Рішення № 75998229, 22.08.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2018 р.

м. Одеса

Справа № 916/876/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,УЛФ-ФІНАНС” до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КТЛ-ЛОГІСТИК” про стягнення 39219,48 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,УЛФ-ФІНАНС” залишено без руху у зв’язку з необхідністю позивачу надати суду додаткові документи. Для усунення недоліків судом надано строк до 10.06.2018 р.

01.06.2018 р. на адресу Господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю ,,УЛФ-ФІНАНС” на виконання ухвали суду від 21.05.2018 р. направлено необхідні документи, які надійшли до суду 11.06.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/876/18, задоволено письмове клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2018 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 16.07.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 06.08.2018 р., а від 06.08.2018 р. – до 17.08.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю ,,УЛФ-ФІНАНС” у задоволенні письмового клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в зв’язку з тим, що згідно наявної у Web-програмі „Бронювання систем відеоконференцзв’язку” інформації Господарським судом Одеської області вже призначено слухання іншої судової справи в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2018 р. відмовлено у задоволенні викладеного в прохальній частині позову клопотання про витребування доказів з огляду на те, що клопотання подано без додержання вимог ст.81 ГПК України, а саме в ньому не наведено жодного обґрунтування такої необхідності.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2018 р. внесено виправлення в ухвали суду по даній справі в частині суті спору та зазначено його ,,про стягнення 39219,48 грн.”.

Позивач повідомлений про час і місце проведення судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, заявами, згідно яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності його представника.

Ухвали Господарського суду Одеської області, надіслані на адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання, про незнаходження підприємства за вказаною адресою та про інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення. Ухвала Господарського суду Одеської області від 18.07.2018 р., надіслана на адресу засновника відповідача, повернулась до суду з відміткою поштової установи про незапит кореспонденції. З урахуванням змісту п.5 ч.6 ст.242 ГПК України та відсутності інформації про іншу адресу, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,КТЛ-ЛОГІСТИК” вважається належним чином повідомленим про час і місце засідань суду. При цьому уповноважений представник відповідача 27.07.2018 р. знайомився з матеріалами справи, про що свідчить напис на відповідній заяві.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 17.08.2018 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,УЛФ-ФІНАНС” (далі – ТОВ ,,УЛФ-ФІНАНС”) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить у зв’язку з неналежним виконання умов договору фінансового лізингу від 16.02.2017 р. № 4998-02/02/17-Н в частині оплати винагороди за передане у лізинг майно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КТЛ-ЛОГІСТИК” (далі – ТОВ ,,КТЛ-ЛОГІСТИК”) 26100,10 грн. основного боргу, 636,00 грн. 3% річних, 2501,76 грн. пені (в тексті позову та доданому до нього розрахунку вказано 2501,72 грн. інфляційних втрат), 3914,98 грн. штрафу, 6066,68 грн. пені, яка в цій сумі не зазначена в прохальній частині позову, проте дані про її нарахування містяться в тексті позову та доданому до нього розрахунку. Дослідивши позовні матеріали в сукупності, господарський суд вважає допущені позивачем недоліки технічними описками, в зв’язку з чим розглядає позовні вимоги про стягнення 26100,10 грн. основного боргу, 636,00 грн. 3% річних, 2501,72 грн. інфляційних втрат, 3914,98 грн. штрафу, 6066,68 грн. пені, що разом складає 39219,48 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ ,,УЛФ-ФІНАНС” посилається на положення ст.ст.11,256-258,261,334,509,512-519,526,530,549,550,598,611,612,615,623,625,627,629, 691,692,806 ЦК України, ст.ст.175,179,193,232 ГК України, ст.ст.2,7,10,16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, постанови Верховного Суду України від 08.06.2016 р. у справі № 6-3006цс15 та від 25.05.2016 р. у справі № 6-1138цс15, постанову Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/11266/17, умови генерального договору фінансового лізингу від 16.02.2017 р. № 4998, договору фінансового лізингу від 16.02.2017 р. № 4998-02/02/17-Н з додатками, додатковою угодою від 09.03.2017 р. № 1 та актом прийому-передачі предмету лізингу від 10.03.2017 р. до нього, договору відступлення прав вимоги (цесії) від 17.03.2017 р. № 1, акт тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій) від 28.07.2017 р., повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу від 01.09.2017 р. № УФ-03756, акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 4998-02/02/17-Н від 01.09.2017 р. тощо.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав та жодного разу з невідомих причин не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, з огляду на що розгляд справи здійснено за відсутності його представника та за наявними у ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

16.02.2017 р. між ТОВ ,,Український лізинговий фонд” (Лізингодавець) та ТОВ ,,КТЛ-ЛОГІСТИК” (Лізингоодержувач) укладено генеральний договір фінансового лізингу № 4998 (Генеральний договір), згідно якого Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід’ємною частиною Генерального договору, а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно умов цього Генерального договору та відповідного договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю… (п.1.1 Генерального договору).

Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у відповідному договорі. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року (п.1.2 Генерального договору).

Усі платежі за користування відповідним предметом лізингу Лізингоодержувач зобов’язаний здійснювати у національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем факсом та/або на email Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі у погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий у лізинг предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у додатках до цього Генерального договору та/або до відповідного договору (п.2.1 Генерального договору).

Сума лізингових платежів за користування предметом лізингу зазначається у відповідному договорі і може змінюватися відповідно до умов цього Генерального договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів за певний предмет лізингу встановлюються у графіку платежів, який зазначається у відповідному договорі (п.2.2 Генерального договору).

Перший лізинговий платіж (визначений під порядковим номером 1 у графіку платежів) включає: авансовий платіж, що є частиною компенсації вартості предмета лізингу та включає вартість ПДВ; адміністративний платіж (у разі його наявності за відповідним договором), що є платою за організаційні заходи, пов’язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу, та включає вартість ПДВ. Оплата таких платежів здійснюється не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка платежів відповідного договору. Після прийому-передачі предмета лізингу за актом у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачем авансовий платіж та адміністративний платіж зараховуються сторонами як лізингові платежі (п.2.3 Генерального договору).

Усі чергові лізингові платежі за користування певним предметом лізингу Лізингоодержувач зобов’язаний оплачувати не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка платежів відповідного договору (п.2.4 Генерального договору).

Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день (п.2.5 Генерального договору).

Генеральний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (у т.ч. обов’язкового підписання сторонами всіх додатків до Генерального договору) і діє до повного виконання сторонами зобов’язань за Генеральним договором та всіма договорами, що є відповідними додатками до Генерального договору (п.13.1 Генерального договору).

У разі переходу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до іншої особи права та обов’язки Лізингодавця за цим Генеральним договором переходять до нового власника (п.13.7 Генерального Договору).

16.02.2017 р. між тими ж сторонами укладено договір фінансового лізингу № 4998-02/02/17-Н (далі – Договір) до Генерального договору, де, зокрема, предметом лізингу визначено транспортний засіб – автомобіль Geеly Emgrand 7, 2016 р. випуску.

В додатках №№ 1 та 2 до Договору узгоджено графік внесення лізингових платежів та комплектацію предмету лізингу.

Додатковою угодою від 09.03.2017 р. № 1 до Договору та Генерального договору внесено зміни в додаток № 1 та встановлено наступний графік внесення лізингових платежів:

№ платежу

Дата нарахування та оплати

Призначення платежу

Платіж, що відшкодовує вартість предмета лізингу, грн.

Винагорода (комісія) Лізингодавця, грн.

Загальна сума лізингового платежу, грн.

Графа 1

Графа 2

Графа 3

Графа 4

Графа 5

Графа 6

1

22.02.2017

Перший лізинговий платіж

116760,00

0,00

116760,00

2

10.03.2017

Лізинговий платіж

0,00

6398,00

6398,00

3

10.04.2017

Лізинговий платіж

9035,00

9727,99

18762,99

4

10.05.2017

Лізинговий платіж

9035,00

9171,72

18206,72

5

10.06.2017

Лізинговий платіж

9035,00

8889,46

17924,46

6

10.07.2017

Лізинговий платіж

9035,00

8607,19

17642,19

7

10.08.2017

Лізинговий платіж

9035,00

8324,92

17359,92

8

10.09.2017

Лізинговий платіж

9035,00

8042,65

17077,65

9

10.10.2017

Лізинговий платіж

9035,00

7760,38

16795,38

10

10.11.2017

Лізинговий платіж

9035,00

7478,11

16513,11

11

10.12.2017

Лізинговий платіж

9035,00

7195,85

16230,85

12

10.01.2018

Лізинговий платіж

9035,00

6913,58

15948,58

13

10.02.2018

Лізинговий платіж

9035,00

6631,31

15666,31

14

10.03.2018

Лізинговий платіж

9035,00

6349,04

15384,04

15

10.04.2018

Лізинговий платіж

9035,00

6066,77

15101,77

16

10.05.2018

Лізинговий платіж

9035,00

5784,50

14819,50

17

10.06.2018

Лізинговий платіж

9035,00

5502,23

14537,23

18

10.07.2018

Лізинговий платіж

9035,00

5219,97

14254,97

19

10.08.2018

Лізинговий платіж

9035,00

4937,70

13972,70

20

10.09.2018

Лізинговий платіж

9035,00

4655,43

13690,43

21

10.10.2018

Лізинговий платіж

9035,00

4373,16

13408,16

22

10.11.2018

Лізинговий платіж

9035,00

4090,89

13125,89

23

10.12.2018

Лізинговий платіж

9035,00

3808,62

12843,62

24

10.01.2019

Лізинговий платіж

9035,00

3526,36

12561,36

25

10.02.2019

Лізинговий платіж

9035,00

3244,09

12279,09

26

10.03.2019

Лізинговий платіж

9035,00

2962,35

11997,36

Всього

333600,01

155662,27

489262,28

10.03.2017 р. сторони оформили акт, де засвідчили факт прийому-передачі у фінансовий лізинг за Договором автомобіля Geеly Emgrand 7, 2016 р. випуску, від Лізингодавця Лізингоодержувачу.

17.03.2017 р. між ТОВ ,, ,,Український лізинговий фонд” (Первісний кредитор) та ТОВ ,,УЛФ-ФІНАНС” (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1, згідно п.п.2.1, 2.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому: права вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений додатком № 1, а Новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу, в т.ч., але не виключно, набуває право вимагати: а) сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує в боржників зі сплати лізингових платежів на дату укладання цього договору… В переліку угод, права на які відступаються, міститься і Договір.

Також з матеріалів справи вбачається, що в зв’язку з несплатою лізингових платежів Лізингодавцем застосовано передбачену Договором оперативно-господарську санкцію у вигляді тимчасового вилучення майна, про що 28.07.2017 р. складено акт.

У подальшому, а саме 01.09.2017 р., комісією ТОВ ,,УЛФ-ФІНАНС” оформлено акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за Договором через відмову (розірвання) за ініціативою Лізингодавця, яким засвідчено повернення предмету лізингу.

До моменту розірвання Договору та повернення предмету лізингу Лізингоодержувачем сплачено Лізингодавцю перший лізинговий платіж. Крім того здійснювалась оплата лізингових платежів за період з березня 2017 р. по травень 2017 р. (останній з недоплатою 278,53 грн.). Вказані обставини підтверджуються викладеними у позовній заяві поясненнями, проти яких відповідач, ознайомившись з матеріалами справи, не заперечив.

Неоплата Лізингоодержувачем решти лізингових платежів спричинила звернення ТОВ ,,УЛФ-ФІНАНС” до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В ст.806 ЦК України закріплено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частинами 1, 2, 7 ст.292 ГК України передбачено, що лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний… Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно із ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР (із змінами) фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 цього ж Закону України лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За змістом ч.1 ст.16 названого Закону України сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмові Генеральний договір та Договір фінансового лізингу.

При цьому Лізингодавцем належним чином виконано взяті на себе зобов’язання за угодою фінансового лізингу, в т.ч. придбано та передано у користування обумовлений предмет лізингу.

В свою чергу Лізингоодержувачем у порушення приписів ст.ст.525,526, 610,629,806 ЦК України, ст.ст.193,292 ГК України, ст.ст.1,11,16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, умов Генеральний договору та Договору не оплачено до моменту розірвання останнього 26100,10 грн. винагороди Лізингодавця, з яких згідно графіку внесення лізингових платежів 278,53 грн. мали бути перераховані до 10.05.2017 р., 8889,46 грн. – до 10.06.2017 р., 8607,19 грн. – до 10.07.2017 р., 8324,92 грн. – до 10.08.2017 р.

Враховуючи викладене, позов про стягнення основного боргу в сумі 26100,10 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За несвоєчасну оплату лізингових платежів за відповідним Договором та інших платежів, передбачених Генеральним договором, Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту Генерального договору не застосовуються положення ч.6 ст.232 ГК України та ч.2 ст.258 ЦК України. Пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості (п.7.1.1 Генерального договору).

У разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за відповідним Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1 Генерального договору, Лізингоодержувач сплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 (двох) до 10 (десяти) днів – у розмірі 5% (п’яти відсотків) від суми простроченої заборгованості, від 11 (одинадцяти) до 20 (двадцяти) днів – 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості, понад 20 (двадцять) днів – 15% (п’ятнадцять відсотків) від суми простроченої заборгованості (п.7.1.2 Генерального Договору).

Крім того згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказано вище, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов’язань за Договором по внесенню лізингових платежів, тому Лізингоодержувач з урахуванням п.2.4 Генерального Договору, яким передбачено, що 10 число місяця є останнім днем оплати, та п.2.5 Генерального Договору, де закріплено перенесення дня оплати у випадку його припадання на неробочий день, має сплатити:

- 634,73 грн. 3% річних, з яких: 8,00 грн. нараховано на суму 278,53 грн. за період з 11.05.2017 р. по 02.05.2018 р. (фактично 3% річних за вказаний період становить 8,17 грн., проте позивач просить менше, що є його правом); 236,73 грн. – на суму 8889,46 грн. за період з 13.06.2017 р. по 02.05.2018 р.; 209,00 грн. – на суму 8607,19 грн. за період з 11.07.2017 р. по 02.05.2018 р. (фактично 3% річних за вказаний період становить 209,40 грн., проте позивач просить менше, що є його правом); 181,00 грн. – на суму 8324,92 грн. за період з 11.08.2017 р. по 02.05.2018 р. (фактично 3% річних за вказаний період становить 181,32 грн., проте позивач просить менше, що є його правом);

- 6056,80 грн. пені, з яких: 76,18 грн. нараховано на суму 278,53 грн. за період з 11.05.2017 р. по 02.05.2018 р. (фактично пеня за вказаний період становить 76,38 грн., проте позивач просить менше, що є його правом); 2233,08 грн. – на суму 8889,46 грн. за період з 13.06.2017 р. по 02.05.2018 р.; 1994,93 грн. – на суму 8607,19 грн. за період з 11.07.2017 р. по 02.05.2018 р. (фактично пеня за вказаний період становить 1997,10 грн., проте позивач просить менше, що є його правом); 1752,61 грн. – на суму 8324,92 грн. за період з 11.08.2017 р. по 02.05.2018 р. (фактично пеня за вказаний період становить 1754,85 грн., проте позивач просить менше, що є його правом);

- 2501,72 грн. інфляційних нарахувань, з яких: 33,95 грн. нараховано на суму 278,53 грн. за період з 11.05.2017 р. по 02.05.2018 р. (травень 2017 р. – квітень 2018 р.) (фактично інфляційні нарахування за вказаний період становлять 36,51 грн., проте позивач просить менше, що є його правом); 957,49 грн. – на суму 8889,46 грн. за період з 13.06.2017 р. по 02.05.2018 р. (червень 2017 р. – квітень 2018 р.) (фактично інфляційні нарахування за вказаний період становлять 1036,31 грн., проте позивач просить менше, що є його правом); 776,97 грн. – на суму 8607,19 грн. за період з 11.07.2017 р. по 02.05.2018 р. (липень 2017 р. – квітень 2018 р.) (фактично інфляційні нарахування за вказаний період становлять 852,06 грн., проте позивач просить менше, що є його правом); 733,31 грн. – на суму 8324,92 грн. за період з 11.08.2017 р. по 02.05.2018 р. (серпень 2017 р. – квітень 2018 р.) (фактично інфляційні нарахування за вказаний період становлять 805,86 грн., проте позивач просить менше, що є його правом);

- 3914,98 грн. штрафу, з яких: 41,77 грн. нараховано на суму 278,53 грн.; 1333,41 грн. – на суму 8889,46 грн.; 1291,07 грн. – на суму 8607,19 грн.; 1248,73 грн. – на суму 8324,92 грн.

Відтак, позов про стягнення інфляційних нарахувань та штрафу слід задовольнити в повному обсязі, а про стягнення 3% річних та пені – частково в зв’язку з допущеними арифметичними та методологічними помилками в їх розрахунку.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КТЛ-ЛОГІСТИК” (65003, м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, буд. 4, код 39837142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,УЛФ-ФІНАНС” (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 35-А, офіс 300, код 41110750) 26100/двадцять шість тисяч сто/ грн. 10 коп. основного боргу, 634/шістсот тридцять чотири/ грн. 73 коп. 3% річних, 6056/шість тисяч п’ятдесят шість/ грн. 80 коп. пені, 2501/дві тисячі п’ятсот одну/ грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 3914/три тисячі дев’ятсот чотирнадцять/ грн. 98 коп. штрафу та 1761/одну тисячу сімсот шістдесят одну/ грн. 50 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 серпня 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман