Ухвала суду № 75991947, 07.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 313/919/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 313/919/18 Слідчий суддя Кравцов С.О.

Провадж. №11-сс/778/789/18 Доповідач 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Фоміна В.А., Гончара О.С.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участю прокурора Нестерук О.Г.,

розглянула 07 серпня 2018року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Веселівського районного суду Запорізької області від 27 червня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Веселівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2 про арешт майна по кримінальному провадженню №42018081280000078.

Як вбачається з матеріалів провадження, 23 червня 2018 року до Веселівського районного суду Запорізької області надійшло клопотання прокурора Веселівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 по кримінальному провадженню №42018081280000078, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2018 року за ч.1ст.197-1 КК України про арешт врожаю зернових сільськогосподарський культур, що засіяні на самовільно зайнятою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 2321255100:02:0013:0015, загальною площею 10 га розташованою на території Веселівської селищної ради Веселівського району, шляхом встановлення заборони будь-якій фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також здійснювати збір врожаю із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, що знаходиться на самовільно зайнятої земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності розташованою на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області.

В клопотанні зазначено, що 21.06.2018 прокурором Веселівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 (за відсутності понятих) за участю спеціалістів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено огляд земельної ділянки в ході якого встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321255100:02:0013:0015, загальною площею 10 га розташованою на території Веселівської селищної ради Веселівського району засіяна сільськогосподарською культурою – озима пшениця.

З інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим, перебуває у державній власності і в оренді не перебуває.

Також відсутня інформація про користувача вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, з метою встановлення користувачів спірних земельних ділянок, наявності правовстановлюючих документів на них, наявності дозволу на виготовлення землевпорядної документації, її затвердження, передачу у користування, інформації щодо погодження землевпорядної документації процесуальним прокурором до відділу у Веселівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надіслано відповідний запит.

Враховуючи те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, не надані у встановленому законом порядку у користування жодній фізичній або юридичній особі по всій площі засіяні посівом озимої пшениці, у діях невстановлених осіб вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки.

Прокурор вважала, що з урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження доказів вчинення кримінального правопорушення, встановлення особи правопорушника, повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлення завданих збитків, зібранню доказів злочинної діяльності правопорушників та подальшого доказування вищевикладених фактів виникла необхідність в арешті врожаю зернових сільськогосподарських культур, що засіяні невстановленими слідством особами,

Ухвалою слідчого судді Веселівського районного суду Запорізької області від 27 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42018081280000078. Приймаючи таке рішення слідчий суддя послався на відсутність правових підстав для задоволення клопотання.

В апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, просить її скасувати, та постановити нову ухвалу. З доводів апеляційної скарги випливає, що висновки слідчого судді, які покладені в основу прийнятого рішення є помилковими, оскільки метою накладення арешту є збереження речових доказів, а не відшкодування шкоди завданої злочином. Прокурор також звертає увагу на порушення строків розгляду клопотання.

Окрім вимог апеляційної скарги по суті, прокурор також прохає поновити строк на апеляційне оскарження ухвали. В обґрунтування вказаних вимог зазначала, що в судовому засіданні прокурор участі не брала, а копію ухвали слідчого судді вона отримала лише 02.07.2018.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п’яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 27 червня 2018 року пропущено з поважних причин, оскільки розгляд клопотання проводився без участі прокурора.

Отже, строк на апеляційне оскарження відповідної ухвали пропущений апелянтом з поважної причини, що вимагає згідно ч.1 ст. 117 КПК України, його поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Слідчим у клопотанні підставою для арешту певного майна зазначено збереження речового доказу у вигляді земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером2321255100:02:0013:0015 та сільськогосподарської культури – озимої пшениці (врожай 2018 року)задля попередження його можливого знищення чи заволодіння.

При вирішенні питання про арешт майна суд, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з’ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Разом з цим, з’ясування цих питань пов’язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з’ясуванню визначених ст. 170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Так, згідно відомостей ЄРДР органом досудового розслідування проводиться перевірка за фактом самовільного зайняття невстановленими особами земельної ділянки державної форми власності.

При цьому, відомості щодо розташування даної земельної ділянки і її кадастровий номер не зазначені.

Судова колегія звертає увагу і на кваліфікуючи ознаки, визначені ч.1 ст. 197-1 КК України, за якою передбачена кримінальна відповідальність і за фактом якої проводиться досудове розслідування.

Так, за диспозицією ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Між тим, ні відомості ЄРДР, ні інші додані до клопотання матеріали не містять даних щодо завданої шкоди та її розміру.

Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді щодо відсутності підстав задля застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у зв’язку із здійсненням посівів сільськогосподарської культури на земельній ділянці, що належить до державної форми власності, яка підпорядкована Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, що не заявляла про використання земельної ділянки сторонніми особами чи відсутність договірних відносин, а отже і про самовільне зайняття будь-якої земельної ділянки.

Матеріали провадження взагалі не містять даних стосовно допиту представника селищної ради з питань користування земельною ділянкою, приналежності посівів, тощо, що має значення до предмету розгляду у рамках даного кримінального провадження.

Відомості, викладені у не зареєстрованому рапорті прокурора, будь-якого об’єктивного підтвердження, з огляду на надані матеріали, не знайшли.

Отже, документальне обґрунтування необхідності накладення арешту на земельну ділянку і посіви відсутнє.

Таким чином, сукупність зазначених обставин засвідчує відсутність доцільності накладення арешту на майно у рамках даного кримінального провадження за ч.1 ст. 197-1 КК України.

За п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачений арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, для чого суд, виключно на підставі наданих ініціатором відповідного клопотання матеріалів, має з’ясувати питання відповідності заявленого для арешту майна критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Відповідно до змісту положень ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно, зокрема є доказом злочину.

Однак, відповідність вказаної земельної ділянки та озимої пшениці, якою засіяна та вирощується на цій земельній ділянці критеріям ст. 98 КПК України, у контексті злочину за ч. 1 ст. 197-1 КК України, є сумнівним та непереконливим, а запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження є неадекватним предмету злочину, що розглядається у рамках даного кримінального провадження

За наведеною нормою завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Натомість, орган досудового розслідування, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували заявлені ризики стосовно земельної ділянки та сільськогосподарської культури (озима пшениця), яка засіяна та вирощується на земельній ділянці.

Відповідно ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Слідчий суддя, з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, зобов’язаний розглянути заявлене клопотання лише у межах його доводів, якими у даному випадку є арешт земельної ділянки та сільськогосподарської культури.

Враховуючи зміст клопотання про арешт земельної ділянки та сільськогосподарської культури (озима пшениця) та заявлену підставу і мету для його арешту, судова колегія приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту.

Фіксування факту зайняття земельної ділянки, про що зазначено у відповідному клопотанні, може мати місце шляхом проведення слідчих, процесуальних дій.

Вимоги ч.1 ст.173 КПК України зобов'язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

З урахуванням обставин кримінального провадження, викладених слідчим у клопотанні, судова колегія погоджується із висновком слідчого судді про відсутність правової підстави для задоволення відповідного клопотання слідчого.

Доводи апеляції про наявність ризиків знищення речових доказів, за відсутності їх об’єктивної обгрунтованості, судова колегія розцінює як припущення, що не можуть бути взяті до уваги.

Колегія суддів, з урахуванням обставин провадження, вважає не розумним накладення арешту завданням данного кримінального провадження.

Отже, при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею дотримані вимоги ст.173 КПК України.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи прокурора щодо порушення строку розгляду клопотання слідчим суддею, однак колегія суддів вважає, що ці порушення не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги прокурора, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

поновити прокурору строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Веселівського районного суду Запорізької області від 27 червня 2018 року.

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Веселівського районного суду Запорізької області від 27 червня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Веселівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2 про арешт майна по кримінальному провадженню №42018081280000078 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

М.С. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Гончар