Рішення № 76000140, 13.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2018 року Справа № 808/1926/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (83703, Донецька область, м. Харцизьк, смт. Гірне, вул. Залізнична, буд. 1, РНОКПП НОМЕР_1)

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, відокремленим підрозділом якого є Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів, буд. 51, код ЄДРПОУ 41453962),

третя особа: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, код ЄДРПОУ 03193258)

про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати дії та постанову Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 25 жовтня 2017 року № 0804/20465/20465/18 незаконною;

- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати з 01 листопада 2017 року, а також виплатити заборгованість, що утворилась за щомісячною страховою виплатою з 01 листопада 2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на обліку в Бердянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області як отримувач щомісячної страхової виплати у зв'язку із зареєстрованим страховим випадком трудового каліцтва, що сталося 24 вересня 1995 року. Разом з тим зазначив, що відповідачем починаючи з 01 листопада 2017 року йому було припинено здійснення страхових виплат у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

30 травня 2018 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 27 червня 2018 року позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 07 серпня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача позов не визнав та 02 серпня 2018 року надав відзив на позовну заяву (вх. № 24205), в якому пояснив, що страхові виплати позивачу здійснювалась до 01 листопада 2017 року, після чого були припинені у зв'язку зі скасуванням довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи. Зазначає, що при скасуванні вказаної довідки у позивача відсутні підстави для отримання щомісячних страхових виплат, оскільки він втрачає статус внутрішньо переміщеної особи. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області як отримувач щомісячної страхової виплати у зв'язку із 50% втратою професійної працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК від 05 серпня 2008 року серії ДОН-05 № 142859.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, адресом фактичного місця проживання якої є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Ревуцького, буд. 9, про що зазначено у виданій Управлінням соціального захисту населення Бердянської міської ради Запорізької області довідці від 28 лютого 2018 року № 0000485457/23923.

Постановою відповідача від 25 жовтня 2017 року № 0804/20465/20465/18 позивачу припинено щомісячну страхову виплату у розмірі 4205,99 грн. з 01 листопада 2017 року через скасування довідки переселенця від 25 листопада 2014 року № НОМЕР_2.

На заяву позивача від 01 грудня 2017 року щодо причин припинення виплат відповідачем надано лист-відповідь від 13 грудня 2017 року № 969, яким повідомило, що рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 404 від 17 жовтня 2017 року скасовано дію довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, на підставі пункту 5 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначені Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі Закон №1105-XIV).

Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею третьою Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо зясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, повязаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

У відзиві на позов відповідач обґрунтовує свою позицію з посиланням на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), а також на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі-постанова №365) та постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» (даліПорядок №20).

Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону України №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно ст. 12 Закону України №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 Порядку №20).

За приписами п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Пунктом 2 постанови № 365 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пп.2 п. 12 постанови №365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідачем не надано акт обстеження матеріально-побутових умов сімї, який міг би підтвердити факт відсутності позивача як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання.

Як встановлено судом, страхові виплати позивачу припинено у зв’язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.11.2014 №2306002675 рішенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, відокремленим підрозділом якого є Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

Водночас, ч. 1 ст. 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 25.11.2016 позивачу видано довідку № 2675 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, 28.02.2018 позивачу видано довідку № 0000485457/23923 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв’язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення страхових виплат є протиправними, суперечать як чинному національному законодавству, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині скасування спірної постанови та поновлення страхових виплат.

Щодо вимог позивача про негайне виконання судового рішення в частині присудження виплат у межах всієї суми стягнення слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за місяць.

В даному випадку суд не присуджує страхові виплати, а вирішує питання про право позивача на їх отримання, тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області є відокремленим підрозділом виконавчої дирекції ФСС України у Запорізькій області, що створене за рішенням правління без статусу юридичної особи, відтак саме з бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції ФСС України у Запорізькій області повинні бути присуджені позивачу здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (83703, Донецька область, м. Харцизьк, смт. Гірне, вул. Залізнична, буд. 1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, відокремленим підрозділом якого є Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів, буд. 51, код ЄДРПОУ 41453962) - задовольнити частково.

Визнати дії та постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, відокремленим підрозділом якого є Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 25 жовтня 2017 року № 0804/20465/20465/18 про припинення страхових виплат ОСОБА_1 протиправними.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, відокремленим підрозділом якого є Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 та виплатити утворену заборгованість з щомісячної страхової виплати з 01 листопада 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) присудити на користь ОСОБА_1 (83703, Донецька область, м. Харцизьк, смт. Гірне, вул. Залізнична, буд. 1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12, код ЄДРПОУ 41320207).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 13 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Конишева