Рішення № 75994658, 20.08.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1200/18

Номер провадження 2/573/420/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

20 серпня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Кліщ О.В.

при секретарі: Сітало Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білопіллі заочно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи- Білопільської міської ради Сумської області,- про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С ТА Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1.

В обґрунтовування позову вказує на те, що вона є власником будинку № АДРЕСА_1. Разом із нею в зазначеному будинку зареєстровано троє осіб: позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач - її донька, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син відповідача, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач тривалий час не проживає у даному будинку, не оплачує комунальних послуг та не бере участі у його утриманні. Крім цього, відповідач близько десяти років тому виїхала за межі України до Норвегії, де працює і проживає по теперішній час. Відповідно до наведеного, відповідач є такою, що втратила право користування житловим приміщенням, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 позов підтримали та позивач пояснила, що відповідач є її рідною донькою, яка не проживає в будинку приблизно десять років, у 2008 році вона виїхала в Норвегію на роботу та там залишилася на постійне проживання, повертатися в Україну не збирається, будинок покинула добровільно, не претендує на будинок, проживає в Норвегії і не має змоги приїхати, щоб знятися з реєстраційного обліку.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що є сином позивачки, а відповідачка- його сестра, яка років десять вже не проживає у АДРЕСА_1, який на праві власності належить його матері, позивачці по справі. Відповідачка проживає та працює у Норвегії, не має наміру у найближчий час звідти повертатися. Виїхала вона за кордон добровільно, стосунки між сестрою та позивачкою по справі теплі родинні.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що підтримує дружні стосунки з позивачкою, чия донька- відповідач у справі не проживає у будинку більше 10 років. Їй відомо, що відповідач проживає у Норвегії, куди виїхала у зв'язку з особистими та сімейними обставинами добровільно, там працює і проживає. У будинку АДРЕСА_1 проживає лише позивач одна.

Свідок ОСОБА_7 судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивачки, донька якої -відповідач у справі не проживає у будинку більше 10 років, їй відомо, що відповідач проживає у Норвегії, а у будинку № АДРЕСА_1 проживає лише позивачка ОСОБА_1 одна.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з'ясувавши думку позивача та представника позивача, суд вважає, що існує достатньо підстав, визначених ст. 280 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України. Відповідач була викликана до суду відповідно до оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України 09 серпня 2018 року.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 2013 року, згідно якого до спадщини ОСОБА_9,(чоловіка позивача), який помер 21 квітня 2013 року, та яку він заповів згідно заповіту від 11 липня 2005 року своїй дружині, ОСОБА_1, входить житловий будинок з прибудовами та господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, Сумської області, який належить спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори 08.08.1984 року та земельна ділянка площею 0,0467 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 13.04.2013 року реєстраційною службою Білопільського районного управління юстиції за № 2389601 ( а.с. 7).

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч.1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння майном.

Як вбачається з довідки Білопільської міської ради Сумської області від 14.06.2018 року, виданої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: АДРЕСА_1, згідно даних будинкової книги у будинку зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом з ОСОБА_1 зареєстровано троє осіб ( а.с.18).

Згідно акту не проживання особи за місцем реєстрації від 29 червня 2018 року, завіреного депутатом Білопільської міської ради та посвідченого секретарем Білопільської міської ради, вбачається, що відповідач ОСОБА_2, у будинку АДРЕСА_1 фактично не проживає з грудня 2008 року, даний факт засвідчили: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ( а.с.16).

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку. З 2008 року відповідач вказаним житловим будинком не користується. Відповідач добровільно покинула будинок і не проживає у будинку з 2008 року, не здійснює оплату комунальних послуг, не несе обов'язку по утриманню житла в належному технічному стані.

Відповідно до ст. 405 ч.2 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

З'ясовуючи причини відсутності відповідача понад встановлені строки у спірному житловому будинку, суд не встановив, що такі є поважними.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами повністю доведено, що відповідач протягом тривалого часу не проживає у спірному житловому будинку, не є членом сім'ї власника, добровільно забрала особисті речі, не несе витрат, пов'язаних з утриманням житла, не встановлено прояву відповідачем інтересу до вказаного житла понад рік. А тому реєстрація відповідача порушує права позивача та створює останній певні незручності як власнику, остання змушена нести додаткові витрати на утримання житла та позбавлена можливості у повній мірі розпоряджатися своєю власністю. Отже, вимога позивача у частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщення підлягає задоволенню.

Порядок та умови зняття з реєстрації місця проживання визначені уст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою безпосередньо передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Отже, однією з підстав зняття особи з реєстрації є рішення суду про втрату права на користування житловим приміщенням, тобто, питання про зняття особи з реєстрації виникає в процесі виконання такого рішення суду, оскільки орган, який здійснює реєстрацію місця проживання та зняття з реєстрації при наявності такого рішення зобов'язаний зняти особу з реєстрації і лише у випадку відмови в цьому може виникнути спір.

Враховуючи те, що позивачем доведено, що її права порушено внаслідок реєстрації відповідача в будинку №24 по вул.І. ОСОБА_8 в м.Білопіллі, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258 , 259, 263, 264, 265, 272-273,280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 354, 355, п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

Справа № 573/1200/18

Номер провадження 2/573/420/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

20 серпня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Кліщ О.В.

при секретарі: Сітало Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білопіллі заочно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи- Білопільської міської ради Сумської області,- про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 354, 355, п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

Повний текст рішення буде виготовлений 21 серпня 2018 року.