Постанова № 75992229, 21.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 335/9487/17

Провадження №22ц/778/2698/18

Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, ухвалене в м. Запоріжжі 03 травня 2018 року (повний текст рішення складено 8 травня 2018 року) у справі за позовомОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача фінансових послуг,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача фінансових послуг, мотивуючи свої вимоги тим, що він є користувачем банківської картки «Універсальна» за № 5168 7423 0180 2744.

06.05.2016 о 17:16 год. на його мобільний телефон надійшов дзвінок з питання продажу сигналізації для офісу. Після пояснень позивача, особа, яка йому телефонувала, запропонувала перерахувати кошти на картку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», на що він погодився і повідомив номер картки.

Через 1 годину позивачеві зателефонувала особа з іншого номеру телефону, яка представилася працівником вказаного банку та поцікавилася, чи не очікує позивач надходжень грошових коштів від юридичної особи, на що позивач відповів, що не очікує і поклав слухавку.

О 18:19 год. позивачеві зателефонувала особа з іншого номеру телефону, яка повідомила, що здійснена заборонена операція, а саме перерахування грошових коштів з рахунку юридичної особи на картку фізичної особи, тому банк заблокував всі картки. Вказана особа після цього назвала прізвище, ім'я та по батькові позивача, та повідомила про необхідність здійснити термінові операції по картці, на що позивач вимушено погодився. На телефон почали приходити СМС-повідомлення, в яких відправником значився «ПРИВАТБАНК». Позивач продиктував особі, яка йому телефонувала, цифри, які були в СМС-повідомленнях. Після цього позивач уважно прочитав СМС-повідомлення і зрозумів, що йдеться про переказ коштів, після чого припинив спілкування та зателефонував за номером 3700 до служби підтримки відповідача та дізнався про вчинення переказу грошових коштів 7 999,00 грн. з його картки за послугою поповнення рахунку, на мобільний телефон.

З метою скасування операції позивач склав разом з оператором служби підтримки «ПРИВАТБАНКУ» службову заяву про вчинення шахрайства та скасування даної операції № 7258712 від 06.05.2016, яку було передано до Служби безпеки банку.

В період з 06.05.2016 по 13.05.2016 позивач неодноразово звертався до служби підтримки за номером 3700, та йому повідомляли, що грошові кошти знаходяться в «резерві» та будуть повернуті. Однак, кошти на його картку відповідач не повернув, а операцію з ознаками шахрайства не скасував. 16.05.2016 позивач дізнався, що грошові кошти були списані з «резерву» та відправлені контрагенту всупереч заявці позивача.

Таким чином, служба безпеки банку не вжила заходів щодо перешкоджання вчиненню шахрайства, не скасувала операції. Позивач за даним фактом звернувся до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 367 КК України.

Протягом 2016-2017 р.р. представники відповідача неодноразово зверталися до позивача з вимогою повернути кредитні кошти. Станом на 22.03.2017 по картковому рахунку позивача наявна заборгованість 16 149,72 грн.

Позивач вважає неправомірними дії відповідача, оскільки відповідач безпідставно не призупинив завершення грошового переказу, чим порушив положення Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою Правління НБУ № 705 від 05.12.2014, Правила користування платіжними картками, Умови та правила надання банківських послуг. Несанкціоновані позивачем транзакції щодо переказу коштів з його кредитної карти у сумі 7 999,000 грн. не відповідають загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Просив визнати неправомірними дії відповідача в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою «Універсальна», виданої на ім'я позивача, визнати нечинними транзакції щодо переказів 06.05.2016 коштів у сумі 950,00 грн., 5 000,00 грн., 2 049,00 грн., а разом 7 999,00 грн. з кредитної картки позивача, скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), страхові платежі, нараховані позивачем за вказаними транзакціями (а.с. 1-3).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2018 року позов задоволено частково.Скасовано відсотки та пеню (штрафні санкції), нараховані ОСОБА_4 публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК» за кредитом (картковим рахунком) № 5168 7423 0180 2744 на суму заборгованості, що виникла внаслідок переказів грошових коштів 6 травня 2016 р. на суми 950,00 грн., 5 000 грн., 2 049,00 грн., а всього на загальну суму 7 999 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок за весь період заборгованості. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та відмовити в позові в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_4, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові та задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга банку підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача - залишенню без задоволення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.10.2012 між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір б/н шляхом заповнення відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» № 5168 7423 0180 2744 зі встановленим розміром кредитного ліміту 8 000,00 грн. (а.с. 32-34).

Зазначений договір відповідає вимогам частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

06.05.2016 за вищезазначеною кредитною карткою позивача були проведені 3 транзакції на загальну суму 7 999,00 грн., а саме: 950,00 грн. о 18:44:55 год., 5 000,00 грн. о 18:46:52 год., 2 049,00 грн. о 18:53:01 з призначенням - сплата послуг Київстар, що підтверджується наданою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» довідкою від 23.10.2017 № 20170823РВ0000000771/1 (а.с. 148).

Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30.10.2017 № 20170823РВ0000000771/2 банком 06.05.2016 були направлені позивачеві ОТП-паролі в СМС-повідомленнях на телефон позивача з метою підтвердження оплати на вказані вище суми. Після чого, о 19:16 та о 19:21 позивачеві були направлені СМС-повідомлення про заблокування його картки (а.с. 171).

Суд при цьому зазначив, що позивач вказує, що вищевказані грошові перекази (оплата послуг) були здійснені ним через шахрайські дії сторонніх осіб, які шляхом введення його в оману змусили передати ОТП-паролі, що надходили позивачеві в СМС-повідомленнях. Проте, одразу після здійснення транзакцій позивач звернувся до служби підтримки банку за телефоном 3700 та повідомив про шахрайські дії, внаслідок чого картку було заблоковано, однак спірні транзакції не були скасовані.

Відповідно до виписки по картковому рахунку позивача станом на 22.03.2017 йому було нараховано заборгованість за кредитом за період з 06.05.2016 по 07.03.2017 на загальну суму 16 723,30 грн., до якої увійшла пеня за прострочення кредиту, страхові платежі за договором «Страхування кредитного ліміту», відсотки за користування кредитними коштами (а.с. 4-6).

Позивач визначив способи захисту порушеного права як визнання неправомірними дій відповідача в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою «Універсальна», виданої на ім'я позивача, визнання нечинними транзакцій щодо переказів 06.05.2016 коштів у сумі 950,00 грн., 5 000,00 грн., 2 049,00 грн., а разом 7 999,00 грн. з кредитної картки позивача, скасування відсотків, пені (штрафних санкцій), страхових платежів, нарахованих позивачем за вказаними транзакціями.

Разом із тим, суд попередньої інстанції встановив, що відповідачем не було допущено неправомірних дій в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою, з огляду на що відсутні підстави для визнання нечинними транзакцій щодо переказів 06.05.2016 коштів на загальну суму 7 999,00 грн., з таких підстав.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

На підставі пп. 2.1.1.5.1 п. 2.1.1.5 «Обов'язки клієнта» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Клієнт зобов'язаний не передавати Піни третім особам.

Відповідно до пп. 1.1.5.5 п. 1.1.5 «Відповідальність сторін» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів (а.с. 73).

Згідно з пп. 1.1.5.14, 1.1.5.28, 1.1.5.29 п. 1.1.5 «Відповідальність сторін» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації. У разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за всі операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою (а.с. 73).

Аналогічні умови визначені і Умовами та Правилами використання платіжних карток Банку, зокрема, п. 2.1.1.7.1 (а.с. 95).

Суд в оскаржуваному рішенні далі встановив, що в даному випадку ОСОБА_4 повідомив ОТП-паролі на переказ коштів третім особам, внаслідок чого з його картки були здійснені спірні транзакції. Таким чином, з урахуванням приведених умов договору, в даному випадку саме позивач несе відповідальність за вчинення цих транзакцій. Крім того, Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не передбачено можливості скасування транзакцій у даному випадку.

Позивач посилався на вимоги пп. 1.1.3.1.7, 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг, ст.ст. 37-1, 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що регламентують підстави та порядок призупинення платіжних операцій, а не їх скасування. Однак суд попередньої інстанції зазначив, що дані положення не розповсюджуються на випадки проведення грошових переказів з картки з метою оплати телекомунікаційних послуг, що мало місце в даному випадку, хоча і внаслідок шахрайських дій, а стосуються операцій, що підлягають фінансовому моніторингу. Поряд із цим, позивач не заявляв вимог про визнання недійсними правочинів, а вказував саме про нечинність транзакцій.

З урахуванням викладеного суд попередньої інстанції встановив, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання дій відповідача неправомірними та визнання нечинними транзакцій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про скасування страхових платежів суд також відмовляє, оскільки позивач цю вимогу в своєму позові взагалі не обґрунтував, не навів підстав, на яких ґрунтується ця позовна вимога. У судовому засіданні представник позивача вказав, що страховий договір укладався між сторонами автоматично при укладанні кредитного договору. Разом із тим, відповідних доказів позивач суду не надав.

Суд зауважив, що відносини страхування, у т.ч. й кредиту, врегульовані спеціальним Законом - Законом України «Про страхування», а також окремим договором. При цьому, здійснення страхових платежів за договором страхування кредиту, жодним чином не пов'язане із наявністю заборгованості за кредитним договором. Страховий платіж також не є мірою відповідальності за порушення умов кредитного договору. Тому, на підставах, викладених у позовній заяві, судом не можуть бути скасовані страхові платежі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про скасування відсотків, пені (штрафних санкцій), страхових платежів, нарахованих за опротестованими транзакціями, суд попередньої інстанції зазначив, що у даному випадку ОСОБА_4 повідомив ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про неправомірне використання електронного платіжного засобу майже одразу після проведення переказів 06.05.2016, що підтверджено наданою відповідачем довідкою від 30.10.2017 № 20170823РВ0000000771/2, внаслідок чого відбулось блокування кредитної картки (а.с. 171). Таким чином, на думку суду попередньої інстанції, з цього моменту саме банк відповідно до наведеного положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» несе ризик збитків від здійснення вказаних операцій, що включає й не отримання відповідачем відсотків за кредитним договором. Таким чином, суд вважав, що порушене право ОСОБА_4 підлягає захисту шляхом скасування відсотків та пені (штрафних санкцій), нарахованих за кредитом на суму заборгованості, що виникла внаслідок переказів грошових коштів 06.05.2016 на суми 950,00 грн., 5 000 грн., 2 049,00 грн., а всього на суму 7 999,00 грн. за весь період заборгованості.

З висновками в зазначеній частині апеляційний суд не погоджується.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Блокування банківської карти за заявою клієнта після здійснених трансакцій в даному випадку жодним чином не впливають на правовідносини між сторонами. Клієнт банку як сам так і за його ж заявою банк може розблокувати в любий момент банківську карту і користуватись коштами на умовах кредитного договору.

Докази, звернення позивача до банку після проведених декількох банківських переказів та до поліції не є тією достатньою обставиною вважати, що вказані операції були проведені шахрайським шляхом. Враховуючи також неоспорений факт використання при банківських грошових переказах інформації яка була наявна лише у позивача. І головне, в справі відсутні будь-які докази наявності вини банку у зазначених позивачем перерахунках коштів.

Позивач звернувся до банку з повідомленням про заблокування картки вже після здійснення всіх зазначених банківських операцій, які були здійснені в електронному вигляді шляхом використання інформація яка була у наявності позивача, тому саме на ньому лежать всі ризики здійснення вказаних банківських операцій.

Окрім цього, за матеріалами справи (а.с. 29) всі вказані кошти в загальній сумі 7999 грн. були перераховані як сплата послуг оператора мобільного зв'язку Київстар. Однак, позивач, вимагаючи скасувати перевід коштів, не заявив клопотання про залучення особи, яка їх отримала до участі в справі. Позивач не надав доказів, які саме були послуги оплачені і чи не користувався саме він чи знайомі йому особи оплаченими за вказаними переводами послугами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, у справі доведено, що позивач, а він на це сам посилався, своїми діями сприяв використанню персональної інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 - це виклад обставин справи та доводів зазначених в позовній заяві вони не знайшли своє підтвердження, та зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків в частині відмови в позові не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2018 рокуу цій справі скасувати в частині задоволення позову та прийняти постанову про відмову в позові в повному обсязі.

Решту рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 серпня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: