Постанова № 76000343, 20.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. Справа№ 910/1819/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2018 р.

у справі №910/1819/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» про стягнення основного боргу у розмірі 2675000,00 грн., 269068,49 грн. пені, інфляційних втрат у розмірі 130056,74 грн. та 28594,52 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 20170815-01 від 15.08.2017 р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2018 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Група «УМВБ» на користь ТОВ «Євроенерготрейд» заборгованість у сумі 2675000,00 грн., пеню у сумі 269068,49 грн., інфляційні втрати у сумі 130056,74 грн., 3 % річних у сумі 28594,52 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 46540,80 грн.

Рішення мотивоване тим, що оскільки порушення з боку ТОВ «Група «УМВБ» господарського зобов'язання судом встановлено, заборгованість у сумі 2675000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та її наявність відповідачем у встановленому законом порядку не спростована, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок дійшов висновку про обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання та задовольнив позов в цій частині.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2018 р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до невірного вирішення справи по суті, без належної юридичної оцінки всіх обставин справи та письмових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також позивачем долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, який було подано після закінчення встановленого судом строку для подання відзивів, письмових пояснень та заяв по справі. Проте, у відзиві позивач просив поновити йому строк для подання відзиву у зв'язку з тим, що станом на 09.07.2018 р. позивач не отримав копію апеляційної скарги, що підтверджується матеріалами справи. Колегією суддів задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки позивачем належним чином обґрунтовано неможливість подання відзиву у строк, передбачений ухвалою суду.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити. Вважає, що обставини, вказані судом першої інстанції в оскаржуваному рішення є неповними та не відповідають дійсності. Крім того, вважає, що судом першої інстанції було обмежено відповідача у реалізації його процесуальних прав.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем було подано заяву про зупинення провадження у справі до вирішення справи №925/397/18, за позовом ТОВ «Група «УМВБ» до ТОВ «Євроенерготрейд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу №20170815-01 від 15.08.2017 р., що розглядається в господарському суді Черкаської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 р. в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі до вирішення справи №925/397/18 відмовлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.08.2017 р. між ТОВ «Євроенерготрейд» (продавець) та ТОВ «Група «УМВБ» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 20170815-01, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю у вересні 2017 р. природний газ в обсягах і порядку, передбаченому даним договором, а покупець зобов'язується оплатити продавцю його вартість у розмірі, строк, порядку та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) продавець планує передати покупцю газ в загальному обсязі 5000,00 тис. куб. м. Ціна за 1000,00 куб.м. складає 7350,00 грн. Вартість всього запланованого до поставки обсягу газу складає 36750000,00 грн.

Порядок оплати вартості газу встановлюється наступним чином: 30 % від вартості обсягу газу - до 11 числа місяця поставки газу; 30 % від вартості обсягу газу - до 21 числа місяця поставки газу; 30 % від вартості обсягу газу - до 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за умови надання продавцем підписаного акту приймання-передачі газу (п. 3.2 договору).

Місцем поставки та передачі природного газу є віртуальна торгова точка виходу з ГТС України (п. 1.5 договору). Приймання-передача газу у звітному місяці оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою акту приймання-передачі газу у віртуальній точці, що підлягає узгодженню з оператором ГТС (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1.2 договору встановлено обов'язок покупця забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого газу згідно умов цього договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.09.2017 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами (п. 10.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач умови договору виконав у повному обсязі, у вересні 2017 р. поставив відповідачу газ у загальному обсязі 5000,00 тис. куб. на загальну суму 36 750 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 1 від 30.09.2017 р., підписаним відповідачем без зауважень.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 20170815-01 від 15.08.2017 р. виконав неналежним чином, поставлений газ оплатив частково - на загальну суму 34075000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Отже, у відповідача виникла заборгованість за отриманий, але не оплачений газ, у розмірі 2675000,00 грн.

Договір купівлі-продажу № 20170815-01 від 15.08.2017 р., за яким у сторін виникли правовідносини, містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом - предмет, строки та порядок виконання зобов'язань, обов'язки та права сторін, що узгоджуються з вимогами ЦК України. Зазначений договір був скріплений підписами представників сторін і печатками підприємств.

Отже, на час укладення договору купівлі-продажу сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов. У подальшому цей договір мав своїм наслідком реальне виконання досягнутих сторонами домовленостей, а саме - поставку ТОВ «Євроенерготрейд» газу на користь відповідача, а з боку ТОВ «Група «УМВБ» - його часткову оплату, що свідчить про погодження його умов відповідачем.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України).

Про схвалення договору купівлі-продажу у даному випадку свідчать докази про вчинення сторонами дій з виконання договору, а також додаткова угода № 1 від 29.08.2017 р. до цього договору, якою сторони у подальшому змінили обсяг поставленого газу та його вартість, що також була підписана зазначеними вище особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2675000,00 грн. за договором купівлі-продажу № 20170815-01 від 15.08.2017 р. належним чином доведений, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів на спростування вказаного розміру заборгованості і доказів оплати заборгованості у розмірі 2675000,00 грн. суду не надано, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 2675000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 269068,49 грн. за порушення зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з умов договору (п. 6.2 договору), у разі порушення покупцем порядку та строків оплати поставленого продавцем газу, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд вважає, що він є арифметично вірним, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 269068,49 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 130056,74 грн. та 3 % річних у сумі 28594,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 130056,74 грн. та 3 % річних у сумі 28594,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи були порушені норми процесуального права, шляхом відмови у поновлення йому процесуального строку для подання заяв та клопотань по справі.

З такою позицією апелянта не можна погодитись, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2018 р. було відмовлено відповідачу у поновленні процесуального строку у зв'язку з тим, що судом було встнаовлено причини пропуску строку неповажними та необгрунтованими.

Представником відповідача було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва від 29.03.2018 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 р. апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду м. Києва від 29.03.2018 р. залишено без задоволення, а ухвалу без змін.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 р. зазначено, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 118 та ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України, відповідач не був позбавлений права заявляти клопотання, заяви, пояснення, подавати додаткові письмові докази із наведенням мотивованого обґрунтування неможливості вчасного вчинення таких цій у випадку пропуску встановленого судом або ГПК України строку.

Доказів вчинення вказаних дій відповідачем або його представником - матеріали оскарження не містять.

Правового обґрунтування наявності обставин які перешкоджали відповідачу у вчиненні таких дій шляхом самопредставництва та шляхом залучення до вчинення таких дій представника - матеріали оскарження також не містять.

При цьому, наявні у матеріалах оскарження клопотання про витребування доказів та про призначення судової почеркознавчої експертизи обґрунтувань неможливості їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача - не містять.

Також в оскаржуваній ухвалі зазначено, що доводи представника відповідача про те, що судом обмежено відповідача у реалізації його прав - є безпідставними.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на недійсність договору на підставі якого стягується заборгованість, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, а зустрічного позову відповідач в межах цієї справи не подавав.

Усі інші твердження та заперечення учасників провадження не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «Група «УМВБ», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до невірного вирішення справи по суті, без належної юридичної оцінки всіх обставин справи та письмових доказів, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2018 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2018 р. у справі №910/1819/18 залишити без змін.

Справу №910/1819/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови суду складено 22.08.2018 р.