Рішення № 75998364, 10.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/4266/18

Провадження № 2/520/4356/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Салтан Л.В.

за участю секретаря Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця», третя особа – виконувач обов’язків начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу № 267/ос, виданого 15 березня 2018 року виконуючим обов’язків начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», за яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника пасажирського поїзда на підставі підпункту «а» п. 18 контракту № 53 від 21 лютого 2017 року, п. 8 ст. 36 КЗпП України; поновлення позивача на посаді начальника поїзда (пасажирського) виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» з 16 березня 2018 року на умовах, викладених у контракті № 53 від 21 лютого 2017 року; стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 16 березня 2018 року по 10 серпня 2018 року; стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп., посилаючись на те, що його було безпідставно звільнено з посади.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали позовну заяву.

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» заперечив проти задоволення позовної заяви, посилаючись на її безпідставність. У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 був звільнений правомірно, оскільки перевозив безквиткових пасажирів у поїзді № 59, сполучення Харків-Одеса, під керівництвом позивача.

Третя особа виконувач обов’язків начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є не підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, ОСОБА_1 з 21 лютого 2017 року був призначений на посаду начальника пасажирського поїзда на умовах контракту, що підтверджується наказом керівника пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 21 лютого 2017 року за № 204/а на умовах контракту № 53 від 21 лютого 2017 року зі строком до 20 лютого 2019 року.

Відповідно до пп. А п. 18 контракту № 53 від 21 лютого 2017 року працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця достроково у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової поклажі.

16 березня 2018 року, згідно з наказом виконувача обов’язків начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 15 березня 2018 року № 267/ос, позивача було звільнено з посади начальника пасажирського поїзда на підставі підпункту «а» пункту 18 контракту від 21 лютого 2017 року № 53, п.8 ст. 36 КЗпП України.

Зазначеним положенням контракту (підпункт «а» пункту 18) передбачено, що працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця достроково у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової поклажі.

Підставою для видання наказу про звільнення позивача став «Акт проведення перевірки пасажирського поїзду № 59 («Чайка») Харьков-Одесса» від 24 лютого 2018 року, складений за результатами перевірки вказаного поїзду працівниками Департаменту безпеки ПАТ «Укрзалізниця» (ОСОБА_3, ОСОБА_4В.).

Відповідно до цього акту, під час перевірки поїзду працівниками Департаменту безпеки виявлено 36 пасажирів без відповідних документів на проїзд, а також перелічено номери вагонів, у яких, виявлені безбілетні пасажири, та вказано ПІБ провідників цих вагонів.

Згідно з протоколом № ПКВЧД-3-16/102 від 26 лютого 2018 року, вказані події розглядались на оперативній нараді при в.о. начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна.

Під час зазначеної наради встановлено, зокрема, що за результатами перевірки 24 лютого 2018 року поїзду № 59 працівниками Департаменту безпеки складено акт, який не видано начальнику поїзду ОСОБА_1

Також, у цьому протоколі вказано: «В ході проведення наради Акти було зачитано в голос і надано працівникам поїзної бригади на ознайомлення». Це свідчить про те, що під час складення Акт не надавався для ознайомлення поїзній бригаді.

Зазначений факт підтверджуються й свідками, допитаними у судовому засіданні.

Згідно з протоколом наради, провідники вагонів, у яких начебто виявили пасажирів без належних проїзних документів, у особистих поясненнях заперечили факт будь-яких порушень зі свого боку (у тому числі наявність безквиткових пасажирів), підтвердили, що після складення Акт перевірки не було надано їм для ознайомлення, жодні документи для перевірки у них не запитувались. Також, позивач зазначив, що перевірка поїзду здійснювалась без його супроводження, йому не надано можливості ознайомитись з актом та залишити у ньому свої заперечення.

Крім того, у поясненнях, наданих ОСОБА_1 24 лютого 2018 року, позивач зазначив, що у відповідь на його питання щодо причин та підстав, мети та порядку перевірки поїзду, компетенції та повноважень «перевіряючих» для її здійснення, – зазначені вище представники Департаменту безпеки ПАТ «Укрзалізниця» лише пред’явили посвідчення осіб та наполягали на здійсненні ними негайної перевірки.

При цьому, незважаючи на відсутність вказаних належних документів та підстав, позивач не ухилявся, а навпаки дозволив зайти у поїзд зазначеним представникам ПАТ «Укрзалізниця» для з’ясування усіх обставин виниклої події.

Також, позивач вказав, що на його пропозицію зазначити у рейсовому журналі поїзду № 59 інформацію про підстави та початок проведення перевірки, – представники ПАТ «Укрзалізниця» відмовили. У подальшому так звана «перевірка» здійснювалась лише одним представником ПАТ «Укрзалізниця», оскільки другий знаходився з начальником поїзда ОСОБА_1

Судом встановлено, що до вказаного акту перевірки не долучено жодних документів на підтвердження наявності у перелічених в акті вагонах пасажирів без належних проїзних документів. Натомість, «доказами» порушень та, як наслідок, підставою для звільнення провідників і начальника поїзду, відповідачем визнано лише підписи вказаних осіб на акті перевірки.

Відповідно до листа профспілкової організації пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська кампанія» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - профспілка), членом якої є позивач, а також Витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ПК ВЧД-3 від 05 березня 2018 року № 144, за результатами розгляду подання роботодавця від 28 лютого 2018 року щодо надання згоди на дострокове розірвання контракту від 21 лютого 2017 року № 53 з ОСОБА_1, – згоди на звільнення начальника поїзда ОСОБА_1 у зв’язку із обставинами, наведеними у поданні роботодавця, профспілкою не надано.

В обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 профспілкою вказано на відсутність підтвердження у встановленому законодавством порядку факту порушення з боку ОСОБА_1, зазначеного у поданні на звільнення. Зокрема, наголошено на відсутності підтвердження факту провозу у поїзді № 59 безквиткових пасажирів будь-якими нормативними документами – квитанціями на проїзд, штрафами за безквитковий проїзд, а також відсутності будь-яких ідентифікаційних даних так званих безквиткових пасажирів: ПІБ, номерів місць, які вони займали, маршруту їх слідування, заходів вжитих до них тощо.

Таким чином, у зв’язку з не підтвердженням факту провозу безквиткових пасажирів у поїзді № 59, – профспілкою не надано згоди на дострокове розірвання контракту від 21 лютого 2017 року № 53 з ОСОБА_1 та його наступне звільнення.

При цьому, з урахуванням положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) без згоди виборного органу первинної профспілкової організації у даному випадку відсутні.

Слід зазначити, що спеціальним законом, який регулює трудові відносини працівників незалежно від форми власності установ, підприємств, організацій, виду їх діяльності, галузевої належності є Кодекс законів про працю України. Цим же законом визначено порядок врегулювання трудових спорів, притягнення до відповідальності у межах трудових правовідносин.

Аналіз змісту контракту № 53 в цілому та безпосередньо розділу 6 «Зміни, припинення та розірвання контракту» (зокрема пункти 17-18), з урахуванням листа ПАТ «Укрзалізниця» від 22 березня 2018 року № ПКВЧД-3-14/454, вказує, що викладені в цьому контракті підстави звільнення застосовуються фактично за порушення трудової дисципліни як дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Проте, під час звільнення позивача, роботодавцем проігноровано очевидні факти (докази), які вказують на відсутність складу правопорушення (дисциплінарного проступку) вчиненого, на думку відповідача, ОСОБА_1, а також надані ним пояснення. Більше того, посадовими особами відповідача порушено низку вимог законодавства, які повинні бути обов’язково застосовані у даному випадку.

Згідно з пунктом 18.1. розділу 18 («Контроль перевезень і обслуговування пасажирів») Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 27 грудня 2006 року № 1196, контроль за перевезенням та обслуговуванням пасажирів здійснюється посадовими та службовими особами перевізника, у тому числі контролерами-ревізорами поїздів, старшими ревізорами з контролю доходів та ревізорами з контролю доходів. Ці особи перевіряють, у тому числі, наявність у пасажирів проїзних документів та документів, що посвідчують особу та/або підтверджують право на пільги (п.18.2. Правил).

Під час перевірки особи, які виявили недоліки в організації продажу проїзних документів і обслуговуванні пасажирів, уживають заходів щодо усунення таких недоліків (п.18.4. Правил).

Відповідно до пункту 18.6. Правил, якщо під час здійснення контролю поїзда виявлено пасажира без проїзного документа або з безплатним проїзним документом, але за відсутності у пасажира документа, що підтверджує право на таку пільгу, то він уважається безквитковим і повинен сплатити штраф та оплатити проїзд від станції посадки до місця призначення. Штраф оформляється квитанцією, а проїзд - проїзним документом (п.18.9. Правил).

Згідно з пунктом 18.8. Правил, якщо пасажир не має коштів або відмовляється від оплати штрафу та проїзду, то він повинен залишити поїзд на найближчій станції, де є зупинка. При цьому відповідальними особами залізничного транспорту відповідно до законодавства оформлюється протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, безквитковий проїзд пасажира є адміністративним правопорушенням, передбаченим Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Зокрема, відповідно до ст. 135 КУпАП, безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення – тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду.

Згідно зі ст. 224 КУпАП («Органи залізничного транспорту»), органи залізничного транспорту розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил користування засобами цього транспорту, правил щодо охорони порядку та безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному транспорті, правил пожежної безпеки на залізничному транспорті (статті 109, 110, частина перша статті 120, частина перша статті 133, частина перша статті 134, частини абзац другий статті 135, стаття 136).

Від імені органів залізничного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники станцій та їх заступники, начальники локомотивних (вагонних) депо, начальники пасажирських поїздів (механіки-бригадири пасажирських поїздів); контролери-ревізори пасажирських поїздів, ревізори-інструктори пасажирських поїздів, ревізори по контролю доходів, дорожні майстри, начальники дистанцій колії, начальники дистанцій сигналізації та зв’язку; начальник Управління відомчої воєнізованої охорони Укрзалізниці та його заступники, начальники служб (загонів) відомчої воєнізованої охорони залізниць та їх заступники, начальники відділів (секторів) Управління відомчої воєнізованої охорони Укрзалізниці, начальники відділів (секторів) служби (загону) відомчої воєнізованої охорони залізниць та їх заступники, начальники команд (пожежних поїздів) відомчої воєнізованої охорони залізниць та їх заступники, старші інструктори та інструктори служб (загонів) відомчої воєнізованої охорони залізниць, начальники відділень команд (пожежних поїздів) відомчої воєнізованої охорони залізниць, метрополітенів, начальники груп воєнізованої охорони залізниць, старші в місці розташування станцій посадові особи відомчої воєнізованої охорони залізниць.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 Порядку проведення перевірок пасажирських поїздів в системі залізничного транспорту України контроль проїзду здійснюється тільки відповідними службовими особами, які мають право від імені залізничного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення, а перевірки поїздів проводяться комісією у складі не менше двох осіб з обов’язковою участю службових осіб, які мають право від імені залізничного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Зважаючи на вказані вимоги законодавства, посадові особи відповідача, які здійснювали перевірку поїзду № 59 «Харків-Одеса» (за результатами якої складено згаданий акт перевірки від 24 лютого 2018 року) повинні були мати відповідну компетенцію (повноваження передбачені законом), виконати зазначені вище приписи законодавства – вчинити необхідні дії та скласти відповідні документи. У протилежному випадку, в порушення вимог закону, факт правопорушення (дисциплінарного проступку) з боку позивача не підтверджено посадовими особами відповідача жодними належними доказами, отриманими у встановленому законом порядку. Внаслідок цього можна стверджувати про відсутність складу дисциплінарного правопорушення в діях позивача, а відтак, й відсутність підстави для застосування такого виду стягнення як звільнення.

Крім того, всупереч вимогам статті 10 Конституції України, пункту 14 розділу II («Документування управлінської інформації. Загальні вимоги до створення управлінських документів») Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, акт перевірки складено посадовими особами відповідача російською мовою, а також не дотримано інших вимог до порядку складання, форми та змісту офіційних документів, встановлених державними стандартами та іншими нормативними актами.

Не зважаючи на відсутність належних та законних доказів вчинення позивачем (ОСОБА_1М.) правопорушення (дисциплінарного проступку), не зважаючи на явні порушення вимог закону, вчинені посадовими особами відповідача під час перевірки поїзду № 59 та складення акту за її результатами, без згоди профспілкової організації, наказом виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» від 15 березня 2018 року № 267/ос позивача було звільнено з посади начальника пасажирського поїзда на підставі підпункту «а» пункту 18 контракту від 21 лютого 2017 року № 53, п.8 ст. 36 КЗпП України.

Звільнення позивача проведено також з грубим порушенням відповідачем вимог ст. 40 КЗпП України, зокрема її останньої частини відповідно до якої, – не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Оскільки, відповідно до листка непрацездатності серії АГШ № 123941 ОСОБА_1 у період: з 15 березня 2018 року по 27 березня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, судам слід звернути увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП України і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму ВСУ № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення.

Відповідно до пункту 3 та пункту 4 вказаної постанови Пленуму ВСУ № 9, вирішуючи спори щодо накладення дисциплінарного стягнення на працівника в судовому порядку, суд перевіряє правильність його накладення, незалежно від того, чи була заявлена позивачем вимога про визнання його необґрунтованим, а також чи надано власнику право притягувати до дисциплінарної відповідальності працівника. Також підлягає мотивуванню висновок суду про ступінь вини працівника та правильність застосованого стягнення. З метою винесення законних і обґрунтованих рішень у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з’ясувати, у чому конкретно проявилося порушення трудової дисципліни; чи враховувалися власником підприємства тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких він був вчинений, а також попередня поведінка працівника; чи дотримані власником строки для застосування дисциплінарного стягнення.

Також слід зауважити, що згідно з записами трудової книжки № 1135494 (розпочатої 04 листопада 1988 року), позивач почав працювати на Одеській залізниці з 07 червня 1989 року. Протягом усього часу роботи позивач працював на різних посадах, у тому числі, неодноразово на посаді начальника пасажирського поїзду.

За вказаний період роботи на Одеській залізниці позивач неодноразово отримував відзнаки (відображені у трудовій книжці), зокрема, за чуйне ставлення до пасажирів, оперативність при ліквідації пожежі у вагоні, сумлінну працю, що позитивно характеризує морально-ділові якості позивача.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, враховуючи, що внаслідок незаконного звільнення позивачу не нараховувалась заробітна плата, при поновленні позивача на раніше займаній посаді (начальника поїзда), – відповідач, відповідно до ст. 235 КЗпП України, зобов’язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 16.03.2018 року.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, зокрема викладеною у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (зі змінами).

Таким чином, суд вважає, що слід визнати незаконним та скасувати наказ № 267/ос, виданого 15 березня 2018 року виконуючим обов’язків начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», за яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника пасажирського поїзда на підставі підпункту «а» п. 18 контракту № 53 від 21 лютого 2017 року, п. 8 ст. 36 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда (пасажирського) виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» з 16 березня 2018 року на умовах, викладених у контракті № 53 від 21 лютого 2017 року.

З наданих матеріалів справи вбачається, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складала 10430 грн. 19 коп. За період час вимушеного прогулу, з 16 березня 2018 року по 10 серпня 2018 року слід стягнути на його користь середній заробіток у розмірі 50412 грн. 58 коп., оскільки суд визнав незаконним та скасував спірний наказ, та поновлено позивача на посаді начальника поїзда (пасажирського) виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця».

Положеннями п. 10-1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз’яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Проаналізувавши встановлені обставини по даній справі, що стосуються наявності порушених нормальних життєвих зв'язків позивачів, суд вважає доведеними обставини наявності душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою працівників правоохоронних органів щодо нього.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно завдання йому моральної шкоди.

З урахуванням характеру моральної шкоди, суд дійшов висновку, що у її відшкодування стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позовних вимог, суд вважає, що слід стягнути судовий збір з відповідача у дохід держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 77, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. 43 КЗпП України, ст. 15, 16, 23 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця», третя особа – виконувач обов’язків начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 267/ос, виданого 15 березня 2018 року виконуючим обов’язків начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», за яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника пасажирського поїзда на підставі підпункту «а» п. 18 контракту № 53 від 21 лютого 2017 року, п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Тульська), буд. 82, на посаді начальника поїзда (пасажирського) виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» з 16 березня 2018 року на умовах, викладених у контракті № 53 від 21 лютого 2017 року.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код за ЄДРОУ 40075815, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Тульська), буд. 82, середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 16 березня 2018 року по 10 серпня 2018 року у розмірі 50412 грн. 58 коп.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код за ЄДРОУ 40075815, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Тульська), буд. 82, відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код за ЄДРОУ 40075815, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Тульська), буд. 82, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири тисячі) 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий Салтан Л. В.