Вирок № 75992265, 21.08.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/384/18

Номер провадження 1-кп/438/82/2018

В И Р О К

Іменем України

21 серпня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Слиша А.Т.,

за участю секретаря Наминанік О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі кримінальні провадження, внесені в єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140100000203 від 14 квітня 2018 року та №12018140100000207 від 15 квітня 2018 року,

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Борислава Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніш неодноразово судимого, в останнє: вироком Бориславського міського суду Львівської області від 27 квітня 2015 року за ч.2 ст.185,ч.1 ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці та вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2018 року за ч.3 ст.15- ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України,

за участі сторін судового провадження прокурора Кушніра Н.Р. та обвинуваченого ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи засудженим відповідно до вироку Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 13 лютого 2018 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць, на шлях виправлення не став, а знову скоїв умисні злочини проти власності при таких обставинах.

Так, ОСОБА_1, 13 квітня 2018 року близько 13 год. 00 хв., маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, проник через незачинені на замок вхідні двері у квартиру АДРЕСА_2, яка перебуває у власності ОСОБА_2, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілої, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Duos» моделі «GT-E1202I» вартістю 480 гривень та сім-карту мобільного оператора «Лайфселл» вартістю 15 гривень, яка була встановлена в мобільний телефон, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 495 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1 14 квітня 2018 року близько 18 год. 00 хв. маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, через незачинені на замок вхідні двері, проник у будинок АДРЕСА_3, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 4 X» вартістю 2700 гривень, сім-карту мобільного оператора «Київстар» вартістю 10 гривень та сім-карту мобільного оператора «МТС» вартістю 10 гривень, які були встановлені в мобільний телефон та силіконовий чохол в якому знаходився мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 4 X» вартістю 40 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 2760 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показав, що не маючи постійної роботи, заробляв на життя тимчасовими заробітками. З цією метою, зайшов через незачинені на замок вхідні двері до квартири АДРЕСА_2. У квартирі, в іншій кімнаті, була присутня господиня. На столі у вітальній кімнаті обвинувачений побачив мобільний телефон марки «Samsung Duos», який незамітно для господині, поклав собі у кишеню та викрав. Зазначений телефон продав невідомій особі за 50 гривень.

Наступного дня близько 18 год. 00 хв., через незачинені на замок вхідні двері, зайшов у будинок АДРЕСА_3, звідки зі столу викрав мобільний телефон марки «Xiaomi» у силіконовому чохлі в якому знаходився мобільний телефон марки «Xiaomi». Зазначений телефон продав невідомій особі за 200 гривень. Просить суд суворо не карати.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_1, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.

Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.

Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, законодавцем віднесено до тяжких злочинів.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує особу винного, який має постійне місце проживання, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, майнова шкода кримінальним правопорушенням не відшкодована, на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, не працює, є особою яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, є високу ймовірність вчинення обвинуваченим повторних правопорушень, спосіб життя обвинуваченого, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення.

Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд погоджується із доводами сторони обвинувачення, про відсутність підстав для застосування ст.69, ст.75 КК України до обвинуваченого, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також те, що обвинувачений вчинив злочин, маючи непогашену і не зняту судимість за вчинення умисного злочину проти власності, але належних висновків для себе не зробив та, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. При цьому, відсутність претензій зі сторони потерпілих не може бути визначальною при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого від відбування у кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення.

Крім цього, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений вироками Бориславського міського суду Львівської області від 27 квітня 2015 року за ч.2 ст.185,ч.1 ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці та Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2018 року за ч.3 ст.15- ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства та виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та відбування призначеного покарання, відповідно обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, із застосуванням правил, визначених ч.4 ст.70 КК України, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не застосовувалися.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Борислава Львівської області, винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань із врахуванням покарань, призначених вироками Бориславського міського суду Львівської області від 27 квітня 2015 року за ч.2 ст.185,ч.1 ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці та Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2018 року за ч.3 ст.15- ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Речові докази у справі: мобільний телефон марки «Samsung Duos» моделі «GT-E1202I» та сім-карту мобільного оператора «Лайфселл», визнані відповідно постанови слідчого Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області від 14 квітня 2018 року речовими доказами, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2, повернути володільцю.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя А.Т. Слиш