Постанова № 75991841, 14.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/2982/17 Головуючий у 1-й інстанції Нещеретна Л.М.

Номер провадження 22-ц/778/911/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Тізенберг Дар'я Дмитрівна, ОСОБА_6, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Тізенберг Дар'я Дмитрівна, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Тізенберг Д.Д., ОСОБА_6, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Спадкодавцем - ОСОБА_8 за життя було складено заповіт на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Позивач в установлений законодавством строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_6 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4

У зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності померлої ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_4 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.07.2017 року. Враховуючи, що для видачі свідоцтва про права на спадщину, яке підлягає реєстрації, необхідно надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, які у позивача відсутні, то позивач за первісним позовом просив суд, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Тізенберг Д.Д., ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що вона - ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_8, оскільки з 2008 року вона мешкала з ОСОБА_8 однією сім'єю, вела з нею спільне господарство, підтримувала та опікувалась померлою до її смерті, самотужки поховала ОСОБА_8, отже, є спадкоємцем четвертої черги, відповідно до ст. 1264 ЦК України. Інших спадкоємців у ОСОБА_8 не було, про існування заповіту вона ніколи не згадувала.

Після смерті свого чоловіка - ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 довгий період часу перебувала у пригніченому стані, погано орієнтувалась у просторі та часі, виявляла труднощі у перерозподілі уваги, а отже не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У цей час нею опікувались ОСОБА_3 та інші сусіди, а згодом вона стала мешкати однією сім'єю з ОСОБА_8 Вважає, що заповіт повинен бути визнаний недійсним, як такий, що не відповідає волевиявленню ОСОБА_8

На підставі вищевказаного просила визнати факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 з 2008 року по день її смерті, визнати недійсним заповіт ОСОБА_8, посвідчений 23.01.2008 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Тарасовою А.П. за № 190.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Тізенберг Д.Д., ОСОБА_6, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову - відмовити, задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_4 та визнаючи за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 за життя було складено заповіт на ОСОБА_4 та ОСОБА_6. ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняв спадщину, в свою чергу ОСОБА_6 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача. Оскільки Постановою приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу від 08 липня 2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за відсутності правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, а під час розгляду справи позивачем були надані докази на підтвердження того, що вищезазначена квартира належала на праві власності ОСОБА_8, тому наявні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть виданого Хортицьким районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області НОМЕР_3, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис № 27 (а.с. 34).

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності: ? частина на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_4, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів від 19.12.1994 року, ? частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 2-3108 від 02.12.2008 року (а.с. 85-88).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 1,2 ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю; право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За життя, 23.01.2008 року, спадкодавцем - ОСОБА_8, було складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тарасовою А.П. та зареєстрований в реєстрі за № 190.

Зі змісту вказаного заповіту ОСОБА_8 залишила таке заповідальне розпорядження: - все своє майно, що буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не склалась, а також все те, на що я за законом маю право - заповідаю ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в рівних частках кожному (а.с. 9).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняв спадщину та звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., де на підставі поданої заяви була заведена спадкова справа.

У свою чергу ОСОБА_6 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Постановою від 28.07.2017 року ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13), що підтверджується копією спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 (а.с. 31-52).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.12.2008 року зареєстровано в реєстрі за № 2-3108 Восьмою Запорізькою державною нотаріальною конторою та на підставі свідоцтво про право власності, 5098, 19.12.1994, виданого виконавчий комітет Ленінської районної Ради народних депутатів (т.2 а.с.58).

Таким чином, встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на час смерті ОСОБА_8 їй на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753\0,4.113 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ( ст. 392).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що спірна квартира входить до складу спадщини, позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину, проте йому було відмовлено нотаріусом в оформленні права на спадщину, тому обґрунтовано визнав за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_8

Звертаючись з зустрічним позовом, ОСОБА_3 зазначала, що є єдиним спадкоємцем четвертої черги, оскільки з померлою ОСОБА_8 вела спільне господарство та опікувалася померлою до дня її смерті, самотужки її поховала, з цих підстав просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю з спадкодавцем та визнати недійсним заповіт.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на успадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які мають інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 проживала однією сім'єю з ОСОБА_8 з 2008 року по день її смерті, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Відповідно до вимог ст. 145 ЦПК України, яка діяла на момент ухвалення рішення, призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступень ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідне клопотання ОСОБА_3 заявлено не було.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки не доведено, а судом не встановлено, що на момент вчинення спірного заповіту ОСОБА_8 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, або що волевиявлення останньої не було вільним та не відповідало її волі на час складання заповіту на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Крім того, суд першої інстанції прийшов також обґрунтованого висновку, що до суду з вимогою визнання заповіту недійсним може тільки особа, права і законні інтереси якої порушено у цьому документі. Позов подається особою, яка втратила право на спадкування за законом через наявність заповіту.

Оскільки в суді першої інстанції ОСОБА_3 не довела факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_8, то права ОСОБА_3 в даному випадку не порушені.

Таким чином, розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює, ухвалив законне й обгрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги є черговим повторенням викладених обставин, які зазначалися позивачем ОСОБА_3 в зустрічному позові та перевірені судом першої інстанції і не знайшли підтвердження.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375 , 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.08.2018 року.

Головуючий

Судді: