Ухвала суду № 76000105, 22.08.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

22 серпня 2018 року Справа № 926/1444/18

Суддя Марущак Ілля Васильович, розглянувши матеріали

за позовом засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» ОСОБА_1

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат»

заявник ОСОБА_2 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Есперанса-плюс»

про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна боржника ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат» від 18.08.2016 року та договору купівлі-продажу від 10.10.2016 року майна банкрута ТОВ «Есперанса-плюс»

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2018 року засновник товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат», заявник ОСОБА_2 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Есперанса-плюс», про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна боржника ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат» від 18.08.2016 року та договору купівлі-продажу від 10.10.2016 року майна банкрута ТОВ «Есперанса-плюс» у межах справи про банкрутство №926/1307-б/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 року зазначену позову заяву передано судді Марущаку І.В. (номер провадження 8/926/1444/18).

22 серпня 2018 року, суддею Марущаком І.В. подано заяву про самовідвід, яка мотивована неправильним визначенням категорії спору, у зв'язку з чим порушено порядок визначення суддів для розгляду цієї справи.

Розглянувши подану заяву, суд встановив таке.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Однак підпунктом 17.4 пункту 1 Перехідних положень ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на день постановлення даної ухвали Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонує, а тому слід керуватись положеннями ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року.

У відповідності до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 з наступними змінами і доповненнями, Законів України “Про судоустрій і статус суддів” та “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Господарського процесуального кодексу України, зборами суддів Господарського суду Чернівецької області затверджено Засади використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Чернівецької області у Господарському суді Чернівецької області (протокол від 08.10.2015р. №11), згідно із пунктом 2.1 яких у Господарському суді Чернівецької області функціонують три колегії з розгляду судових справ з наступним персональним складом та спеціалізацією:

- Перша судова колегія з розгляду справ про банкрутство (судді Ковальчук Т.І. (головуючий), ОСОБА_3, ОСОБА_4В.). - справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов’язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов’язаних з майновими вимогами до боржника; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство; всі справи позовного провадження, стороною в якій (в статусі позивача чи відповідача) є особа, стосовно якої здійснюється провадження у справі про банкрутство. При цьому така справа позовного провадження розглядається тим суддею, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство такого боржника; справи позовного провадження у спорах, що виникають з недоговірних зобов’язань (підпункти 2.1-2.3 пункту 2 Статистичної картки обліку результатів розгляду справи позовного провадження, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 18.10.2012 р. № 49, далі – Статистична картка). Справи в інших спорах до боржника, стосовно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, розглядається тим суддею, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство такого боржника;

- Друга судова колегія (судді Ніколаєв М.І., (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9Г.) розглядає справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин (позиції 4.1-4.6 підпункту 4 пункту 38 Статистичної картки); справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) (з набранням з 01.05.2016 р. змін до ст. 12 ГПК України щодо доповнення її пунктом 41 відповідного змісту); земельних відносин (позиції 5.1-5.6.2.1 підпункту 5 пункту 38 Статистичної картки); захисту права власності (позиції 6.1-6.4 підпункту 6 пункту 38 Статистичної картки); захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності (позиції 7.1-7.3.2 підпункту 7 пункту 38 Статистичної картки);

- Третя судова колегія (судді Швець М.В. (головуючий), ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13С.) розглядає справи у спорах, що виникають з укладення, зміни, розірвання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними (позиції 1.А-1.Г підпункту 1 пункту 38 Статистичної картки); з обігу цінних паперів (позиція 3.1 підпункту 3, підпункт 3 пункту 38 Статистичної картки); із застосування природоохоронного законодавства (пункт 8 пункту 38 Статистичної картки); із застосування антимонопольного законодавства (позиція 9.1 підпункту 9, підпункт 9 пункту 38 Статистичної картки).

Згідно із звітом автоматизованого розподілу вказаної позовної заяви на момент здійснення розподілу в картці справи встановлена категорія справи: « 4. Корпоративних відносин: 4.5 визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних з реалізацією корпоративних прав».

Як встановлено вище, суддя Марущак І.В., як член другої судової колегії, розглядає справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних з реалізацією корпоративних прав.

Пунктами 3, 4 статті 20 ГПК України унормовано, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, які виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Водночас, із змісту позову вбачається, що позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою ОВС СВ ПМ ДПА України у Чернівецькій області від 03.09.2012 року накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат». Надалі постановою Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2016 року у справі №926/1307-б/15 ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат» визнано банкрутом, призначено ліквідатора. У ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором боржника було реалізовано майно ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат» на аукціоні 18.08.2016 року під час дії арешту, накладеного зазначеною постановою від 03.09.2012 року, що є порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Більше того, у тексті позовної заяви не міститься відомостей про порушення, невизнання або оспорення саме корпоративних прав позивача та посилань на законодавство, що регулює корпоративні правовідносини. Разом з тим, з вступної частини позову видно, що вона подається у межах справи про банкрутство №926/1307-б/15 боржника ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат», а сам позивач вказує, що сторонами у справі є не позивач та відповідач, а позивач, боржник та заявник.

У свою чергу, із доданих до позову судових рішень, суду стало відомо, що у провадженні Господарського суду Чернівецької області на розгляді знаходиться справа №926/1307-б/15 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” за заявою ОСОБА_2 об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецької області.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20.07.2006 року зазначив, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі “Занд проти Австрії” висловлено думку, що термін “судом, встановленим законом” у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]”.

Відповідно до положень частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.6 ст.12 ГПК України).

Так, відповідно до положень частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство, у відповідності до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14 та від 16.11.2016 року у справі № 908/560/16.

Крім цього, відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.2011 року № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013 року, положення цього Закону, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цього Закону. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки позивачем пред’явлено вимогу щодо визнання недійсними результатів проведеного аукціону з продажу майна банкрута, то підлягають застосуванню норми Закону про банкрутство у редакції, чинній з 19.01.2013 року.

Так, приписами частини 8 статті 44 Закону про банкрутство у редакції, чинній з 19.01.2013 року, імперативно встановлено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що даний спір не відноситься до корпоративних спорів та не підлягає вирішенню в порядку окремого позовного провадження, оскільки нерозривно пов’язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат», а тому позовну заяву засновника боржника ОСОБА_1 слід розглядати у межах справи про банкрутство №926/1307-б/15.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суду України у постанові від 29.03.2017 року по справі № 922/1053/16.

Таким чином, при здійсненні автоматизованого розподілу справи неправильно визначено категорію спору, у зв'язку з чим порушено порядок визначення суддів для розгляду цієї справи.

За приписами пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Частиною першою статті 38 ГПК України передбачено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані заявити самовідвід.

Разом з тим, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст.39 ГПК України).

Враховуючи викладене, заява судді Марущака І.В. про самовідвід підлягає задоволенню, а матеріали позовної заяви – передачі для розгляду в межах справи про банкрутство №926/1307-б/15.

Керуючись ст.32, п.4 ч.1 ст.35, ст. ст. 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву судді Марущака І.В. про самовідвід із розгляду позовної заяви засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» ОСОБА_1 до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна боржника ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат» від 18.08.2016 року та договору купівлі-продажу від 10.10.2016 року майна банкрута ТОВ «Есперанса-плюс» – задовольнити.

2. Матеріали позовної заяви засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» ОСОБА_1 до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна боржника ТОВ «Мамаївський агропромисловий комбінат» від 18.08.2016 року та договору купівлі-продажу від 10.10.2016 року майна банкрута ТОВ «Есперанса-плюс» – передати для розгляду в межах справи про банкрутство №926/1307-б/15.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.08.2018 р.

Суддя І.В. Марущак