Постанова № 75995166, 21.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №576/1134/18

Номер провадження 22-ц/788/1487/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2018 року в складі судді Колодяжного А.О., ухваленого в м. Глухові, повний текст якого складений 15 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25 травня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитного боргу, вимоги якого обґрунтовані тим, що з відповідачем 22 червня 2011 року був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 2500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань з вчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконав, тому станом на 06 травня 2018 року утворився борг на загальну суму 93530,92 грн, який банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 5938,32 грн заборгованості за кредитним договором б/н від 22 червня 2011 року та 111,01 грн судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

АТ КБ «Приватбанк» з вказаним рішенням суду в частині зменшення заборгованості по процентам, відмови у стягненні пені і штрафів не погодилось і, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його змінити в частині незадоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

При цьому, позивач вказує, що відповідач заперечень проти позову не подавав, суму кредитної заборгованості, як і факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, не спростував. Суд не врахував, що кредитні правовідносини між сторонами виникли шляхом підписання позичальником анкети-заяви та надання згоди на запропоновані банком умови кредитування, тобто, шляхом укладення договору приєднання, який є публічним. Отже, відсутність підпису позичальника в Умовах і Правилах надання банківських послуг, в яких містяться умови кредитування, не свідчить про те, що відповідач не був ознайомлений з ними. Отже, законних підстав для нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом за ставкою Національного банку України, про що позивач не просив, а також відмови у задоволенні вимог про стягнення пені і штрафу, суд першої інстанції не мав.

В частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту судове рішення не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено, що 22 червня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 7).

Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 погодився, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач засвідчив, що він був ознайомлений і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані заявнику для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно, як вбачається з анкети-заяви, заявника було проінформовано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Заявник зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Також, ОСОБА_1 12 вересня 2011 року підписав Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій позичальник погодився з наступними умовами кредитування, а саме: пільговий період по кожному витрачанню коштів складає 30 днів; базова процентна ставка - 3% щомісяця на залишок непростроченого боргу, виходячи з 360 днів у році; строк внесення платежів - до 25 числа щомісячно; пеня за несвоєчасне погашення боргу нараховується виходячи з базової процентної ставки / 30 днів, а також 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, яка нараховується один раз на місяць за наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 і більше днів та сумою прострочки більше, ніж 50 грн; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більш, ніж на 30 днів складає 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій (а.с. 111).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що за кредитним договором № б/н від 22 червня 2011 року станом на 06 травня 2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 95530,92 грн, яка складається з 3883,97 грн заборгованості за кредитом, 80622,91 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 4094 грн пені, а також 500 грн фіксованої частини штрафу та 4430,04 грн його процентної складової (а.с. 5-6).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитний договір від 22 червня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений і останній має обов'язок повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування коштами. Проте, як вказав суд першої інстанції, враховуючи, що умовами укладеного договору розмір процентів за користування кредитом, пеня та штраф не були передбачені, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку позичальник не підписував й оригінали цих документів позивач відповідачу не передавав, тому відмовив у задоволенні вимог про стягнення 4094 грн пені і 4930,04 грн штрафу, а стосовно стягнення боргу по процентам у сумі 80622,91 грн виходив з передбаченого ч. 1 ст. 1054 ЦК України обов'язку позичальника сплачувати банку проценти за користування кредитом за обліковою ставкою Національного банку України, які суд визначив у розмірі 5938,32 грн.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Факт використання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору за період з 09 січня 2014 року по 06 травня 2018 року, в якому відображений рух коштів, а саме: з 09 січня 2014 року позичальник почав використовувати кредитні кошти та частково повертати борг, здійснивши останній платіж у сумі 200 грн 23 травня 2015 року.

Крім того, з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 1999 року по 16 липня 2018 року вбачається, що рух коштів (використання кредитних коштів, їх часткове повернення позичальником, нарахування банком процентів, пені та штрафу) здійснювався з використанням кредитних карток НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1, підписавши 22 червня 2011 року анкету-заяву, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також погодився на запропоновані банком умови використання кредитних коштів.

Водночас, суд першої інстанції вважав, що надані позивачем докази у своїй сукупності не доводять позовні вимоги в частині права банку на стягнення процентів за користування кредитом, оскільки Умови і Правила надання банківських послуг в Приватбанку, які подані останнім разом з позовом, не підписані відповідачем.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З наданого заявником апеляційної скарги наказу № 906 СП-2010-256 «Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для Приватбанку та всіх дочірніх банків» від 06 березня 2010 року вбачається, що додана до позовної заяви редакція Умов та Правил надання банківських послуг є саме тими умовами кредитного договору, які діяли на день підписання ОСОБА_1 анкети-заяви, тобто, станом на 22 червня 2011 року (а.с. 9-32, 112-113).

Крім того, відповідач також погодився і з встановленою банком на момент підписання анкети-заяви процентною ставкою за користування кредитом на рівні, що не перевищує 3% щомісяця або 36% річних, оскільки, використавши кредитні кошти, які банк запропонував надати позичальнику на умовах сплати ним вказаної процентної ставки, ОСОБА_1 їх періодично повертав, тобто, вчинив дії, що свідчать про згоду на запропоновані банком умови кредитування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, на думку колегії суддів, договір позичальником частково виконувався, а згідно зі ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, як зазначалось вище, позичальник погодився на умову кредитного договору стосовно строку повернення кредиту, який відповідає строку дії кредитної картки, а тому колегія суддів виходить з обов'язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами до дня закінчення строку дії кредитної картки.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитної картки НОМЕР_2 сплив 31 жовтня 2014 року, після чого ОСОБА_1 була видана нова кредитна картка НОМЕР_3 зі строком дії по 30 квітня 2015 року (а.с. 110).

Як зазначалось вище, позичальник частково повертав кредит, здійснивши останній платіж 23 травня 2015 року у сумі 200 грн, чим визнав як наявність кредитної заборгованості, оскільки сплатив кошти на її часткове погашення, так і строк виконання своїх зобов'язань з повернення кредиту по 31 березня 2017 року, який банк продовжив шляхом видачі позичальнику нової кредитної картки НОМЕР_4 взамін тієї, строк дії якої сплив 30 квітня 2015 року.

Отже, ОСОБА_1 погодився із встановленим банком новим строком кредитування по 31 березня 2017 року, а відтак, згідно умов кредитного договору, мав обов'язок щомісячно повертати банку кредит та до закінчення строку дії кредитної картки сплачувати банку не більше, ніж 36 % річних за використання кредитних коштів.

Проте, після 23 травня 2015 року позичальник щомісячних платежів у рахунок сплати кредиту та процентів за використання кредитних коштів не здійснював, тому банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку дії кредитної картки НОМЕР_4, тобто, за період з 01 квітня 2017 року по 06 травня 2018 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами на рівні, що не перевищує 3 % щомісяця або 36% річних за період з 09 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, тобто, за період дії кредитного договору.

Ураховуючи, що заборгованість по тілу кредиту становить 3883,97 грн, яку позивач не оскаржує, а також те, що банк за період з 09 січня 2014 року по 31 серпня 2014 року застосовував процентну ставку на рівні 27,6 % річних, а за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року процентна ставка застосовувалась на рівні 32,4 %, який не перевищував обумовлену сторонами кредитного договору процентну ставку (36%), а також беручи до уваги право банку на нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року на рівні, що не перевищує 36% річних, тому заборгованість зі сплати процентів за весь період дії кредитного договору складає 3728,98 грн, яка розрахована наступним чином:

- за період з 09 січня 2014 року по 31 серпня 2014 року заборгованість по процентам за ставкою 27,6% річних складає 609,67 грн (3383,97*27,6%*235 днів прострочки / 360 днів на рік);

- за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року заборгованість по процентам за ставкою 32,4% річних складає 645,65 грн (3383,97*32,4%*212 днів прострочки / 360 днів на рік);

- за період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року заборгованість по процентам за ставкою 36% річних складає 2473,66 грн (3383,97*36%*731 день прострочки / 360 днів на рік).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню на суму 3728,98 грн, а рішення суду в цій частині необхідно скасувати.

Стосовно вирішених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з п. 1.1.5.20 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій (зв. а.с. 18).

У п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачене право банку нараховувати та обов'язок позичальника сплачувати пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, яка списується у день списання процентів і розраховується наступним чином: (базова процентна ставка / 30 днів) + (1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, яка нараховується один раз на місяць за наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 і більше днів та сумою прострочки більше, ніж 50 грн) (зв. а.с. 30).

Такі ж умови щодо порядку і розміру нарахування штрафу і пені передбачені Довідкою про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яку 12 вересня 2011 року підписав відповідач ОСОБА_1 (а.с. 111).

Отже, умовами укладеного сторонами 22 червня 2011 року кредитного договору передбачено застосування пені і штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, тобто строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на загальну суму 4930,04 грн слід скасувати та частково задовольнити ці вимоги, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача штраф у сумі 880,64 грн (500 грн + 5% від (3883,97 грн заборгованості по кредиту + 3728,98 грн боргу по процентам за користування кредитом).

Що стосується рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача пені, то колегія суддів погоджується з ним в зазначеній частині, не допускаючи, тим самим, подвійної відповідальності, тому апеляційна скарга стосовно зазначеного задоволенню не підлягає.

Таким чином, приймаючи до уваги, що вирішивши питання про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, виходячи із ставки Національного банку України, а також відмовивши у стягненні штрафу, суд першої інстанції, тим самим, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення цих вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 3728,98 грн та 880,64 грн штрафу. Отже, всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7993,59 грн (3383,97 грн боргу по тілу кредиту + 3728,98 грн боргу по процентам за користування кредитом + 880,64 грн штрафу) заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, оскаржене рішення суду на підставі ст. 376 ч. 1 п. п. 1, 4 ЦПК України підлягає скасуванню в зазначеній вище частині, а апеляційна скарга, відповідно, підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині розміру судових витрат необхідно змінити.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 5 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України сплачені АТ КБ «Приватбанк» судові витрати в суді першої інстанції у сумі 88,10 грн судового збору (5 % від 1762 грн), а не 111,01 грн, як вказав суд першої інстанції, та в апеляційному суді - у сумі 132,15 грн (5 % від 2643 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог, слід компенсувати позивачу за рахунок ОСОБА_1

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитними коштами та відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 3728 грн 98 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом та 880 грн 64 коп. штрафу.

Заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2018 року в частині стягнення судового збору змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 88 грн 10 коп. судового збору.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 132 грн 15 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач С.Г.Хвостик

Судді: О.І.Собина

В.І.Криворотенко