Ухвала суду № 76000047, 20.08.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

20 серпня 2018 року Справа № 926/955/18

За заявою Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»

про розстрочку виконання рішення

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»

до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»

про стягнення заборгованості у сумі 10 715 154,52 грн.

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

від позивача (стягувача) – ОСОБА_1 – представник. Довіреність № 007.1Др-1-0118 від 02.01.2018 р.

від відповідача (боржника) – ОСОБА_2 – представник. Довіреність № 4 від 02.01.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 року у справі № 926/955/18 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» – 10 715 154,52 грн., з яких 9 216 943,51 грн. – сума основного боргу, 954 889,58 грн. – пені, 254 417,50 грн. – 3% річних та 288 903,93 грн. – інфляційних втрат та судовий збір в сумі 245 872,23 грн.

На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 року місцевим господарським судом 08.08.2018 року видано наказ.

10.08.2018 року Господарським судом Чернівецької області отримано заяву Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 року на дванадцять місяців стягуючи з відповідача кошти щомісяця рівними частинами.

В обґрунтування поданої заяви боржник посилається на важке фінансове становище та зазначає, що стягнення всієї заборгованості одночасно за рішенням від 16.07.2018 року призведе до припинення надання населенню послуг з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Чернівці.

Ухвалою суду 10.08.2018 р. призначено до розгляду заяву про розстрочку виконання рішення суду на 20.08.2018 р.

У відповідності до автоматизованої системи документообігу суду вищевказану заяву по справі № 926/955/18 передано на розгляд судді Миронюку С.О., в зв’язку з перебуванням судді Проскурняка О.Г. у відпустці.

20.08.2018 р. від позивача надійшов відзив на заяву про розстрочку виконання рішення в якому останній просить суд в задоволенні заяви відмовити, оскільки наведені боржником обставини є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а задоволення вищевказаної заяви призведе до несвоєчасного проведення розрахунків та подальшого збільшення заборгованості Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» перед власником природного газу (НАК «Нафтогаз») та газотранспортним підприємством (АТ «Укртрансгаз»). Надані заперечення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.08.2018 р. представник відповідача (боржника) підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду терміном на 12 місяців рівними частинами

Представник позивача, проти задоволення заяви заперечував посилаючись на обставини викладені у відзиві від 20.08.2018 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали та обставини справи, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив.

Боржником на розгляд місцевого господарського суду подано заяву про розстрочку виконання рішення суду терміном на дванадцять місяців, в якій останній вказує, що діяльність підприємства з об’єктивних причин є збитковою, що унеможливлює погашення заборгованості за отриманий товар на даний час, а відтак просить розстрочити виконання рішення у даній справі.

Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод” відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Частиною 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на вкрай важке фінансове становище комунального підприємства та зазначає, що стягнення заборгованості за рішенням без розстрочення його виконання зумовить фактичне припинення надання населенню та установам м. Чернівці послуг.

На підтвердження тяжкого фінансового становища відповідач надає звіти про фінансові результати за перше півріччя 2018 року та 2016-2017 роки, довідку про фінансово-економічний стан на липень 2018 року, згідно яких заборгованість споживачів з оплати за послуги теплопостачання становить 54981,1 тис. грн.

Суд, досліджуючи матеріали справи, з’ясував, що предметом даного спору є стягнення боргу та штрафних санкцій згідно Договору розподілу природного газу № 09420YEF7SAT016 від 01.01.2016 року. При цьому, слід звернути увагу, що дана заборгованість виникла у зв’язку із здійсненням діяльності пов’язаної з наданням послуг з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Чернівці населенню та організаціям в тому числі бюджетним установам.

Встановлення тарифів на вказані послуги здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), відповідно до норм чинного законодавства. Тарифи на вказані послуги мають встановлюватися на рівні економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Як зазначає боржник, тарифи, які діяли у період, за який стягується заборгованість, так і поточні тарифи за якими формуються економічні та фінансові засади діяльності підприємства боржника є економічно необґрунтованими та не компенсують боржнику фактичних витрат на виробництво послуг, в зв’язку з чим, утворюється відповідна заборгованість. В результаті такої довготривалої дії економічно необґрунтованих тарифів на послуги, з державного бюджету щорічно виділяються кошти на погашення різниці в тарифах для підприємств, що надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води як дієвий механізм.

Підтвердженням наведеної правової позиції боржника є закріплення в п.23 ст. 14 Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік" положення згідно з яким, кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Так судом встановлено, що Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік, а саме п.27 ст.14 та ст.21 передбачено, що у 2018 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 8 та 9 статті 11 цього Закону). Перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється в обсязі, що відповідає обсягу надходжень до спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 8 та 9 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку із затвердженими тарифами, відшкодування фактичних витрат підприємства на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для категорій споживачів у 2017 році проводилось наступним чином: для населення – 88,3 %, для бюджетних установ – 83,5 %, для інших споживачів – 90,2 %.

Слід зазначити, що арешт та вилучення грошових коштів, в тому числі тих, які знаходяться або надходитимуть на рахунки відповідача в установах банків, арешт та вилучення іншого майна, позбавить можливості забезпечувати господарську діяльність відповідача, оплачувати поточні витрати на утримання майна, здійснювати розрахунки, виплачувати заробітну плату працівникам та персоналу. Такі обставини фактично призведуть відповідача до банкрутства і значно ускладнить або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.

Вирішуючи питання про застосування розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан відповідача, враховуючи доводи викладенні у заяві про розстрочення виконання судового рішення, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи заперечення позивача (стягувача), суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду від 16.07.2018 по справі № 926/955/18, розстрочивши його виконання на три місяці. В даному випадку розстрочка виконання рішення на три місяці базується на принципах співмірності і пропорційності балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

В даному випадку суд зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання грошового зобов’язання та визнає його в повному обсязі, стягувач в свою чергу реальних збитків від розстрочення виконання рішення не понесе, а навпаки розстрочка надасть можливість комунальному підприємству поступово вийти з наявного скрутного становища та повністю покрити борги перед своїми контрагентами втому числі й перед стягувачем.

За приписами статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про розстрочку виконання рішення задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 р. по справі № 926/955/18 на три місяці зі сплатою згідно графіку:

ПеріодСума в місяцьдо 20 вересня 20183 653 675,58до 20 жовтня 20183 653 675,58до 20 листопада 20183 653 675,59Всього10 961 026,753. В решті вимог заяви Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 р. по справі № 926/955/18 відмовити.

4. Копію ухвали надіслати сторонам.

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя С.О. Миронюк