Рішення № 75992501, 15.08.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/3153/17

Провадження № 2-а/463/29/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Винниківської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання до вчинення дій -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_7 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача ВМР про визнання протиправними та скасування рішень Винниківської міської ради:

№ 870 від 27.04.2017 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. І.Франка, 19 у м. Винники»;

№ 871 від 27.04.2017 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. І.Франка, 19 у м. Винники»;

№ 872 від 27.04.2017 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 у власність для ведення садівництва по вул. І.Франка, 19 у м. Винники».

Крім того, також просить зобов’язати Винниківську міську раду винести на розгляд наступної чергової сесії питання щодо заяви ОСОБА_7 від 15.03.2017р. та повторне звернення від 21.04.2017р. щодо замовлення детального плану території земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га в м. Львів-Винники, вул. І. Франка, 19.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.03.2017р. звернулась з заявою до міського голови м. Винники про розроблення детального плану території земельної ділянки по вул. І. Франка, 19 у м. Винники орієнтовною площею 0,40 га. У зв’язку з тим, що не володіла інформацією про результат розгляду цієї заяви, 26.04.2017р. подала міському голові м. Винники повторну заяву від 21.04.2017р. в якій просила розглянути її заяву від 15.03.2017р. щодо розроблення детального плану ділянки. Відповіді на такі заяви не отримала, тоді як 01.06.2017р. отримала листи-відповіді від ВК ВМР про те, що відносно земельної ділянки за адресою м. Львів-Винники,вул. І. Франка, 19 вже прийнято рішення дозволити розробку проекту землеустрою іншому заявнику. З Інтернет-сайту Винниківської міської ради довідалась про прийняття відповідачем трьох оскаржуваних рішень про надання третім особам дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки. Вважає такі рішення протиправними, оскільки відносно земельної ділянки за адресою м. Львів-Винники, вул. І. Франка, 19 не розроблявся і не затверджувався план зонування території міста Винники, а також відсутній детальний план території по вул. І. Франка, 19 у м. Львів-Винники, що згідно вимог чинного законодавства виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою Вказаними рішеннями порушуються її права оскільки їх винесення виключає можливість виготовлення детального плану території по вул. І. Франка, 19 у м. Львів-Винники. Крім того, не прийнявши жодного рішення з приводу її заяв відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки зобов’язаний був на пленарному засіданні розглянути подані нею заяви.

Письмового відзиву на позов відповідач не подав.

Представник позивача натомість надав додаткові письмові пояснення до позову, в яких крім вищенаведеного зазначає, що зміст оскаржуваних рішень свідчить про те, що такі винесено відповідачем відносно земельних ділянок, які не перебували у користуванні осіб на користь яких такі рішення винесено. Зокрема, оскаржувані рішення прийняті відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, тобто згідно порядку, що встановлений для приватизації земельної ділянки, яка не перебуває у користуванні громадян. Відсутність детального плану території виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання земельної ділянки у власність. Саме у зв’язку з цим позивач просила замовити виготовлення детального плану територій, однак виконання оскаржуваних рішень позбавить позивача права на розгляд питання про виготовлення детального плану території за вказаною адресою, оскільки виготовлення такого плану буде позбавлено сенсу.

Третя особа ОСОБА_5 надав суду письмові пояснення до позову, в яких зазначає, що заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ним подана раніше ніж позивачем, а саме 15.09.2016р. Крім того, позивач ніколи не проживала на спірній земельній ділянці та ніколи її не обробляла, тоді як він проживає за цією адресою з народження. Сама земельна ділянка належала його родині з 1850 років, і він має пріоритетне право на її приватизацію. Позивач такого права не має. Посилання останньої на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» вважає невірним, оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Інші треті особи письмових пояснень на позов не подали.

В процесі розгляду даної справи, за заявою позивача, яка подана до початку розгляду справи по суті, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.07.2017р. у порядку забезпечення позовних вимог, до набрання судовим рішенням законної сили, зупинено дію оскаржуваних рішень та заборонено відповідачу приймати рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки третім особам.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_1, повноваження якого підтверджуються договором про надання юридичної допомоги № 01/06/17 від 22.06.2017р. та нотаріально посвідченою довіреністю від 02.02.2018р. позовні вимоги підтримав. Крім вищенаведеного, додатково пояснив, що позивач первинно звернулась з заявою відносно земельної ділянки площею 7,5 сотих, та в подальшому подала другу заяву від 15.03.2015р., оскільки дізналась, що немає детального плану території . Позивач має намір отримати такі земельні ділянки у власність, однак оскаржувані рішення виключають таку можливість, у зв’язку з чим порушуються права позивача. Тому, просить позов задовольнити.

Повноважний представник відповідача ВМР – ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 02.01.2018р., в судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечив. За адресою м. Львів-Винники вул. І. Франка, 19 відсутня земельна ділянка площею 0,40 га. Крім того, вулиці історично сформовані і треті особи задовго до позивача звернулись з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Питання про надання останнім дозволу на розробку проекту землеустрою станом на квітень 2017р. було включено до порядку денного, тоді як позивач звернулась лише 15.03.2017р. Вважає, що позивачем не доведено порушення її прав у публічно-правових відносинах. Спірні земельні ділянки не межують з будь-яким майном позивача, крім того, вони не є вільними оскільки перебувають в користуванні третіх осіб, і тому в задоволенні позову просить відмовити.

Треті особи, а також представник – адвокат ОСОБА_6, повноваження якої підтверджуються договорами про надання адвокатських послуг від 26.10.2017р. в судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечили. Будинок, який розташований на спірній земельній ділянці належить третім особам. Саму земельну ділянку обробляють більше 20 років. Позивач натомість не має відношення до такої земельної ділянки. Права останньої не порушені і тому, в задоволенні позову просять відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 244 КАС України суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_3 10.10.2016р. звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою м. Львів-Винники, вул. І. Франка, 19 (а.с.75). Крім того, з аналогічними заявами від 15.09.2016р. (а.с.82) та від 10.10.2016р. (а.с.49) до відповідача звернулись треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно. До вказаних заяв треті особи долучили графічні матеріали попередніх років про користування земельною ділянкою. Крім того, заявою від 20.03.2017р. (а.с.51) третя особа ОСОБА_4 також долучив графічні матеріали земельної ділянки по вул. І. Франка, 19 як підтвердження того, що земельна ділянка була закріплена за будинком.

Оскаржуваними рішеннями від 27.04.2017р. № 870 (а.с.74), № 871 (а.с.48) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. І. Франка, 19 у м. Винники. Оскаржуваним рішенням від 27.04.2017 року № 872 (а.с.101) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 орієнтовною площею 0,0600 га у власність для ведення садівництва по вул. І. Франка, 19 у м. Винники.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб’єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України є вичерпний.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;

3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв’язку);

5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;

6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об’єктів.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину (а.с.78), ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 успадкували кожен по 1/3 частки від 5/12 частин житлового будинку № 19 на вул. І. Франка у м. Львів-Винники, що з огляду на п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключало необхідність для третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перед отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою розробляти детальний план території за цією адресою.

Більше того, виходячи зі змісту ст. 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

розробка суб’єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

На основі цього Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що положення частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури. (справа № 468/1263/17-а, постанова від 22.05.2018р).

В цій же постанові Верховний суд зазначив, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного ОСОБА_8 України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного ОСОБА_8 від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Вказане в сукупності свідчить про те, що відсутність на момент прийняття оскаржуваних рішень детального плану територій не давали відповідачу підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв’язку з чим такі рішення, які є лише початком процедури отримання земельної ділянки у власність, не можуть визнаватись незаконними та скасовуватись в судовому порядку.

З огляду на це, представник позивача невірно пов’язує можливість задоволення позову згідно правового висновку, наданого Верховним Судом в постанові від 21.06.2018р., яка прийнята у справі № 705/6077/15-а (а.с.162-163), оскільки правовідносини у цій справі та справі яка розглядається є різними.

Зокрема, за обставинами справи № 705/6077/15-а, позивач звернулася до суду з позовом до Уманської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради та рішення комісії у сфері регулювання земельних відносин виконавчого комітету Уманської міської ради від 23 червня 2015 року, що оформлене протоколом № 14, в якому комісією було зазначено про те, що виділити на цей час земельну ділянку позивачу неможливо на підставі статті 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв’язку з відсутністю детального планування та зонування міста Умані.

Як було встановлено судами в межах розгляду цієї справи, Уманською міською радою рішення щодо розгляду заяви позивача про надання земельної ділянки учаснику АТО від 05 червня 2015 року не приймалося, і саме з цих підстав суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції відмовили в задоволенні позову, тоді як у справі яка розглядається, не комісія, а відповідач як суб’єкт владних повноважень прийняв рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, які є предметом оскарження.

Тобто, на відміну від справи яка розглядається, предметом оскарження у справі № 705/6077/15-а було рішення комісії, а не суб’єкта владних повноважень.

Інших, а зокрема передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у наданні третім особам дозволу для розроблення проекту землеустрою судом не встановлено, і тому, в задоволенні вимог про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 27.04.2017р. № 870, № 871, № 872 суд відмовляє, а що стосується вимоги про зобов’язання Винниківську міську раду винести на розгляд наступної сесії питання щодо заяви ОСОБА_7 від 15.03.2017р. та повторне звернення від 21.04.2017р. щодо замовлення детального плану території земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га в м. Львів-Виннику, вул. І. Франка, 19, звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту заяви позивача від 15.03.2017р. (а.с.6), такою заявою остання просила замовити виготовити детальний план території земельної ділянки орієнтовною площею 40 сотих за адресою м. Львів-Винники, вул. І. Франка, 19 для визначення кількості земельних ділянок придатних для індивідуальної забудови та можливості забудови даної ділянки взагалі. Повторна заява аналогічного змісту подана відповідачу 26.04.2017р. (а.с.7).

Детальний план території, згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Як зазначено в ч. 1 ст. 16 цього Закону, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

За змістом ч. ч. 6, 8 цієї статті, склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території – відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до п. 4.1. Розділу IV Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011р. рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що підставою для розроблення детального плану території є виключно рішення органу місцевого самоврядування, прийняття якого пов’язується не з отриманням відповідної заяви від зацікавленої особи, а з процедурою передання земельної ділянки у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2017р., тобто ще до подання даного позову, треті особи звернулись до Винниківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку детального плану території за адресою м. Львів, вул. І. Франка, 19 у м. Львів-Винники (а.с.50).

Відповідно до цієї заяви рішенням Винниківської міської ради № 962 від 29.06.2017р. (а.с.46) доручено виконавчому комітету Винниківської міської ради розробити детальний план території по вул. І. Франка, 19у м. Винники.

Копія розробленого на підставі цього рішення, проте не затвердженого Винниківською міською радою детального плану території за адресою м. Львів-Винники, вул. І. Франка, 19 долучено до матеріалів справи (а.с.53-72).

Виходячи з мотивів позову, на думку позивача не розгляд таких заяв призвів до порушення її права на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що є першим етапом процедури отримання земельної ділянки у власність. Предметом оскарження вимоги про зобов’язання до вчинення дій є бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про замовлення детального плану територій. Бездіяльність, яка пов’язана з не розглядом заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, за мотивами позову не є предметом оскарження. Сама заява від 15.03.2017р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою (а.с.158) долучена представником позивача лише в останньому судовому засіданні.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За змістом цієї норми, порушення права завжди пов’язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Суд уже звертав увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. На даний час рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність третім особам відповідачем не приймалось.

Відтак, з одного боку, бездіяльність відповідача жодним чином не призвела до порушень прав позивача, оскільки як зазначалось вище, відсутність детального плану території не є перешкодою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а з іншого, такий детальний план вже існує, що знову свідчить про відсутність будь-яких порушень прав позивача, оскільки підставою для розроблення детального плану території, як документу, необхідного у процедурі передачі земельної ділянки у власність, є лише відповідне рішення органу місцевого самоврядування, яке на даний час вже прийняте, а не заява зацікавленої особи.

Тому, вимогу про зобов’язання до вчинення дій суд також залишає без задоволення, оскільки бездіяльність відповідача жодним чином не призвела до порушень прав позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 77, 241, 244, 246, КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_7 до Винниківської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень Винниківської міської ради: № 870 від 27.04.2017 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. І.Франка, 19 у м. Винники»; № 871 від 27.04.2017 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. І.Франка, 19 у м. Винники»; № 872 від 27.04.2017 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 у власність для ведення садівництва по вул. І.Франка, 19 у м. Винники», зобов’язання до вчинення дій – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 295, 297, пп.15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20.08.2018 року.

Суддя: Леньо С. І.