Вирок № 75994995, 14.08.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2967/18

Провадження № 1-кп/592/383/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Черей С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12018200440000718, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, навчається у Сумському міжрегіональному вищому професійному училищі, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України № 000015638, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, раніше судимого:

1. 30.06.2017 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт;

2. 12.02.2018 Зарічним районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 185, 69, 71 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Сумської місцевої прокуратури - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника адвоката - ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

а також, потерпілого - ОСОБА_5,

представника потерпілого адвоката - ОСОБА_6,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

02.03.2018 близько 19 години 40 хвилин ОСОБА_1 зайшов до приміщення відділення № 66 ПТ ломбард «Комод» за адресою: м. Суми, вул. Набережної р. Стрілки, 22. Розуміючи, що в приміщені ломбарду знаходяться цінні речі, у нього виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Маючи злочинний намір незаконного заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_1 підійшов до віконця матеріальної зони ломбарду, через яке звернувся до експерта-оцінювача ОСОБА_7 з проханням приміряти два золотих ланцюжка, мотивуючи це тим, що він має намір їх придбати. ОСОБА_7, не здогадуючись про злочинний намір ОСОБА_1, так як раніше неодноразово ОСОБА_1 звертався до зазначеного ломбарду з приводу отримання фінансових послуг, передав останньому два золотих ланцюжка. Після цього ОСОБА_1, розуміючи, що ОСОБА_7 не зможе чинити опору у зв'язку із тим, що він перебував у зачиненому приміщенні, а у приміщенні ломбарду сторонніх осіб не було, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення вибіг із двома золотими ланцюжками із приміщення ломбарду, при цьому не реагуючи на прохання ОСОБА_7 повернутися та повернути викрадене майно, тим самим відкрито викрав майно ФОП ОСОБА_5 на суму переліком та вартістю відповідно до товарознавчої експертизи № 19/119/9-3/952е від 19.03.2018: ланцюжок із золота 585 проби, плетіння бісмарк, довжиною 60 см, вага дорогоцінного металу у виробі 28,57 грама - 18368,22 грн; ланцюжок із золота 585 проби, плетіння бісмарк, довжиною 58 см, вага дорогоцінного металу у виробі 20,15 грама - 12954,84 грн., всього на загальну суму 31323,06 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України оскільки він своїми умисними діями, які виразилися у відкритому, повторному, з корисливою метою викраденні чужого майна, а саме двох золотих ланцюжків вартістю 31323,06 грн., що належать потерпілому ФОП ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - грабіж, кваліфікуючою ознакою якого є «грабіж, вчинений повторно».

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України не визнав і суду пояснив, що 02.03.2018 біля 19.30 год. зайшов в приміщення ломбарду «Комод», який розташований в центрі міста. Не перший раз звертався до цього ломбарду, у нього там перебував у закладі телефон Айфон 5S, який він заклав перед цим за два дні. Він хотів «перекинуть» інформацію з нього на інший телефон. Свідки його оговорюють, з якої причини не знає, попередньо ніяких конфліктів у нього з ними не було. У ломбарді камери відеоспостереження не працювали навмисно. Знає, що там були ювелірні вироби. Ланцюжки не брав і не бачив. Зазначив, що свідок казав, що він вибігав та побіг за ломбард, але собака пішла додому прямо. Двічі заходив у цей день до ломбарду. Перший раз у другій половині дня, другий раз о 19.30 год., щоб перекинути по «блютузу» фотографії з телефону Айфон 5S на свій другий телефон Айфон 5S. Надавав свій паспорт та код, перекидував близько 10 хвилин. Ломбард працював до 20.00 год. Біля ломбарду нікого не було, в тому числі свідка, який його впізнавав. Після того як він спокійно покинув приміщення ломбарду пішов в центр міста до будівлі «Укртелекому» та до своєї дівчини, адресу відмовився назвати. Був затриманий працівниками поліції, є молодий та недосвідчений. Вважає себе не винним у злочині. Позовні вимоги потерпілого не визнав.

Однак, незважаючи на такі показання обвинуваченого ОСОБА_1, факт вчинення ним кримінального правопорушення при зазначених у обвинувальному акті обставинах підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ФОП ОСОБА_5 в судовому засіданні надав наступні показання. Він працює керуючим ПТ «Ломбард «Комод» ОСОБА_8 і компанія» ломбардне відділення № 66 м. Суми та одночасно є фізичною особою підприємцем. Зазначив, що ОСОБА_1 вчинив грабіж та відкрито викрав 02.03.2018 належних йому 2 золотих ланцюжка: золотий ланцюжок 585 проби, вагою 28.57 гр. - 22550,00 гривень; золотий ланцюжок 585 проби, вагою 20.15 гр. - 19220,00 гривень. Сукупна вартість двох ланцюжків становить 41770,00 гривень. На продаж ланцюжок № 1 був виставлений за ціною 28500,00 гривень, а ланцюжок № 2 за ціною 24000,00 гривень. У зв'язку з цим загальна сума матеріальної шкоди 52590 гривень. Речі, які не викупили клієнти в ломбарді, він викупає як ФОП і продає. ОСОБА_1 раніше заклав Айфон 5S в ломбарді. 02.03.2018 зателефонував брат ОСОБА_7, який також працює оцінщиком в ПТ «Ломбард «Комод» відділення № 66 та повідомив, що був грабіж. Камери відеоспостереження в приміщенні є, вони працювали, але через технічні причини в жорсткому диску відео не зберігалося. Також він повідомив, що орендує як ФОП вітрину в приміщенні ломбарду, який розташований в приміщенні торгового центру «Міолан» по вул. Набережній річки Стрілки в м. Суми

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він є фізичною особою підприємцем та одночасно працює експертом-оцінщиком ПТ «Ломбард «Комод» ОСОБА_8 і компанія» ломбардне відділення № 66 м. Суми. ОСОБА_1 звертався в ломбард та закладав мобільний телефон Айфон 5S. Він візуально знайомий з обвинуваченим. 02.03.2018 ОСОБА_1 прийшов близько 18.30 год. Хотів подивитись золотий ланцюжок. Він йому повідомив вагу та ціну. Останній попросив подивитись поближче, він йому передав ланцюжок. Також ОСОБА_1 попрохав подивитись інший золотий ланцюжок, на прохання він показав і інший золотий ланцюжок. ОСОБА_1 попросив приміряти, він йому дозволив та запропонував дзеркало. Після цього обвинувачений сказав, що підійде пізніше. О 19.30 год. ОСОБА_1 знову з'явився у приміщенні ломбарду та попросив подивитись два золотих ланцюжки. Він надав йому ці два золотих ланцюжки, після цього ОСОБА_1 одів їх на шию, дивився на них в дзеркало на вікні, потім розвернувся та побіг. Він вибіг за ним, кричав: «Що ти робиш, в тебе телефон в закладі, є всі дані на тебе?». Але незважаючи на це ОСОБА_1 утік. Свідком того як ОСОБА_1 вибігав з будівлі був ОСОБА_9 Після цього він викликав поліцію, після приїзду поліції з його дозволу було оглянуто приміщення. За його участі відбувалось впізнання ОСОБА_1 Зазначив, що золоті ланцюжки належать ОСОБА_5, який є приватним підприємцем та його рідним братом. Брат придбав ці ланцюги у ПТ «Ломбард «Комод». Брат, як підприємець орендує вітрину в приміщенні ПТ «Ломбард «Комод». Відеонагляд працював того дня до 14 години, потім відео не зберігалося.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 02.03.2018 він знаходися біля торгового центру «Міолан», чекав на товариша ОСОБА_7 Він звернув увагу на грюкіт дверей, потім побачив хлопця, який біг по сходах та втік за угол будинку. Одразу за ним біг ОСОБА_7 та кричав щось на кшталт: «Стій, дурень!». Потім він сказав йому, що хлопець викрав золоті ланцюжки. На прохання він поїхав додому за флешкою, щоб скопіювати відео інциденту з камер відеоспостереження, але в зв'язку з технічними проблемами відео не зберіглось. Обличчя хлопця бачив, але що в нього було не бачив бо не встиг. Хлопець мав зовнішність трохи схожу на цигана та мав темне волосся. При проведенні впізнання слідчим впізнав ОСОБА_1, впізнання відбувалось десь в обідній час. В судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 є тим хлопцем, який вибігав 02.03.2018 з приміщення ломбарду та при впізнанні якого він приймав участь.

Показання потерпілого та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 щодо обставин вчинення злочину є послідовними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності з іншими доказами у справі, тому у суду відсутні підстави не довіряти їх показанням, наданим у судовому засіданні, вони є логічними та суд покладає їх в основу вироку.

З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 04.03.2018 вбачається, що ОСОБА_7 на запитання, чи впізнає він серед пред'явлених йому осіб, чоловіка, який відкрито викрав майно ОСОБА_5 заявив, що впізнає другого зліва особу під № 2 (тобто ОСОБА_1). Ознаки, за якими особа впізнав особу: по зовнішньому вигляду, очі, обличчя, зріст і та ж сама куртка. Раніше його неодноразово бачив у ломбарді (т.1 а.с. 91-93).

З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 04.03.2018 вбачається, що ОСОБА_9 на запитання, чи впізнає він серед пред'явлених йому осіб, хлопця, який вибіг з ломбарду «Комод», заявив, що впізнає четвертого зліва направо особу під № 4 (тобто ОСОБА_1). Ознаки, за якими особа впізнав особу: по обличчю і якщо не помиляється, була така ж сама куртка (т.1 а.с. 94-96).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що був присутнім на впізнанні в якості понятого. Працівник поліції запросив його бути понятим при проведенні впізнання. Все відбувалось біля години. Йому роз'яснювались права. Впізнавала одна людина, він одразу впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 При пред'явленні судом для огляду протоколів впізнання (т. 1 а.с. 91-93, 94-96) зазначив, що його підписи дійсно містяться на аркушах 91 (з обох боків) та 92, 94 (з обох боків) та 95. Зображення на фото (т. 1 а.с. 93) відповідає дійсній обстановці. Щодо зображення на а.с. 96 т. 1, зазначив, що впізнає себе на фото та обстановка в цілому відповідає дійсній, але людина, яка зображена на фото не впізнавала обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що його запросили працівники поліції для участі у впізнанні на «Першотравневій», вважає, що був «статистом», на уточнюючі запитання зазначив, що був присутнім в якості «понятого», вся процедура була приблизно годину. Обвинуваченого пам'ятає, осіб хто впізнавав не пам'ятає. Був разом з ОСОБА_10 Слідчий давав документи, він їх читав підписував. Було два впізнання, підписував два протоколи. При пред'явленні судом для огляду протоколів впізнання (т. 1 а.с. 91-93, 94-96) зазначив, що його підписи дійсно містяться на аркушах 91 (з обох боків) та 92, 94 (з обох боків) та 95. Зображення на фото ( т. 1 а.с. 93, 96) відповідає дійсній обстановці проведених впізнань.

Відповідно до ст. 5 ч. 2 КПК України допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У вирішенні питання про допустимість доказів важливе значення має саме істотність порушення прав і свобод.

Це означає, що не усі порушення закону, допущені під час збирання доказів сторонами, є підставою для визнання доказів недопустимими.

При цьому суд не може погодитись з доводами захисника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4, яка наголошувала на не допустимості вказаних протоколів пред'явлення особи для впізнання за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_9, як допустимого доказу, оскільки вони в тому числі проведені з порушенням вимог КПК України, зокрема, за відсутності захисника, виходячи з наступного.

Суд враховує правила ч.1 ст. 228 КПК України, відповідно до яких перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнавати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Вимога, передбачена ч. 1 ст. 228 КПК України була дотримана. Перед пред'явленням особи для впізнання у свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 попередньо з'ясовано, чи зможуть вони впізнати особу, вони були опитані про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вони бачили цю особу.

Відповідно до ч. 8 ст. 228 КПК України при пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти. При цьому, норма вказаної статті не містить жодної вказівки на обов'язкову участь захисника особи, яку пред'явлено для впізнання, при проведенні вказаної процесуальної дії, як на тому наполягає захисник, а тому суд не може погодитись з тим, що в даному випадку мало місце порушення права обвинуваченого на захист.

Крім цього, слід звернути увагу і на ту обставину, що обвинувачений в протоколах пред'явлення особи для впізнання від 04.03.2018 за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_9, будь-яких зауважень, заперечень чи доводів, які б вказували на його не згоду з результатами такої слідчої дії не зазначав. Натомість, вказаний процесуальний документ складений у відповідності з вимогами КПК України, містить підписи всіх учасників процесуальної дії, в тому числі і самого обвинуваченого ОСОБА_1, що підкреслює його згоду на момент завершення слідчих дій з викладеною в них інформацією та відсутністю будь-яких заперечень.

Також, не може жодним чином вплинути на законність та допустимість такого процесуального документу як доказу, надані в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_10, який зазначив про проведення тільки одного впізнання свідком ОСОБА_7, оскільки сам процес впізнання відбувався зовсім не понятими, а свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_9, у яких жодних зауважень щодо проведених слідчих дій не виникало, про що вони заявили суду в судовому засіданні. На уточнення таких пояснень понятого ОСОБА_10 інший понятий ОСОБА_11 в ході судового розгляду справи надав детальні пояснення про обставини проведення обох вказаних слідчих дій, ним фактично спростовано вказані доводи ОСОБА_10 та підтверджено як факт його участі так і факт підпису протоколів. Більше того сам ОСОБА_10 підтвердив суду справжність своїх підписів у протоколах пред'явлення особи для впізнання (т. 1 а.с. 91-93, 94-96) зазначив, що його підписи дійсно містяться на аркушах 91 (з обох боків) та 92, 94 (з обох боків) та 95.

Таким чином, суд вважає, що пред'явлення ОСОБА_1 для впізнання свідкам ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було здійснено без істотних порушень вимог процесуального закону, тобто у відповідності до ст.ст. 223, 228, 231 КПК України, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для визнання даних протоколів пред'явлення для впізнання від 04.03.2018 неналежними або недопустимими доказами.

Також вина ОСОБА_1, підтверджується іншими дослідженими доказами.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеного 02.03.2018 о 20.30 год., відповідно до якого ОСОБА_7, будучи попередженим про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив про те, що ОСОБА_1 відкрито заволодів ювелірними виробами - двома золотими ланцюжками, що мало місце у ломбарді «Комод» за адресою: м. Суми. вул. Набережна р. Стрілки, 22 в районі 19.40 год. 02.03.2018 (т. 1 а.с.78).

Відношенням від 02.03.2018 потерпілого ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого останній просить провести перевірку по факту вчинення пограбування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 майна, а саме виробів з металу жовтого кольору в кількості двох одиниць, належного ФОП ОСОБА_5, з приміщення ПТ ломбард «Комод» відділення № 66 вул. Набережна річки Стрілки 22 м. Суми, що мало місце близько 19.30 год. 02.03.2018 (т. 1 а.с. 82).

Списком № 00022364 від 28.02.2018 ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого, зокрема станом на 28.02.2018 у ФОП ОСОБА_5 на обліку перебувало: 1. товар «цепочка», матеріал «золото», артикул «33254», кількість «1», розмір «60», вага «28,57 г»; 2. товар «цепочка», матеріал «золото», артикул «33287», кількість «1», розмір «58», вага «20,15г» (т. 1 а.с. 83).

Анкетою ідентифікації фізичної особи-резидента від 31.01.2018 відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення № 66 ПТ «Ломбард «Комод» ОСОБА_8 і компанія з зазначенням реквізитів фізичної особи: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2 від 15.02.2016, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3. реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 84).

Квитанцією від 27.02.2018 відповідно до якого заставодавець ОСОБА_1, НОМЕР_2 від 15.02.2016, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3. реєстраційний номер НОМЕР_1 передав заставодержателю ПТ Ломбард «Комод» ОСОБА_8 і компанія (Код 36469834), від імені якого виступає ломбардне відділення № 66, розташоване: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, буд 22 в особі ОСОБА_5 предмет Iphone Apple a1533 16gb (т. 1. а.с. 85). Обставина передачі в заставу телефону підтверджена показаннями свідка ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, у тому числі, шляхом отримання документів від фізичних осіб. Як встановлено в судовому засіданні, Список № 00022364 від 28.02.2018, Анкета ідентифікації фізичної особи-резидента від 31.01.2018, Квитанція від 27.02.2018 надані потерпілим ФОП ОСОБА_5 під час допиту. Відсутність протоколу їх вилучення не є свідченням того, що вони отримані в позапроцесуальний спосіб та не можуть бути визнані недопустимими. Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо ненадання потерпілим оригіналів документів та посилання на ст. 99 КПК України, оскільки ці документи не були спеціально створені для встановлення обставин кримінального правопорушення, а є документами господарської діяльності фізичної особи підприємця.

Протоколом огляду місця події від 02.03.2018, проведеного з дозволу та за участі ОСОБА_7, яким було зафіксовано загальну обстановку у приміщенні ПТ ломбард «Комод» відділення № 66 вул. Набережна річки Стрілки 22 м. Суми безпосередньо після вчинення злочину тобто зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 79, 80).

Актом застосування службової собаки від 02.03.2018 ЄО № 13609 зі схемою роботи службової собаки, відповідно до яких службовий собака привів від приміщення ломбарду «Комод» в будинку за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, 22 до першого під'їзду будинку № 103 по вул. Петропавлівській в м. Суми, де мешкає ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 81).

Щодо доводів сторони захисту щодо визнання неналежним доказом: Акту застосування службової собаки від 02.03.2018 в зв'язку з тим, що свідок ОСОБА_7 зазначав суду, що 02.03.2018 ОСОБА_1 приходив до ломбарду для того, щоб викупити телефон зданий відповідно квитанції і саме тому собака взяв його слід, суд вважає їх непереконливими та необґрунтованими. Як вбачається з показань ОСОБА_1. наданих у судовому засіданні, 02.03.2018 близько 19.30 год. він приходив до приміщення ломбарду та перебував у ньому близько 10 хвилин, після того він спокійно покинув приміщення ломбарду та пішов в центр міста до будівлі «Укртелекому». Але як вбачається з Акту застосування службової собаки від 02.03.2018 та схеми роботи службової собаки, застосування собаки розпочато о 19.50 год. тобто фактично одразу після події «по свіжих слідах», собака вивела з приміщення ломбарду «Комод» де знаходився обвинувачений, повернула праворуч в сторону вулиці Першотравневої, що спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він пішов в іншу сторону. Дана обставина в цілому узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Щодо доводів сторони захисту щодо визнання неналежним доказом Протоколу огляду місця події від 02.03.2018, оскільки не має дозволу суду на такий огляд та будь-яких доказів щодо правопорушення не містить. Суд зазначає, що ОСОБА_7 є заявником у даному кримінальному провадженні, відповідальним працівником ПТ ломбард «Комод» відділення № 66 в приміщенні якого відбулась подія, з протоколу огляду місця події вбачається, що він був учасником цієї слідчої дії, підтвердженням цього є його підпис у протоколі та надані пояснення в судовому засіданні про проведення огляду приміщення з його дозволу, тому це свідчить про те, що огляд проводився виключно в передбачений процесуальний спосіб та є допустимим доказом. Щодо належності даного доказу, то в даному випадку протоколом огляду місця події було зафіксовано загальну обстановку у приміщенні ломбарду безпосередньо після вчинення злочину, підтверджено відсутність слідів боротьби, слідів біологічного походження. Суд визнає даний доказ належним.

В судовому засіданні досліджений висновок експерта ОСОБА_12 № 19/119/9-3/952е від 19.03.2018, відповідно до якого, вартість викраденого у ОСОБА_5 майна (ювелірні вироби, як брухт дорогоцінного металу), на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме станом на 02.03.2018, могла становити - 31323 грн. 06 коп. (т. 1 а.с. 88-90). Як пояснила допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 вартість викраденого майна експертом визначено, як брухт, а не як виробу через відсутність самого майна, оскільки в даному випадку відповідно до затверджених методик необхідно враховувати спосіб виробництва, ступінь зносу та інші обставини. У даному випадку визначення вартості брухту буде відповідати мінімальній вартості, що узгоджується з принципом презумпції невинуватості відповідно до якого всі сумніви, щодо вартості майна, тлумачяться на користь обвинуваченого.

Надаючи оцінку дослідженому в судовому засіданні висновку експерта, суд не вбачає наявність підстав для визнання зазначеного висновку експерта недопустимим або неналежним доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України (у відповідній редакції) експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Судово-товарознавча експертиза призначена у кримінальному провадженні для проведення якої залучено експерта ОСОБА_12, яку було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків. З вступної та дослідницької частини експертного висновку вбачається, що дослідження ненаданого майна проводилося за матеріалами провадження. Вартість ювелірних виробів проводилась у відповідності до розпорядження НБУ № 393-рф від 02.03.2018 (ціни на дорогоцінні метали в брухті, що закуповуються у населення через територіальні управління Національного банку України та у суб'єктів господарювання, які займаються ломбардною, торгівельною та виробничою діяльністю або скуповують брухт дорогоцінних металів у населення). Таким чином, суд не вбачає порушень вимог ст. 101 КПК України, оскілки, відповідно до ч. 3 ст. 101 КПК України висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення експертизи.

Щодо твердження захисника про неможливість вчинення ОСОБА_1 злочину за викладених обставин 02.03.2018 о 19.40 год., оскільки як зазначено в ухвалі слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2018, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в даному випадку повинен обчислюватись з моменту його фактичного затримання з 02 год. 47 хв. - 02.03.2018.

Суд зазначає наступне. Статтею 209 КПК України передбачено момент затримання, а саме, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатись поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Відповідно до Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.03.2018 ОСОБА_1 був затриманий о 14 год. 25 хв. (фактичний час затримання 02.47 год. 04.03.2018) у присутності захисника ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 97). Даний протокол підписаний ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_4 без зауважень.

Отже, судом, відповідно до ст. 209 КПК України встановлено, що ОСОБА_1 фактично був затриманий о 02.47 год. 04.03.2018.

Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Стороною захисту суду не надані докази, які б спростовували вказані докази, надані стороною обвинувачення, а відповідно до ст. 22 КПК України однією з основних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стороною захисту не доведено, що будь-який з вищезазначених доказів був отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого або інших осіб або здобутий завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення цих прав та свобод, а тому і відсутні передбачені ст. 87 КПК України підстави для визнання їх недопустимими.

Виходячи зі змісту ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 91 КПК Кодексу обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора, потерпілого, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Частина 5 ст. 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення Європейського Суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні майна, що належать потерпілому ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 31323 грн. 06 коп., вчинив кримінальне правопорушення - грабіж, кваліфікуючою ознакою якого є «вчинений повторно».

Мотиви призначення покарання.

Злочин, передбачений за ч. 2 ст. 186 КК України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1, згідно з ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 має молодий вік, діагностоване хронічне захворювання - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують його покарання.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочину.

Згідно досудової доповіді органу пробації від 10.04.2018 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_1 оцінюється, як високий; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. Виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (а.с. 139, 140).

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_1, на засадах законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно не працевлаштований, навчається, неодружений, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується негативно.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим, вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах встановлених санкцією статті обвинувачення у мінімальному розмірі, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів. Крім того, відповідно до вимог статті 71 КК України, з урахуванням ст. 72 КК України, суд вважає необхідним до покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12.02.2018, виходячи із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1, за правилами, встановленими ч. 5 ст. 72 КК України.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_1, відбуваючи покарання за злочин проти власності, маючи незняту та непогашену судимість, повторно вчинив умисний злочин, у зв'язку з чим, на думку суду, таке звільнення від покарання не буде сприяти виправленню обвинуваченого ОСОБА_1 Також суд не вбачає підстав для застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією статті обвинувачення.

Вирішення цивільного позову

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на положення ст.94 КПК України суд оцінює кожний доказ щодо цивільного позову з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

В кримінальному провадженні цивільним позивачем Потерпілим ФОП ОСОБА_5 заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на свою користь у рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти у розмірі 41770 грн. та 10820 грн. спричинених збитків, а всього 52590 грн. Також просить стягнути з обвинуваченого 8000 грн. витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Позов позивачем мотивовано тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення йому спричинено матеріальну шкоду. Вартість викрадених ланцюжків на дату скоєння злочину становить: золотий ланцюжок 585 проби, вагою 28.57 гр. - 22550,00 грн., що підтверджує видатковою накладною № 11 від 17.01.2018, фіскальним чеком № 000023133 00002 від 17.01.2018, списком № 00022364 від 28.02.2018, в якому вказаний виріб обліковується за № 1. Золотий ланцюжок 585 проби, вагою 20.15 гр. - 19220,00 грн.; що підтверджує видатковою накладною № 3 від 05.01.2018, фіскальним чеком № 000013620 00015 від 05.01.2018, видатковою накладною № 136 від 16.02.2018, фіскальним чеком № 000014765 00012 від 16.02.2018, списком № 00022364 від 28.02.2018 в якому вказаний виріб обліковується за № 2. Сукупна вартість двох ланцюжків становить 41770,00 грн. На продаж ланцюжок № 1 був виставлений за ціною 28500,00 грн., а ланцюжок № 2 за ціною 24000,00 грн. У зв'язку з цим ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати йому втрачену вигоду в розмірі 5950,00 грн. (28500.00 - 22550,00) за ланцюжок № 1 та 4870,00 грн. (24000,00 - 19220,00) за ланцюжок №2. Загальний розмір упущеної вигоди становить 10820,00 грн.

Також просить стягнути витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн., що підтверджує розрахунком витрат часу адвоката та сум сплачених коштів, витягом з реєстру платників єдиного податку, договором про надання правової допомоги від 16.02.2018, додатку до договору від 16.02.2018 від 27.03.2018, квитанцією від 27.03.2018, довідкою про взяття на облік платника податків, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У судовому засіданні судом досліджений висновок товарознавчої експертизи щодо вартості викраденого, які судом визнані допустимим та належним доказом.

Натомість, суд вважає недоведеним розмір заподіяної потерпілому ФОП ОСОБА_5 шкоди у сумі 52590 грн. Таким чином, цивільний позов потерпілого в частині завданої майнової шкоди підлягає частковому задоволенню, спричинена майнова шкода потерпілому ФОП ОСОБА_5 становить 31323 грн. 06 коп.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ФОП ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_1 в частині стягнення процесуальних витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн. суд виходить із наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

За умовами ч. 2 ст. 120 КПК України витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України.

Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частина 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Згідно ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження вимог цивільного позивача щодо стягнення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги представника, надані наступні докази: копія договору про надання правової допомоги від 16.02.2018, копія додатку № 3 до договору про надання правової допомоги б/н від 16.02.2018 від 27.03.2018, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 27.03.2018, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3432/10 від 20.09.2007, копія довідки про взяття на облік платника податків від 03.06.2016 № 1618150700057, розрахунок витрат часу адвоката та сум сплачених коштів від 11.06.2018.

Відповідно до п. 3 Договору про надання правової допомоги від 16.02.2018 встановлено, що розмір гонорару фізичної особи-підприємця, адвоката визначається додатковою угодою. Пунктом 2.2 Додатку № 3 до договору про надання правової допомоги б/н від 16.02.2018 від 27.03.2018 передбачено, що клієнт сплачує Адвокату попередню оплату послуг у розмірі 8000 грн.

Цивільним позивачем суду не наданий акт прийому-передачі виконаних робіт до Договору та Додаткової угоди, між адвокатом і потерпілим, яким відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановлюються перелік виконаних адвокатом робіт, час на їх виконання і розмір отримуваного адвокатом гонорару за надання правової допомоги клієнту, тому, виходячи з принципу належності, допустимості, достатності та достовірності доказів, суд не вбачає підстав до задоволення вимоги про стягнення судових витрат по оплаті правничої допомоги.

Представником потерпілого адвокатом ОСОБА_6 надано копію довідки форми № 4-ОПП від 03.06.2016, відповідно до якої ОСОБА_6 взятий на облік до органів ДФС як «фізична особа-підприємець, адвокат» 11.07.2006 за № 7488, але як вбачається з копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3432/10 від 20.09.2007. ОСОБА_6 набув статусу адвоката на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 20.09.2007.

Крім того, не є допустимими доказом надана цивільним позивачем квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 27.03.2018 на суму 8000 гривень без підтвердження оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги (наприклад, копією або випискою з книги обліку доходів і витрат адвоката тощо), як цього вимагає ст. 14.1.226, ст. 178 Податкового кодексу України, Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За таких умов, коли суду не надано належних, допустимих, достатніх доказів оплати наданих послуг на суму 8000 гривень, обвинувачений-цивільний відповідач не визнав цю суму в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд відмовляє в задоволенні цих вимог.

Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження.

Речові докази в кримінальному провадженні в обвинувальному акті не зазначені. Докази про визнання речовими доказами речей чи документів ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту суду не подані. Суд не вирішує питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України так як речові докази суду не надавались, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Згідно ст.ст. 122, 124 КПК України - з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 19/119/9-3/952е від 19.03.2018 у розмірі 429 грн. 00 коп. (а.с. 87).

Ухвалою суду від 15.06.2018 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 було змінено на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, по 13.08.2018 включно. Під час судового розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотання щодо зміни, продовження чи обрання іншого запобіжного заходу, строк дії попередньо обраного запобіжного заходу закінчив свою дію 13.08.2018, тому у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відповідно до вимог ст. 331 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12.02.2018 та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді чотирьох років 5 днів позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання на підставі ст. 72 КК України перебування під вартою з 04.03.2018 по 15.06.2018 включно.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3) 31323 (тридцять одну тисячу триста двадцять три) гривні 06 коп. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта для проведення експертизи в розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О.В. Литовченко