Постанова № 75994809, 21.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4601/18

Номер справи місцевого суду: 522/537/18

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Кравця Ю.І., Цюри Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Текс» про розірвання договору та повернення грошових коштів, стягнення моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Текс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року (суддя Бойчук А.Ю.),

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив: розірвати договір купівлі-продажу брюк СL1019140 навітрой вош (011) 32-30 від 26 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Дельта Текс»; cтягнути з ТОВ «Дельта Текс» сплачені грошові кошти за договором купівлі-продажу брюк СL1019140 навітрой вош (011) 32-30 від 26 листопада 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Дельта Текс», у сумі 999,00 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень на користь ОСОБА_2; cтягнути з ТОВ «Дельта Текс» суму моральної шкоди у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень на користь ОСОБА_2; винести окрему ухвалу щодо керівника ТОВ «Дельта Текс» - Васьківської О.М. з приводу порушення нею правил торговельного обслуговування населення; стягнути з ТОВ «Дельта Текс» судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 26 листопада 2017 року позивачем у магазині «Colin's», що знаходиться за адресою м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2 та належить ТОВ «Дельта Текс» (продавець), було придбано брюки CL1019140 навітрой вош (Q11) 32-30, вартість яких становить 999,00 грн., що підтверджується касовим чеком від 26.11.2017 року.

02 грудня 2017 року з огляду на те, що вказаний товар не підійшов позивачу за фасоном, товар ним не використовувався, збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, пред'явивши відповідний розрахунковий документ - касовий чек від 26.11.2017 року, позивач звернувся до продавця та просив замінити вказаний товар на аналогічний відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте в задоволенні його законної вимоги було відмовлено з посиланням на «політику компанії», відповідно до якої товари обміну не підлягають, що є прямим грубим порушенням його прав, гарантованих Законом України «Про захист прав споживачів», у зв'язку із чим був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Дельта Текс» про розірвання договору та повернення грошових коштів та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу брюк CL1019140 навітрой вош (Q11) 32-30 від 26 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Дельта Текс».

Стягнуто з ТОВ «Дельта Текс» сплачені грошові кошти за договором купівлі-продажу брюк CL1019140 навітрой вош (Q11) 32-30 від 26 листопада 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Дельта Текс», у сумі 999,00 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень на користь ОСОБА_2

Стягнуто з ТОВ «Дельта Текс» моральну шкоду в розмірі 1000,00 гривень на користь ОСОБА_2

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржують в апеляційному порядку позивач ОСОБА_2 та відповідачТОВ «Дельта Текс».

В скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового, про задоволення позову у повному обсязі.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивач не погоджується з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні його позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, позивачем були надані належні докази, якім судом першої інстанції не була надана належна оцінка.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Дельта Текс» надано відзив, яким заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_4 не є адвокатом, тому витрати на правничу допомогу, передбачені ч. 1 ст. 137 ЦПК України, не підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Позивачем надано відповідь на відзив, якою, з посиланням на пп.11 п.16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року.

ФОП ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», що включає в себе вчинення дій, спрямованих на надання юридичної (правничої) допомоги, тому вважає, що позовна вимога стосовно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу повинна бути задоволена.

В скарзі ТОВ «Дельта Текс» з посиланням на порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового, про відмову у задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідачем було запропоновано позивачу обмін товару на аналогічний, від якого позивач відмовився. Щодо несвоєчасного повернення грошових коштів посилаються на ту обставину, що ОСОБА_2 здійснював сплату за допомогою картки, тому повернення коштів повинно відбутись на картковий рахунок позивача, що магазин може здійснити лише протягом десяти днів. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів щодо спричиненої йому моральної шкоди, тому в цій частині позову судове рішення також повинно бути скасовано.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 подано відзив, яким заперечує проти задоволення скарги ТОВ «Дельта Текс», просить залишити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року без змін.

Оскільки ціна позову у справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 176 200 грн), дана цивільна справа відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, п. 1 ч. 3 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно ст. 4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого має відповідати умовам договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 26 листопада 2017 року позивачем, у магазині «Colin's», що знаходиться за адресою м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2 та належить ТОВ «Дельта Текс» (продавець), було придбано брюки CL1019140 навітрой вош (Q11) 32-30, вартість яких становить 999,00 грн., що підтверджується касовим чеком від 26.11.2017 року.

02 грудня 2017 року з огляду на те, що вказаний товар не підійшов позивачу за фасоном, товар ним не використовувався, збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, пред'явивши відповідний розрахунковий документ - касовий чек від 26.11.2017 року, він звернувся до продавця замінити вказаний товар на аналогічний відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте в задоволенні його вимоги було відмовлено з посиланням на «політику компанії», відповідно до якої товари обміну не підлягають.

Також позивач звернувся до продавця з вимогою розірвати договір купівлі-продажу та повернути йому грошові кошти в обмін на придбаний товар.

У відповідь на його вимогу було повідомлено, що вказані дії магазин може здійснити лише протягом 10 (десяти) днів, тому що оплата за придбаний товар була здійснена в безготівковому виді за допомогою платіжного засобу - банківської платіжної картки.

Відповідач у своєму письмову відзиві на позовну заяву зазначив, що на момент звернення позивача в розпорядженні відповідача були в наявності аналогічні джинси, які хотів повернути позивач, підтверджуючи дану обставину довідкою вих.№07/02-2018 від 07.02.2018 року, яка надана суду 08.02.2018 року.

Проте на вимогу позивача, обмін товару не був здійснений, що доведено суду позивачем та не спростовано відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача, про що зроблений відповідний запис до Книги відгуків та пропозицій за №9 від 02.12.2017 року, у якому викладені факти порушення прав позивача та суть його вимог до відповідача з цього приводу, що є підтвердженням звернення до відповідача в письмовій формі.

Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено, в якій саме формі споживач має звертатися до продавця щодо обміну непродовольчого товару належної якості на аналогічний.

Керівник підприємства роздрібної торгівлі (закладу ресторанного господарства) або його заступник зобов'язаний в тижневий термін розглянути запис, що внесений до Книги відгуків і пропозицій, розібратися по суті питання та вжити необхідних заходів до усунення недоліків і порушень в роботі підприємства або до реалізації висловлених пропозицій.

Керівник підприємства або його заступник за результатами розгляду заяви повинен подати в Книзі відгуків і пропозицій на зворотному боці заяви споживача інформацію про заходи, яких вжито, та у тижневий термін, в обов'язковому порядку, надіслати письмову відповідь заявнику за вказаною ним адресою (п.7 Інструкції про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та у закладах ресторанного господарства, затвердженої Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України №349 від 24.06.96 року.

Як встановлено судом, керівник продавця в тижневий строк не розглянув скаргу позивача по суті та в тижневий строк не надіслав письмову відповідь на вказану позивачем у Книзі відгуків і пропозицій адресу, тим самим порушив приписи Інструкції про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та у закладах ресторанного господарства, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України №349 від 24.06.96 року.

Про зазначене свідчить відсутність відмітки про надіслання відповіді позивачу на зворотному боці сторінки без нумерації, на якій викладена скарга ОСОБА_2 №9 від 02.12.2017 року.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів»:

а) споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

б) якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає в продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві в день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші в день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Факт підтвердження порушень законодавства про захист прав споживачів підтверджується також Актом Головного управління Держспоживслужби в Одеській області №124/05 від 16 березня 2018 року; постановою про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №39 від 27 березня 2018 року; постановою Печерського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року (а.с.206-211).

Оскільки матеріалами справи доведено та підтверджено факт того, що права ОСОБА_2, як споживача були порушені, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги, дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу брюк СL1019140 навітрой вош (011) 32-30 від 26 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Дельта Текс» та стягнення на користь позивача грошових кошти за вищевказаним договором у сумі 999,00 гривень. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги ТОВ «Дельта Текс» про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо її завищеного розміру, виходячи з наступного.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 2 ст. 22 «Про захист прав споживачів»).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема в порушенні прав, наданих споживачам.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд повинен виходити з умов розумності і справедливості, врахувати характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань та оскільки стягнення моральної шкоди не повинно призводити до збагачення, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вважає, що достатнім розміром для компенсації моральної шкоди є сума 1000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання щодо стягнення із відповідача на його користь витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що 02.12.2017 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги. У вказаному договорі міститься орієнтовний перелік послуг погоджений сторонами. Також, визначено вартість за надання погодинної оплати послуг у розмірі 1000,00 гривень.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та статтею 137 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №61-3416 св 18.

Позивачем надано пояснення, відповідно до яких, з посиланням на пп.11 п.16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року. ФОП ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», що включає в себе вчинення дій, спрямованих на надання юридичної (правничої) допомоги, тому вважає, що позовну вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд повинен задовольнити.

На підтвердження суми витрат позивачем надано договір про надання послуг в сфері права №1 від 02 грудня 2017 року, акти наданих послуг №1 від 31.12.2017 року, №2 від 31.01.2018 року (а.с.90-94).

З акту № 1 наданих послуг від 31.12.2017 року вбачається, що вартість наданих послуг становить 15 000,00 гривень, а саме: аналіз ситуації, викладеної замовником, аналіз законодавства, аналіз судової практики, вироблення правової позиції та підготовка роз'яснень і рекомендацій - 3000,00 гривень; усне консультування з питань захисту прав споживачів - 2000,00 гривень; час проїзду до замовника - 2000,00 гривень; підготовка тексту скарги до Головного управління Держспоживслужби в Одеській області - 1000,00 гривень; підготовка тексту запиту до ТОВ «Дельта Текс» - 1000,00 гривень; підготовка тексту запиту орендодавцю, що надає в оренду приміщення ТОВ «Дельта Текс» - 2000,00 гривень; підготовка тексту до позовної заяви до ТОВ «Дельта Текс» для подання до Приморського районного суду м. Одеси - 3000,00 гривень.

З акту наданих послуг № 2 від 31.01.2018 року, вбачається, що вартість наданих послуг становить 11 000,00 гривень, а саме: за підготовку текстів заяв до Головного управління Держпраці в Київській області та Одеській області - 2000,00 гривень; підготовка та участь у складанні протоколу огляду книги відгуків та пропозицій - 1000,00 гривень; час проїзду до замовника та за його дорученням - 2000,00 гривень; підготовка текстів скарг на дії ТОВ «Дельта Текс» щодо ненадання відповіді на запити, несвоєчасне надання відповіді на запити; надання неповної інформації на запити - 3000,00 гривень; підготовка тексту позовної заяви щодо припинення дій, що порушують права споживача - 3000,00 гривень.

З вказаних актів вбачається, що сторони погодили грошову суму, що підлягає сплаті за надання послуг, проте доказів саме сплати, приходного касового ордеру, чеку, розписки тощо, матеріали справи не містять.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, не надано доказів саме підтвердження факту оплати правової допомоги (платіжні доручення, квитанції тощо), суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, дійшов до правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні вимог у цій частині позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Текс» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21.08.2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Ю.І.Кравець

Т.В.Цюра