський шлях 16/2, до складу якої входять: виробничо-технологічний корпус, літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. «S - 1»; трансформаторна підстанція літ. «ТП»; навіс літ. «V» та літ. «W»; бетонна площадка літ. «I»; ворота з хвірткою №1, огорожа №№1-4.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що ТОВ «Атлант 134» набуло право власності на автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію в складі: виробничо-технологічного корпусу літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі літ.«S - 1»; трансформаторної підстанції літ. «ТП» загальною площею 5,9кв.м; навісів літ. «V» та літ. «W»; бетонну площадка літ. «I»; воріт з хвірткою №1, огорожу №2, №3, №4, на підставі ухвали про затвердження мирової угоди від 01.08.2011 у справі №5021/1394/2011.

Проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі №5011/1394/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2012, скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/11; відмовлено в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення (т.1,а.с.27-31). При цьому, постанова суду апеляційної інстанції не містить приюдиційних обставин, які б свідчили про наявність у позивача права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване за ТОВ «Фактор Енергогруп» за реєстровим номером об'єкта нерухомості 92457859101 в реєстрі речових прав на нерухоме майно. А набуття ТОВ «Атлант 134» права власності на нерухоме майно на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, не свідчить про наявність у ТОВ «Сумське АТП -15927» права власності на майно, яке було предметом мирової угоди, укладеної між ТОВ «Сумське АТП -15927» та ТОВ «Атлант 134» і затвердженої ухвалою господарського суду від 01.08.2011 у справі №5021/1394/2011.

Відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не встановив факту наявності станом на 01.08.2011 у позивача права власності на нерухоме майно, яке на даний час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером 92457859101 за ТОВ «Фактор Енергогруп», а обмежився лише однією фразою з позовної заяви про те, що станом на 01.08.2011 ТОВ «Сумське АТП-15927» було власником автомобільної газонаповнювальної станції, а отже рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного встановлення всіх обставин справи та з порушенням вимог матеріального права.

Щодо позовних вимог про витребування майна, що знаходиться за адресою: м. Суми, Білопільській шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з: виробничо-технологічного корпусу літ. «S», прощею 172,9 кв.м, в тому числі навіс літ.«S - 1»; трансформаторної підстанції літ. «ТП»; навісу літ. «V» та літ. «W»; бетонної площадки літ. «I», огорожі №№1-4, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Витребування власником свого майна із незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише за умов, визначених п.п.1-3 ч.1 статті 388 ЦК України.

Зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Отже, для застосування приписів статті 388 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

Аналогічна правова позиція викладена з постановах Верховного Суду України у справах від 15.03.2017 №3-1515гс16, 25.01.2017 №3-1533гс16, від 23.11.2016 №3-1058гс16, від 05.10.2016 у справі №3-604гс16.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, позивачем не доведено наявності у нього права власності на нерухоме майно, яке на даний час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером 92457859101 за ТОВ «Фактор Енергогруп», а отже відсутні правові підстави для витребування цього майна на користь особи, яка не підтвердила належними і допустимими доказами в розумінні статей 76,77 ГПК України факту наявності права власності на це майно, що, відповідно, є підставою для відмови в цій частині позовних вимог.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що 07.07.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Атлант 134» за судовим рішенням Сумського кружного адміністративного суду (витяг з ЄДРПОУ - т.3,а.с.249-250), при цьому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо цього відповідача з таких підстав.

Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Встановивши, що ТОВ «Атлант 134» станом на момент звернення позивача з позовом (16.06.2016) було зареєстровано в ЄДПРОУ, а 07.07.2016 внесений запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Атлант 134» за судовим рішенням Сумського кружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України щодо вимог позивача до ТОВ «Атлант 134» з підстав припинення юридичної особи.

В частині вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Фактор Енергогруп» на нерухоме майно - (АГНКС), що розташована за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, загальною вартістю 1006993,00грн в складі: виробничо-технологічний корпус, літ. «S» площею 172,9 кв.м, в т.ч. навіс «S1»: трансформаторна підстанція , літ. «ТП», загальною площею 5,9 кв.м; навіс, літ. «V»; навіс, літ. «W»; бетонна площадка, літ. « 1»; ворота з хвірткою № 1; огорожа №№2-4, колегія суддів Харківського апеляційного господарського зазначає, що підґрунтям даної позовної вимоги є порушення цим записом прав позивача як власника майна, а отже вона є похідною від позовних вимог про визнання права власності на це майно та його витребування та не підлягає задоволенню з огляду на відмову в задоволенні позову щодо визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості та відсутності належного відповідача щодо цих позовних вимог, що свідчить про правомірність рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 16.02.2017 замінено третього відповідача Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у Сумській області на Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (т.2,а.с.204-208), однак при прийнятті рішення у даній справі місцевим господарським судом правомірно встановлено, що Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» не має статусу юридичної особи, що підтверджується, зокрема, Положенням про Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми » Сумської міської ради та відсутністю щодо нього відомостей у ЄДРПОУ, а отже, з урахуванням приписів статей 4,45 ГПК України Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» не може бути відповідачем у даній справі.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі щодо позовних вимог до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» в порядку статті 231 ГПК України, оскільки: наявний спір про право; спір підвідомчий саме господарському суду; за територіальною та предметною підсудністю спір підлягає розгляду саме господарським судом Сумської області; 3-ій відповідач не припинив свою діяльність в процесі розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у справі №920/615/16 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ТОВ «Фактор Енергогруп» слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2018 у справі №920/615/16 скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Сумське АТП-15927» до ТОВ «Фактор Енергогруп» та закрити провадження у справі стосовно першого відповідача ТОВ «Атлант 134». В решті рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача - ТОВ «Сумське АТП-15927».

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.п.2,4 ч.1 ст.275, п.п.1,4 ч.1 ст.277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» задовольнити частково.

2.Рішення господарського Сумської області від 26.04.2018 у справі №920/615/16 скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до ТОВ «Фактор Енергогруп» та закрити провадження у справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант 134».

3.В решті рішення залишити без змін.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП -15927» (40009, Сумська обл., місто Суми, вул.Білопільській шлях, будинок 16, код ЄДРПОУ 35171957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп (04070, м.Київ, вул. Боричів тік, буд. 35-В, код ЄДРПОУ 37333655) 24724,34грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складений 22.08.2018.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко